Дата документу 23.05.2022 Справа № 333/663/21
ЄУ № 333/663/21 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/989/22 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
адвоката ОСОБА_6 в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку EASYCON,
розглянула 23 травня 2022 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою у зв'язку з тим, що їй було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не зникли.
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 квітня 2022 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 строком до 18 червня 2022 року включно. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченої, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтованою у зв'язку з наступним. Так, сторона захисту зазначає, що даний запобіжний захід є занадто суворим та до ОСОБА_7 слід було б застосувати більш м'який запобіжний захід, непов'язаний з триманням під вартою. На думку апелянта, суд належним чином не перевірив клопотання на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК та обґрунтування клопотання шляхом подачі певних доказів. Вказує, що ОСОБА_7 вже тривалий час перебуває під вартою, (з 18.12.2020р.), по кримінальному провадженню допитана більша частина свідків, вона є матерю двох неповнолітніх дітей, звернулась під час судового засідання до суду з клопотанням змінити їй запобіжний захід з метою наданні їй можливості вступити до ЗСУ та захищати державу. Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор, будучи належним чином повідомлений про час і дату судового засідання не з'явився, обвинувачений, також будучи належним чином сповіщений про апеляційний розгляд, клопотань про особисту участь не заявляв, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора та обвинуваченого, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Адвокат підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 суд першої інстанції обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Таке рішення суду має на меті досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст. 331, 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням вимог національного та міжнародного законодавств.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, заявлених прокурором у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів виходить з наступного.
Так, вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував, крім тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченій та кількості епізодів злочинної діяльності, дані про особу обвинуваченої, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що дає достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків.
Обвинувачена ОСОБА_7 не може не розуміти тяжкість вчинених злочинів (ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України), в результаті яких є можливість призначення їй покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, у разі доведеності її вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченої від суду, зокрема і внаслідок тяжкості злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , що має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачена може ухилятись від слідства.
Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик можливого ухилення обвинуваченої від суду.
Так, ОСОБА_7 не працевлаштована, тобто не має законного джерела доходу, що з огляду на висунуте обвинувачення щодо вчинення корисливих злочинів та кількості епізодів, підтверджує наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
З огляду на наведене, слід визнати непереконливими доводи апелянта про відсутність вказаного ризику, який обумовлює продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки тяжкість пред'явленого обвинувачення, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_7 , а також існування ризику переховування, на який послався районний суд, виправдовують продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому колегія суддів погоджується з оскаржуваною ухвалою відносно наявності по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченої.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України також знайшов своє підтвердження, оскільки судовий розгляд провадження ще триває, а перебуваючи на свободі обвинувачена ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого, свідків з метою зміни останніми показів, які були надані на стадії досудового розслідування.
Отже, на думку колегії судді, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність зазначених ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам провадження, при розгляді апеляційної скарги сторони захисту неспростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків адвокатом не надано.
Доводи захисника стосовно того, що справа тривалий час розглядається у суді, колегія суддів не вважає підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та зміни запобіжного заходу обвинуваченій, оскільки тривалий розгляд справи пов'язаний з кількістю епізодів злочинної діяльності ОСОБА_7 .
Посилання апелянтом щодо наявності у обвинуваченої неповнолітніх дітей та бажання захищати державу не здатні спростувати висновок суду стосовно недоцільності застосування альтернативного запобіжного заходу.
До того ж судова колегія зауважує на положеннях ст. 616 КПК України, згідно якої передбачений порядок скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або зміна запобіжного заходу з інших підстав. Наведеною нормою передбачена реалізація даного права обвинуваченим шляхом звернення саме до прокурора з відповідним клопотанням.
Між тим, як встановлено ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Так, ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7 під вартою судом постановлено 19 квітня 2022 року, і саме з цієї дати обчислюється строк її дії. Строк дії ухвали становить 60 днів, тобто, з 19 квітня 2022 року по 17 червня 2022 року включно, натомість суд визначив кінцевим строком дії ухвали 18 червня 2022 року включно, що слід визнати помилковим.
Отже, місцевий суд, при визначенні строку дії оскаржуваної ухвали про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначив строк тримання під вартою понад шістдесят днів з дня постановлення оскаржуваної ухвали, що не відповідає положенням ст. 197 КПК України.
Беручи до уваги положення ч. 3 ст. 407, ч.6 ст. 9 КПК України, загальні засади кримінального провадження щодо законності, судова колегія вважає за необхідне, керуючись загальними повноваженнями суду апеляційної інстанції ( ч.1 ст. 407 КПК України), змінити ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 до 18 червня 2022 р. змінити, визначивши кінцевим строком тримання ОСОБА_7 під вартою за судовим рішенням суду першої інстанції до 17 червня 2022 р. включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4