Справа №22ц-7332/2009 Голов. 1-ї інст.Слюсар Л.П..
Категорія 27 Доповідач - Костюченко Н.Є.
Іменем України
16 грудня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Костюченко Н.Є.
суддів - Григорченка Е.І, Баранніка О.П.
при секретарі - Панченко Д. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ЗАТ «Ресурс» - про визнання договору позики недійсним, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від 15 жовтня 2009р., яким йому відмовлено у позові, а з нього на користь позивача стягнуто суму боргу -559860грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з*ясування обставин справи.
Під час вирішення справи судом 1-ї інстанції встановлено, що ОСОБА_5 позичив 15.01.1999. у ОСОБА_4 70000 долл.США і зобов*язався повернути за першою вимогою. Така вимога мала місце 11.12.2006., однак борг не було повернуто. Не прийнявши до уваги твердження та пояснення свідків, що гроші за договором позики не передавались, а мали місце взаєморозрахунки між підприємствами, виходячи із вимог закону щодо обов*язку позичальника повернути позикодавцеві позику, -районний суд стягнув із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 зазначену суму боргу та судові витрати-1730грн.
Апеляційний суд вважає рішення законним, таким, що відповідає вимогам ст.ст.374, 376 ЦК-1963р., 203,205, 1046, 1049 ЦК-2003р., встановленим судом обставинам справи та наданим доказам.
Так, районним судом вірно встановлено, що між сторонами як між фізичними особами 15.01.1999р. було укладено договір позики /строком до першої вимоги про повернення/ на суму 70000долл.США, які ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 Дана обставина підтверджена письмовою розпискою відповідача. На вимогу позивача, заявлену ним у грудні 2006р., відповідач добровільно гроші не повернув.
Його вимоги про визнання договору позики недійсним з тих підстав, що він не укладався, гроші йому не передавались, оскільки мали місце взаєморозрахунки між підприємствами, - суд 1-ї інстанції вірно залишив без уваги та задоволення, оскільки сама по собі зустрічна позовна заява не містить зазначення конкретних фактів щодо укладання між суб*єктами господарювання конкретних письмових угод на поставку продукції і товарів, по яким здійснювались, як стверджує відповідач, розрахунки через банківські установи, а іноді оформлялись розписками; такі договори відповідач суду не надав, більш того, за данними банку, де малось 12 р/рахунків підприємства «Ресурс»,- руху коштів не відбувалось, а за таких обставин і районний, і апеляційний суди не мали підстав задовольняти клопотання щодо витребування доказів, заявлене як у 1-й, так і в апеляційній інстанціях стороною відповідача, а також брати до уваги пояснення свідків. Ці докази носили загальний характер і не мали відношення і вказівки щодо конкретних подій та обставин з врахуванням часу настання спірних правовідносин та вимог закону щодо підстав визнання угоди недійсною.
Та обставина, що боргова розписка виконана на бланку підприємства, з його печаткою, із зазначенням посади позичальника, не свідчить про взаєморозрахунки між підприємствами, оскільки відносини, домовленості між суб*єктами господарювання оформляються іншим чином, а в данному документі зазначені прізвища фізичних осіб та відносини між ними, і не вказані конкретні підприємства та їх зобов*язання.
На підставі викладеного та зазначених вище норм матеріального закону щодо обов*язку позичальника повернути позикодавцеві отриману суму грошей, суд 1-ї інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача відповідно до курсу валют суму 559860грн.
На підставі викладеного не можуть вважатись такими, що дають підстави для скасування судового рішення доводи апеляційної скарги. Матеріальний закон судом застосовано вірно, обставини справи з*ясовані повно, висновки обгрунтовані. Рішення повинне бути залишене без змін.
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2009 р. - залишити без змін.
Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку у 2-місячний строк.