Справа №22ц - 7303/09 Головуючий в 1 інстанції - Городнича B.C.
Категорія - 47 Доповідач - Прозорова М.Л.
29 грудня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Можелянської З.М.
суддів - Прозорової М.Л., Ремеза В.А.
при секретарі - Панченку Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровську від 26 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
В березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним вище позовом до ОСОБА_1 і просив розірвати шлюб з відповідачкою.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з відповідачкою знаходиться в шлюбі з 19 січня 1985 року. Від шлюбу вони не мають неповнолітніх дітей. Шлюбно-сімейні відносини вони припинили з жовтня 2007 року, внаслідок відсутності взаєморозуміння та різних поглядів на життя, однак розірвати шлюб в органах з добровільному порядку відповідачка відмовляється. В даний час вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Просив шлюб розірвати, так як подальше сумісне проживання не можливе.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровську від 26 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволені. /а.с.27/
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду га постановления нового рішення, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням матеріального та процесуального права / а.с. 32-34/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з постановлениям нового рішення відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд виходив з того, що подальше сумісне життя і збереження сім»ї стали неможливими, строк для примирення, наданий судом результатів не приніс.
Між тим у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
У тому випадку, коли суд встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, він постановляє рішення про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з відповідачкою знаходиться в шлюбі з 1985 року, тобто більш 20 років. Упродовж подружнього життя сторони спрямовували свої зусилля на виховування доньки, створення театру, з позовами про розірвання шлюбу до суду не зверталися.
В суді апеляційній інстанції позивач посилався на те, з 2007 року він не підтримує з відповідачкою подружніх стосунків, на даний час проживає з іншою жінкою, з якою має намір одружитися та створити нову сім'ю.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що з в їх сім'ї тяжкі часи, криза «середнього віку», однак вона вважає, що це потрібно пережити, і сім'ю ще можливо зберегти.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення про розірвання шлюбу поспішно, без урахування положень ст.111 CK, натомість позивач не надав суду доказів, які свідчать про те, що їх із відповідачкою подружнє життя та збереження шлюбу є неможливим і що він фактично створив нову сім'ю, не встановлено цього й у судовому засіданні, а тимчасовий розлад у сім'ї, конфлікти між подружжям, викликані випадковими причинами, а також необгрунтоване серйозними доказами небажання позивача перебувати в шлюбі з відповідачкою не є достатніми підставами для розірвання їх шлюбу.
За таких обставин находить можливим рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення по справі, яким ОСОБА_2 відмовити в його позовних вимогах до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровську від 26 жовтня 2009 року -скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.