Справа № 4897/09 Головуючий у 1-й інстанції - Романюк М.М.
Категорія - 52 Доповідач - Демченко Е.Л.
16 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуєвої Т.А.
суддів - Демченко Е.Л., Волошина М.П.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду М.Дніпропетровська від 24 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства „Еколінія" м. Дніпропетровськ про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до ПП „Еколінія" з уточненим в ході розгляду справи позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи його тим, що з грудня 2006 року він працював у відповідача на посаді заступника директора. 18 жовтня 2007 року його було звільнено за п.4 ст.40 КЗпП України. Вважає дане звільнення незаконним і просить зобов'язати директора ПП „Еколінія" Жерельєва В.Г. скасувати незаконний наказ про його звільнення за порушення трудової дисципліни та поновити на роботі, стягнути з відповідача на його користь компенсацію за весь час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку в розмірі 10.562 грн.72 коп., моральну шкоду в сумі 10.043 грн.11 коп.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2009 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та постановлені нового рішення, вказуючи на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Постановляючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, пославшись при цьому лише на пропуск позивачем місячного строку для звернення до суду з відповідним позовом, суд не перевірив усіх обставин звільнення та причину пропуску строку, не з'ясував повно всіх обставин справи і дійшов передчасного висновку про необхідність відмови в задоволенні вимог.
Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення.
У разі пропуску передбачених ст.233 КЗпП України строків звернення до суду за вирішенням трудового спору суд відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" з'ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує по суті. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав.
Проте зазначені роз'яснення залишились поза увагою суду першої інстанції.
Водночас, вирішуючи трудовий спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що наказом № З К від 30 листопада 2006 року по ПП „Еколінія" позивача було прийнято на посаду виконуючого директора ПП „Еколінія", а двома наказами № 5 К від 18 жовтня 2007 року його було звільнено за ч.4 ст.4 0 КЗпП України з посади заступника директора та з посади прораба.
Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.5 ст.311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не розглянув вимоги позивача, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, у ході якого йому належить урахувати наведене, з'ясувати обставини звільнення позивача з роботи, причини пропуску ним строків звернення до суду і залежно від встановленого вирішити спір.
Керуючись ст.ст.303,307,п.5 ст.311,ст.ст.313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2009 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.