Справа № 159/5833/20
Провадження № 1-кп/159/59/22
30 травня 2022 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030110001231 від 16.08.2020 року стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жмудче Ковельського району Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Жмудче Ковельського району Волинської області, українця, громадянина України, з середньо освітою, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що має судимість: - 26.03.2019 Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на два роки, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, близько 00 год. 30 хв., 16.08.2020, безперешкодно зайшли в будинок ОСОБА_9 , що знаходиться по АДРЕСА_2 , на грунті неприязних стосунків, умисно, спільно, застосувавши до потерпілого фізичне насильство заподіяли останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я у виді закритої травми грудної клітки із закритим переломом дев'ятого ребра справа та правобічним посттравматичним малим гемопневмотораксом, закритої черепно-мозгової травми з параорбітальними гематомами повік обох очей.
Своїми умисними діями обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 після заподіяння потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесних ушкоджень заволодів його майном, а саме: мобільним телефоном марки «Sigma Nomu» моделі «LM128» IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 вартістю 566 грн. 27 коп. та цифровим ефірним примачем DVB T-2 марки «Cadena» моделі «CDT-1652S» вартістю 300 грн., чим заподіяв збитків потерпілому на загальну суму 866 грн. 27 коп., тобто вчинив самоуправство, яке виразилось у самовільному всупереч установлених законом порядку вчинення будь яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадяном, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина або інтересам власника.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.356 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у заподіянні разом з ОСОБА_5 середньої тяжкості потерпілому тілесних ушкоджень, визнав повністю та показав, що в час зазначений в обвинувачені в с.Жмудче Ковельського району, розпивав спиртні напої, а пізніше вирішили спільно з іншими знайомими, їхати на дискотеку в с.Мельниця Ковельського району. В автомобілі під керуванням ОСОБА_11 , він разом з іншими особами знаходився на задньому сидінні, а ОСОБА_5 на передньому пасажирському сидінні. По дорозі між собою не розмовляли. Приїхавши в с.Мельниця Ковельського району виявили, що в клубі дискотека не проводилася. Тоді ОСОБА_5 сказав, що треба знайти ОСОБА_9 , тобто потерпілого та забрати в нього телефони, які останній викрав в нього раніше.
ОСОБА_5 вийшов з автомобіля та пішов до будинку. Він також, у свою чергу, пішов за ним, проте чого саме пояснити не може, напевно за «компанію». Незважаючи на нічний час, будинок був відкритий і коли вони зайшли в одну із кімнат то побачили на ліжку потерпілого, який спав, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_5 намагався розбудити ОСОБА_9 , однак той не вставав і тоді ОСОБА_5 вдарив його в обличчя при цьому говорив «віддай телефон», а також в груди. Він також, наніс декілька ударів, після чого потерпілого стягнули з ліжка де продовжували бити. Він особисто наніс до восьми ударів в лице, груди, голову потерпілого. Чи наносились ударити ногами, не пам'ятає. ОСОБА_5 також наносив удари в різні частини тіла потерпілого, проте скільки і куди саме вказати не може, як з'ясувалось потім. ОСОБА_5 також забрав у потерпілого його телефон та приставку до телевізора, однак як він це зробив не бачив.
Категорично ствердив, що будь якого умислу на викрадення майна у нього не було. Вину визнає саме в умисному завданні спільними діями тілесних ушкоджень потерпілому. З потерпілим примирились і він до нього не має будь яких претензій.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість також визнав частково та в цілому підтвердив показання обвинуваченого ОСОБА_6 .
Він також показав, що приблизно за півтора-два місяці до цих подій, вони разом з потерпілим у спільного знайомого в с.Жмудче Ковельського району, розпивали спиртні напої. Пізніше зустрів ОСОБА_9 , який їхав підводою та зіскочивши з неї, чомусь умисно вдарив його в обличчя, від чого він впав і хвилин 20 перебував без свідомості, а коли прийшов до тями то виявив відсутність двох мобільних телефонів. Тоді, він був впевнений, що ці телефони викрав потерпілий.
Пізніше, можливо в час зазначений в обвинувачені, після розпиття спиртних напоїв, він, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 вирішили поїхати в с.Мельниця Ковельського району на дискотеку. Так як, дискотеки не було, він вирішив відвідати ОСОБА_9 , який проживав в цьому селі та з'ясувати про крадіжку ним його телефонів. Тоді, в нічний час, він дізнався де проживає потерпілий і всі вони на автомобілі під'їхали до його будинку. Він та пізніше ОСОБА_6 пішли до будинку ОСОБА_9 і виявили, що він відчинений, а з кімнати лунала музика. В кімнаті на ліжку перебував потерпілий і він намагаючись його розбудити, двічі долонею вдарив в обличчя. Так як той не реагував, він два рази вдарив в ділянку грудей, при цьому забрав з руки потерпілого телефон та поклав на стіл де знаходилась приставка до телевізора.
Чи стягували потерпілого з ліжка на підлогу, не пам'ятає. Наносив удари потерпілому, щоб його розбудити. Категорично ствердив, що ногами ударів не наносив. Коли в кімнату зайшов син потерпілого то він повідомив, що забирає телефон батька та приставку до телевізора, а коли той поверне його телефони то він поверне це майно.
Ствердив також, що будь якого умислу на викрадення майна він немав, а забрав його з метою отримання він потерпілого свої телефони.
Винуватість свою визнає в тому, що спільними діями з ОСОБА_6 потерпілому були нанесені тілесні ушкодження.
Винуватість обвинувачених у скоєні вказаних кримінальних правопорушень, крім їх показань, об'єктивно доводиться належними та допустимими доказами, які були предметом дослідження в ході судового розгляду, а саме:
- витягом з ЄРДР підтверджено початок досудового розслідування 16.08.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , за заявою потерпілого ОСОБА_9 в правоохоронні органи 16.08.2020, в якій він вказав, що невстановлені особи близько 00 год. 30 хв., проникли в будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 , де нанесли йому тілесні ушкодження та викрали мобільний телефон «Sigma» жовтого кольору і ТВ-тюнер;
- протоколом огляду місця події встановлено, що в АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Sigma» помаранчево-чорного кольору та Т-2-тюнер марки «Cadena»;
- відповідно до протоколу огляду місця події від 16.08.2020, в будинку в якому проживає потерпілий ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , в спальній кімнаті на підлозі виявлена чоловіча футболка, яка частково пошкоджена, також покривало, що знаходилось на ліжку, на яких наявні плями бурого кольору.
Про перебування ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння 16.08.2020, свідчить відповідний консультаційний висновок спеціаліста №620.
За висновком судово-медичної експертизи на тілі потерпілого виявлені тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та середньої тяжкості тілесні ушкодженя, а саме: закрита травма грудної клітки із закритим переломом дев'ятого ребра справа та правобічним постравматичний малим гемопневмотораксом, закритої черепно-мозкової травми з пара орбітальними гематомами обох повік обох очей, що уворились від дії тупих твердих предметів, можливо від ударів руками та ногами людини, в час вказаний у постанові, в медичній документації, і за ступенем тяжкості відносяться до категорії: ЗТГК з закритим переломом 9-го ребра справа з правобічним посттравматичний малим гемопневмотораксом - тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, згідно пункту 2.2.1.в - «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»: - ЗЧМТ з пара орбітальними гематомами обох повік очей - легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, згідно п.2.3.3 - «Правил судово-медичного визначення ступення тяжкості тілесних ушкоджень».
Цим же висновком підтверджено, що по тілу потерпілого було нанесено не менше двох ударів. Виявлені тілесні ушкодження утворитись внаслідок падіння на тверду поверхню як з наданням тілу прискорення так і без нього - не могли.
У відповідності до висновку судової товарознавчої експертизи, ринкова вартість цифрового ефірного приймача DVB - T2 марки «Cadena» моделі «CDT-1652S» станом на 16.08.2020, могла становити 300 грн., а мобільного телефону марки «Sigma Nomu» моделі «LM128» - 566,27 грн.
Свідок ОСОБА_11 показав, що влітку 2020 року, коли точно пригадати не може, разом з іншими особами відпочивав біля ставка. Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 попросили його відвезти в с.Мельниця Ковельського району, на дискотеку та вирішити свої справи. Він погодився та всі разом поїхали до клубу, проте, там дискотеки не було. Тоді хтось із них сказав підвезти до товариша на прізвище « ОСОБА_14 ». Коли він підвіз до будинку то ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пішли до нього, а він чекав в автомобілі. Приблизно за хвилин 10, він підійшов до будинку і побачив, як ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , стягнули потерпілого з ліжка та наносили удари в різні частини тіла.
Свідок ствердив, що коли зайшов в будинок то чув розмову «де телефон». Коли він намагався захистити потерпілого то ОСОБА_5 сказав, що він вкрав у нього телефон. Тоді ж, ОСОБА_5 хотів забрати телевізор, однак він не дав цього зробити. Як було викрадено мобільний телефон та приставку до телевізора він не бачив.
В ході проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 , останній вказав на місце де лежав потерпілий обличчям доверху, місце знаходження обвинувачених, які були поруч з ним. Він також вказав, що ОСОБА_5 тримав потерпілого лівою рукою в ділянці грудей, а правою рукою завдав не менше двох ударів в ділянку обличчя. Коли він та його знайомий ОСОБА_12 намагались припинити побиття потерпілого, то ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , взявши обоє за ноги потерпілого стягнули його на підлогу і він лежав лицем до верху, тобто на спині. Тоді ж, ОСОБА_5 , завдав не менше двох ударів лежачого в ділянку лівої частини тулуба, один удар поверхнею стопи в обличчя. ОСОБА_6 в свою чергу, наніс не менше двох ударів правою ногою в ділянку правої частини тулуба.
Свідок також ствердив, що тоді ж, було викрадено мобільний телефон потерпілого та телевізійну приставку, проте, як саме вони були викрадені, він не бачив.
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що проживає в АДРЕСА_2 . Обвинувачений ОСОБА_6 є його далеким родичем, якого знає давно і перебуває в хороших відносинах. З ОСОБА_5 познайомилися випадково у спільних знайомих, приблизно два-три місяці до цих подій, за вживанням спиртних напоїв. Коли він в цей день повертався додому гужовою підводою то до коня чомусь підійшов знервований ОСОБА_5 і зупинив його, перешкоджаючи їхати далі. Тоді він підійшов до обвинуваченого і рукою відштовхнув останнього в бік, в результаті чого той впав на землю. Удари він не наносив і будь яких речей не забирав.
В день коли сталися ці події, він з друзями у вечірній час вживав спиртне і приблизно о 24 год. ліг відпочивати у свою кімнату. Його мама, яка має вади слуху, відпочивала в іншій кімнаті, а неповнолітній син перебував на дні народження в іншої особи.
На ліжку, якому він відпочивав, знаходився його мобільний телефон. Прокинувся від удару в обличчя і побачив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які стояли по різні сторони ліжка. ОСОБА_5 запитував «де телефони», а він не розуміючи про що йдеться відповів «які телефони». Тоді ж, обоє нанесли йому декілька ударів та взявши за штани стягнули з ліжка на підлогу де продовжили наносити обоє удари ногами по його тілу, від чого він втратив свідомість.
Вранці його сестра, прийшовши до будинку, викликала швидку допомогу. Тоді ж, від сина дізнався, що було викрадено його мобільний телефон та ТВ-тюнер, який на даний час не повернуто.
Об'єктивність показань потерпілого підтверджено і показаннями свідків.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що влітку 2020 року, разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 поїхали автомобілем в село Мельниця. По приїзду ОСОБА_5 говорив, що треба заїхати до його знайомого та забрати у нього телефон. Під'їхавши до будинку потерпілого, до нього пішли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а вони залишились в автомобілі.
Через деякий час, він пішов за ними та став очевидцем, як потерпілий перебував на ліжку, а обвинувачені запитували де телефон і декілька разів його вдарили. Потім стягнули потерпілого з ліжка на підлогу і продовжували його бити з двох сторін руками та ногами. Після цього, ОСОБА_5 взяв телефон потерпілого і приставку до телевізора, при цьому висловився «коли віддасть телефон то він це поверне».
Свідок ОСОБА_12 , під час проведення з ним слідчого експерименту в цілому підтвердив обставини на які вказав при проведені даної слідчої дії свідок ОСОБА_11 . Він також вказав на місце де знаходився телевізор та приставка до нього, а також механізм нанесення ударів по тілу потерпілого обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Неповнолітній свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , показав, що в цей вечір перебував на святкуванні дня народження, а коли вночі повернувся додому, то побачив біля будинку автомобіль, в якому нікого не було. Коли зайшов в кімнату батька, то побачив як той закривавлений лежить на підлозі, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наносять удари, при цьому ОСОБА_5 говорив, щоб батько повернув йому мобільний телефон. Після побиття батька, який лежав без свідомості ОСОБА_5 від'єднавши від телевізора приставку забрав її і телефон, при цьому, сказав, що у випадку коли батько віддасть телефон то він поверне ці речі. Вранці його сестра зателефонувала на швидку допомогу і батька відвезли до лікарні.
Свідок категорично ствердив, що обоє обвинувачених наносили удари по тілу потерпілого, при цьому не менше 9-ти ударів руками в тому числі в ділянку обличчя, голови, тулуба.
Стороною обвинувачення дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кваліфіковані як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з проникненням у житло із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України, при таких обставинах, як вказано в обвинувальному акті.
Обвинувачений ОСОБА_5 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, близько 00 год. 30 хв., 16.08.2020, діючи умисно з прямим умислом, спрямованим на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, проникли до будинку АДРЕСА_2 , де вчинили напад на ОСОБА_9 , що виразилось у нанесенні останьому не менше одного удару в ділянцу голови та не менше одного удару в ділянку правої частини тулуба, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з закритим переломом 9 (дев'ятого) ребра справа та правобічним посттравматичним малим гемопневмотораксом, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я та закритої черепно-мозкової травми з параорбітальними гематомами повік обох очей, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тим самим застосували насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, після чого продовжуючи свої злочинні дії, у присутності неповнолітнього сина потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в кімнаті будинку, де потерпілий залишався на підлозі після нанесення тілесних ушкоджень, заволоділи мобільним телефоном марки «Sigma Nomu» моделі «LM128» IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 вартістю 566 грн. 27 коп. та цифровим ефірним приймачем DVB T-2 марки «Cadena» моделі «CDT-1652S» вартістю 300 грн., чим заподіяли збитків потерпілому на загальну суму 866 грн. 27 коп.
Дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку та глибокого переконання, що такі дії обвинувачених досудовим слідством кваліфіковані не вірно, а тому їх слід перекваліфікувати для обвинуваченого ОСОБА_6 на ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України, а для ОСОБА_5 на ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 та ст.356 КК України, тобто заподіяння умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягнуло за собою наслідків, передбачених у ст.121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, що вчинене групою осіб без попередньої змови і додатково для ОСОБА_5 скоєння самоуправства, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діями була заподіяння значна шкода інтересам громадянина, або інтересам власника.
Мотиви перекваліфікації
Відповідно до ч.1 ст.187 КК України розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Із суб'єктивної сторони розбій передбачає тільки прямий умисел (ч.2 ст.24 КК України), тобто особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, вилучає чуже майно на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.
Обов'язковими суб'єктивними ознаками розбою є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб.
Отже, слід дійти однозначного висновку, що відсутність корисливого мотиву виключає відповідальність за ст.187 КК України.
Виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, прослідкувавши та оцінивши в сукупності всі докази, що були досліджені в судовому засіданні, слід дійти висновку, що стороною обвинувачення не здобуто достатньо доказів, які б могли довести вчинення обвинуваченими саме кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Зазначені вимоги закону стороною обвинувачення не дотримано.
Положеннями ч. 3 ст. 337 КПК передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
В ході судового розгляду встановлено і цього фактично не оспорюють сторони кримінального провадження, наступні фактичні обставини по справі.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_9 не заперечували, що приблизно за півтора-два місяці до цих подій між ними після розпиття спиртних напоїв у спільного знайомого, виник конфлікт, в яході якого зі слів потерпілого, він відштовхнув обвинуваченого від гужової підводи, якою керував, внаслідок чого останній впав, а зі слів обвинуваченого потерпілий при зустрічі його вдарив від чого він втратив свідомість, а коли прийшов до тями то виявив відсутність двох мобільних телефонів, які він використовував у власних цілях, а тому у нього виникла обґрунтована підозра, що вказані телефони викрав саме потерпілий.
Отже, із вказаних показань слід дійти висновку про наявність конфлікту, який мав місце раніше до вчинення зазначених в обвинувачені подій та помилкову впевненість ОСОБА_5 про незаконне заволодіння його мобільними телефонами саме ОСОБА_9 .
Судом встановлено, що в подальшому обвинувачені та інші особи, які були допитані в ході судового слідства, після розпиття спиртних напоїв на автомобілі під керуванням ОСОБА_11 16.08.2020 у вечірній час поїхали із села Жмудче Ковельського району у село Мельниця цього ж району, на дискотеку. Приїхавши в даний населений пункт та встановивши, що дискотеки в клубі немає, обвинувачений ОСОБА_5 запропонував знайти будинок потерпілого ОСОБА_9 з метою забрати у нього його телефони, які останній викрав раніше. Вказана обставина підтверджена не тільки показаннями обвинуваченого, але і показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Запитавши у когось із жителів села де знаходиться будинок ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли до нього і через незачинені вхідні двері зайшли в кімнату де відпочивав потерпілий, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Потерпілий не бачив і не чув, що в будинку знаходилися сторонні особи, а тому на переконання суду у випадку наявності у обвинувачених корисливого мотиву останні не були позбавлені можливості вчинити крадіжку чужого майна в тому числі не тільки в кімнаті де відпочивав обвинувачений, але і з інших кімнат будинку.
Натомість обвинувачений ОСОБА_5 , намагаючись розбудити потерпілого, наніс обвинуваченому удар в обличчя та відразу запитав «де телефон», а почувши відповідь «який телефон» обоє обвинувачених почали наносити удари в різні частини тіла ОСОБА_9 , після чого стянули з ліжка і продовжували спільно наносити удари по тілу потерпілого.
В подальшому після побиття потерпілого обвинувачений ОСОБА_5 забрав мобільний телефон потерпілого та цифрову приставку до телевізора DVD T-2, при цьому повідомивши сина потерпілого, що у випадку коли батько (потерпілий) поверне йому його телефони то він відповідно поверне майно останнього.
Зазначені обставини в судовому засідані підтвердив неповнолітній свідок ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_12 .
Отже, наведені вище обставини, які підтверджені об'єктивно в судовому засідані і сукупність цих доказів, дають підстави стверджувати про відсутність у обвинувачених будь якого корисливого мотиву, а відтак слід константувати і про відсутність в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
На переконання суду в діях обох обвинувачених наявний склад кримінального правопорушення, перебаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України, оскільки саме вони в групі осіб без попередньої змови заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Зазначене відповідає вимогам та змісту ч.1 ст.28 КК України, а саме: кримінальне правопорушення визнається таким, що вчинено групою осіб, якщо у цьому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.
Дії обох обвинувачених не підлягають кваліфікації за ч.2 ст.28 КК України, оскільки встановлено, що вони діяли не за попередньою змовою, тобто до початку кримінального правопорушення не домовлялися про спільне його вчинення.
При кваліфікації дій особи застосуванню підлягають норми як Особливої так і Загальної частин Кримінального Кодексу, а тому оскільки диспозиція ст.122 КК України не передбачає відповідальності за вчинення даного кримінального правопорушення групою осіб, дії обвинувачених за встановлених фактичних обставин справи слід кваліфікувати як спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження групою осіб за посиланням на ст.28 КК України, що узгоджується з приписами чинного Закону України «Про кримінальну відповідальність» (позиція ВС у справі №464/4638/18 від 29.04.2021).
Додатково дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати і за ст.356 КК України.
За змістом даного кримінального закону, самоправство - це самовільне всупереч установленому законом порядку вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями було заподіяно значну шкоду інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Об'єктом злочину виступає встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов'язків, тощо. Самовільне вчинення будь-яких дій це - здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій усупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє на підставі закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку. Під удаваним слід розуміти право, стосовно належності якого собі винна особа помиляється, насправді цим правом суб'єкт не володіє.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_5 мав підстави суб'єктивно, помилково вважати, що його майно, тобто мобільні телефони, могли бути забрані потерпілим, при їх першому конфлікті (півтора-два місяці) до нанесення тілесних ушкоджень та скоєння самоправних дій, щодо потерпілого ОСОБА_9 .
Що стосується заподіяння значної шкоди інтересам громадянина при кримінально-каранному самоправстві, то слід вказати наступне.
Поняття значної шкоди для кваліфікації дій за ст.356 КК України є оціночним і вирішуються в кожному конкретному випадку виходячи з фактичних обставин справи. Кримінальне правопорушення визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина.
Аналізуючи норми Особливої частини КК України, шкода зазвичай конкретизується, тобто визначається її зміст і розмір. Однак, в деяких нормах шкода визначається оціночними поняттями, для яких не встановлено законодавцем жодних вартісних меж. Більше того, не вказується навіть характер цієї шкоди.
Суд вважає, що однією з таких норм є ст.356 КК України (самоправство).
Судова та юридична практика розглядаючи нематеріальну шкоду дотримується думки, що до значної шкоди (ст.356 КК України) потрібно відносити, зокрема, заподіяння шкоди здоров'ю особи, порушення політичних, трудових, житлових та інших конституційних прав і свобод людини і громадянина. Отже, вона не має чіткого визначеного матеріального вираження і є оціночною ознакою.
Даючи оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає, що саме він самоправними діяннями заподіяв значну шкоду інтересам потерпілого, яка виразилася у фактичному незаконному проникнені до житла, порушення спокою потерпілого у нічний час, заподіяння йому тілесних ушкоджень та заволодіння його майном, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.356 КК України.
Враховуючи викладене, слід зазначити також, що у разі застосування насильства самоправство кваліфікується за сукупністю з відповідними злочинами проти життя і здоров'я особи.
Щодо можливості перекваліфікації кримінального правопорушення з публічного обвинувачення на кримінальне правопорушення приватного обвинувачення.
Межі повноважень суду щодо перекваліфікації кримінального правопорушення визначені у ч.3 ст.337 КПК України, згідно з якою, зміна кваліфікації застосовується лише в бік покращення становища обвинуваченого і зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.
Закриття судом кримінального провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого судом, не виправдовує легітимних очікувань особи, яка зазнала шкоди і не узгоджується із завданням кримінального судочинства.
Відмова держави від кримінального переслідування особи за наявності у її діях ознак іншого кримінального караного діяння (менш тяжкого, ніж те, у якому їй перед'явлено обвинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винуватого, а особу, якій завдано шкоду, поставить у становище правової незахищеності і створить умови для повторної віктимізації.
Аналогічна думка висловлена ВС 19.10.2021 у справі №552/2540/20.
Щодо дій обвинуваченого ОСОБА_6 .
Дії обвинуваченого підлягають перекваліфікації на ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України, оскільки доведено, що він спільно, узгоджено та умисно з обвинуваченим ОСОБА_5 заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, в групі осіб без попередньої змови.
В діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України (самоправство), оскільки встановлено відсутність його умислу на заволодіння чужим майном, тобто мобільним телефоном та телевізійною приставкою Т-2. Даний висновок грунтується на показаннях обвинувачених та свідків. Крім того, саме у обвинуваченого ОСОБА_5 за місцем його проживання було виявлено та вилучено мобільний телефон і телевізійну приставку Т-2, що належать потерпілому.
Показаннями ОСОБА_6 , що він не бачив про вилучення ОСОБА_5 цього майна, а дізнався про це пізніше будь якими доказами не спростовано і зворотнє не підтверджено.
Таким чином, підсумовуючи викладене дії ОСОБА_5 , слід кваліфікувати за ч.1 ст.28, ч.1 ст.122, ст.356 КК України, а дії ОСОБА_6 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України.
У відповідності до ст.337 КПК України кримінальні правопорушення, перебачені вказаними законами відносяться до категорії приватного обвинувачення, а розпочате досудове слідство було за заявою потерпілого, як публічне.
З підстав можливості такої перекваліфікації та засудження винної особи чи закриття кримінального правопорушення в залежності від позиції потерпілого Велика Палата ВС в своїй Постанові від 03.07.2019, справа №288/1158/16-к вказала, що звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, що надає суду право за результатами судового розгляду кримінального провадження, розпочатого за процедурою публічного обвинувачення, ухвалити відповідно до встановлених частиною третьою статті 337 КПК меж судового розгляду обвинувальний вирок з перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від позиції потерпілого щодо зміни його правової оцінки.
Якщо потерпілий не подавав заяву про злочин, але до початку чи під час досудового розслідування або судового провадження за злочином публічного обвинувачення беззастережно висловився про необхідність застосування щодо винного кримінально-правових заходів примусу, відповідне волевиявлення, зафіксоване у процесуальних документах, є достатньою підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення після зміни кваліфікації злочину.
У разі перекваліфікації судом діяння на злочин приватного обвинувачення позиція потерпілого про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за злочин публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від приватного обвинувачення і не є підставою для закриття кримінального провадження, регламентованою пунктом сьомим частини першої статті 284 КПК.
Якщо потерпілий не подавав заяви про злочин і до початку чи під час досудового розслідування або судового провадження не порушував питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством), то така позиція зумовлює припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК після перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення.
В ході судового розгляду встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 звернувся до суду з письмовими заявами, які підтримав в ході судового розгляду в яких зазначив, що він будь яких претензій матеріального чи морального характеру до обох обвинувачених не має, а провадження просить закрити в зв'язку з відмовою від обвинувачення.
У відповідності до ст.477 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення є провадженням яке може бути розпочато слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, щодо визначених кримінальних правопорушень в тому числі, передбачених ч.1 ст.122, ст.356 КК України.
П.7 ч.1 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне правопорушення закривається коли потерпілий у випадках передбачених КПК відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. В таких випадках, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження (ч.7 ст.284 КПК України).
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про закриття кримінального правопорушення.
Доля речових доказів підлягає вирішеню відповідно до ст.100 КПК України, а судові витрати за проведення товарознавчої експертизи - стягненю з обвинувачених.
Згідно ч.4 ст.174 КПК суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
На підставі викладеного та керуючись ст.284, ст.372 КПК України, суд, -
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12020030110001231 від 16.08.2020 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.1 ст.122, ст.356 КК України - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст.284 КПК Україниу у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12020030110001231 від 16.08.2020 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст.284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 витрати, пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи в дохід держави по 408 (чотириста вісім) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки з кожного.
Речові докази по справі:
- пошкоджену футболку зі слідами речовини бурого кольору, як така, що не становить цінності - знищити;
- сліди пальців рук перекопійованих на липку стрічку - залишити при матеріалах справи;
- мобільний телефон марки «Sigma» та тюнер Т2 повернути власнику - ОСОБА_10 ;
- автомобіль «GROZ 2025» д.н.з. НОМЕР_3 -залишити у власності ОСОБА_11 .
Скасувати арешт накладений на вказане майно відповідно до ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду від 19.08.2020.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали, після її проголошення, негайно вручити учасникам провадження.
Головуючий: ОСОБА_1