Справа № 2-761 / 2009 р.
іменем України
12 липня 2010 року Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Іванюка Т.І.,
при секретарі - Тополь А.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
у суд із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2, у якому просить стягнути 1 575 грн. 96 коп. заподіяної матеріальної шкоди, 10 000 гривень моральної шкоди та судові витрати, що були сплачені при зверненні до суду. Свої позовні ОСОБА_1 мотивує тим, що 14.03.2010 року з вини водія ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті чого було пошкоджено його автомобіль, ремонт якого коштував 9 715 грн. 19 коп. Суму у розмірі 8 139 грн. 23 коп. на рахунок підприємства, яке здійснювало ремонт перерахувала страхова компанія «Омега», згідно із полісом добровільного страхування транспортного засобу. Залишок, який склав 1 575 грн. 96 коп. страхова компанія не відшкодувала, оскільки це розмір франшизи Дані кошти він сплатив самостійно. Крім цього даною ДТП йому було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у тому, що він був позбавлений можливості тривалий час користуватися своїм автомобілем, це призвело до втрати роботи та суттєвих незручностей, пов'язаних з життям.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги повністю підтримав.
Відповідач позов визнав частково у сумі 1 000 гривень, які згоден добровільно відшкодувати.
У судовому засіданні встановлені такі факти і відповідні ним правові відносини:
09 липня 2009 року між ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Договір № 015-07-1388-20 добровільного страхування наземного транспорту - ВАЗ 11193, рік випуску 2007, державний № НОМЕР_1. Особи, які мають право керувати транспортним засобом ОСОБА_1 та ОСОБА_3;
постановою Козелецького районного суду від 16 квітня 2010 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткований мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. Як виходить із змісту даної постанови 14.03.2010 року о 20 год. 10 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки FIAT DUCATO номерний знак НОМЕР_2 на а/д Чернігів-Десна-Вишгород (3 км. 200 м. від смт. Десна в напрямку м. Вишгород), не врахував дорожню обстановку (сніговий намет, нерівність проїзної частини), не вибрав безпечної швидкості руху та втративши керування виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 11193 д/н НОМЕР_3, при цьому обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України;
відповідно до акту виконаних робіт № 3А-0006674 від 28 квітня 2010 року ЗАТ «Автоцентр на Кільцевій» загальна сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 111930 д/н НОМЕР_3, 2007 року випуску становить 9 715 гривень 19 коп.;
згідно до квитанції від 29.04.2010 року ОСОБА_1 здійснив оплату в сумі 1 575 грн. 96 коп. за послуги ЗГ РАХ 3Н-0006679 від 26.04.2010 року. Отримувач ЗАТ «Автоцентр на Кільцевій».
Заслухавши позивача, відповідача та дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди підлягає задоволенню частково. До даного висновку суд приходить із наступних підстав:
відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, наслідками якого стала дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 14.03.2010 року о 20 год. 10 хв. на а/д Чернігів-Десна-Вишгород (3 км. 200 м. від смт. Десна в напрямку м. Вишгород), у результаті чого був пошкоджений автомобіль позивача ОСОБА_1 підтверджується постановою Козелецького районного суду від 16 квітня 2010 року.
На виконання умов договору № 015-07-1388-20 від 09 липня 2009 року ЗАТ « Акціонерна страхова компанія «Омега» було перераховано частину коштів за відновлювальний ремонт автомобіля марки ВАЗ 11193 д/ НОМЕР_3 у сумі 8 139 грн. 23 коп. Тобто ЗАТ « Акціонерна страхова компанія «Омега» виконала свої зобов'язання перед страхувальником. Іншу частину суми ремонту 1 575 грн. 96 коп. - розмір франшизи, позивач ОСОБА_1 сплатив сам, що підтверджується квитанцією від 29.04.2010 року.
Так, виходячи зі змісту статей 1116, ч.1 п. 1 ст. 1188 ЦК України, статей 29, п. 22.1, п. 22.3 ст. 22, п. 12.1 ст. 12, ст. 28 Закону України „ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, з врахуванням умов договору страхування, страхова компанія в даному випадку може нести відповідальність лише в межах витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, і з неї не може бути стягнуто франшизу та покладено відповідальність за моральну шкоду в зв'язку з пошкодженням майна. Отже, суд не находить підстав для залучення до участі у справі страхової компанії.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати /страхового відшкодування/ для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою /страховим відшкодуванням/. Розмір франшизи склав 1 575 гривень 96 коп. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позов в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнити повністю, та стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 575 (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 96 копійок матеріальної шкоди.
При цьому суд вважає за необхідне позов в частині стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 гривень задовольнити частково. Свій висновок суд обґрунтовує тим, що на підставі ст. 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Згідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності... і т.п.
Суд вважає доведеними позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно завданої моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, хвилюваннях, тривожних очікувань, що він знову може потрапити у ДТП та незручностях у зв'язку з пошкодженням автомобіля, у сумі 1 000 гривень.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 59 (п'ятдесят дев'ять) гривень 50 грн. судового збору та 120 грн. ІТЗ.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1116, 1188 та 1194 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 575 (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 96 копійок матеріальної шкоди та 1 000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які були сплачені позивачем при зверненні до суду в сумі 60 (шістдесят) гривень судового збору та 120 (сто двадцять) гривень інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: