Справа № 2-а-59/2010
19 липня 2010 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Сташківа В.Б.,
при секретарі Коваль Т.С.,
за участю позивача ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки адмін.справу
за позовом ОСОБА_3
до інспектора ДПС Менського взводу ДПС ДАІ Страха Василя Миколайовича,
Відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В червні 2010 р. ОСОБА_3 звернувся із адміністративним позовом до інспектора ДПС Менського взводу ДПС ДАІ Страха В.М., в якому просив скасувати постанову від 22 травня 2010 р. (Серії СВ № 194253) про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 430 грн. Він вважає вказану постанову незаконною, оскільки ділянка по правій смузі дороги, по якій він повинен був їхати була пошкоджена, тому він з метою збереження справності автомобіля, та життя пасажирів, дійсно їхав по лівій смузі дороги. При цьому, нікому перешкод не створив, не створив і аварійну обстановку. Вказав, що інспектор забрав у нього водійські посвідчення та інші документи та сказав подумати про свою поведінку в автобусі. Вказав про не зазначення в постанові пункту Правил дорожнього руху, які він порушив.
В судовому засіданні ОСОБА_3 позов підтримав в повному обсязі, пояснив, що він є відповідальним за життя пасажирів, і при наявності вибоїн та слідів випасу корів в с.Киселівка по правій смузі руху, об'їжджав їх на автобусі з лівої сторони, не спричинивши нікому жодних перешкод, тобто діяв в стані крайньої необхідності.
Представник відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, яке було залучено судом в якості співвідповідача, в судове засідання не з'явився.
Інспектор ДПС Менського взводу ДПС ДАІ Страх В.М. в судове засідання не явився, про причини неявки та відношення до позову не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, показання свідка ОСОБА_6, яка була допитана за клопотанням позивача, та підтвердила його пояснення в судовому засіданні щодо стану дороги та кількості часу складання інспекторами протоколу та постанови на позивача, дослідивши письмові докази по справі, справу про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відео фіксацію правопорушення, суд знаходить, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2010 р. інспектором ДПС Менського взводу ДПС ДАІ Страхом В.М. відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення (серія СВ №145757), передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та прийнято постанову про адміністративне правопорушення (Серії СВ № 194253), якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 430 грн., за те, що останній, 22 травня 2010 р., близько 07 год. 04 хв., в с.Киселівка Чернігівського району Чернігівської області на автодорозі «Чернігів - Гремяч», керував транспортним засобом автобусом «Неоплан-316», д.н.з. НОМЕР_1, де проїзна частина дороги має дві смуги в одному напрямку рухався по крайній лівій смузі при вільній правій смузі, чим порушив вимоги п.п. 11.5 Правил дорожнього руху.
Слушним є довід адміністративного позову про не зазначення в постанові пункту Правил дорожнього руху, які порушив ОСОБА_3.
Диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає, зокрема відповідальність за порушення водіями розташування транспортних засобів на проїзній частині.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України регламентується Законом України «Про дорожній рух» та Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (з змінами та доповненнями).
П.п. 11.5 Правил дорожнього руху (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 р. N 124) передбачає, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
З огляду на наведене, зважаючи на те, що матеріалами справи про адміністративні правопорушення, спростовано посилання позивача ОСОБА_3 та покази свідка ОСОБА_6 про те, що позивач Правила дорожнього руху порушував в стані крайньої необхідності, суд знаходить, що наведені ним в адміністративному позові, та підтверджені ним в судовому засіданні обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як позивач не надав цьому відповідних засобів доказування.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме порушення ним п.п. 11.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (з змінами та доповненнями) стосовно розташування транспортного засобу на крайній лівій смузі, при вільній правій.
Не є підставою для скасування постанови доводи позивача про те, що інспектор забрав у нього водійські посвідчення та інші документи, що відповідачем не спростовано, а навпаки підтверджено поясненнями позивача та показами свідка ОСОБА_6, так як це не впливає на законність/не законність винесеної постанови.
В той же час, враховуючи обставини справи, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, відсутність шкідливих наслідків, приймаючи до уваги стан дорожнього полотна та безпеку пасажирів автобуса, яким керував ОСОБА_3 і за життя та здоров'я, яких він є відповідальним, беручи до уваги те, що від дій ОСОБА_3 шкідливих наслідків не настало, зважаючи на положення ст. 3 Конституції України, за якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність, суд, на підставі ст. 22 КУпАП, знаходить, що вчинене правопорушення є малозначним, та вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, а вказану постанову слід скасувати з мотивів викладених вище, а не тих, які маються в адміністративному позові.
Керуючись статтями 23, 71, 86, 146, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 22, 122, 222, 257, 284, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.п. 11.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (з змінами та доповненнями), суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову інспектора ДПС Менського взводу ДПС ДАІ Страха Василя Миколайовича від 22 травня 2010 р. (Серії СВ № 194253) про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 430 грн. - скасувати.
Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів позивачем з дня її проголошення, а відповідачами з дня отримання її копії за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий В.Б.Сташків