Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 686/24913/18
провадження № 61-16997св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Хмельницького міськрайонного нотаріального округу Пруняк Володимир Іванович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2021 року у складі судді Чевилюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом
до ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В. І. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Позовна заява обґрунтована тим, що 15 травня 2017 року ОСОБА_2 набув право власності на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок
АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,10 га
з кадастровим номером № 6810100000:25:003:0299, відповідно до іпотечного застереження в договорі іпотеки від 09 липня 2013 року. Рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на іпотечне майно прийнято приватним нотаріусом Пруняком В. І. 15 травня 2017 року на підставі звернення ОСОБА_2 , нотаріус не перевірив факт отримання позивачем письмової вимоги від ОСОБА_2 , що надіслане в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку». Не доведеним є факт надіслання ОСОБА_1 письмової вимоги про виконання зобов'язань за договором позики від 09 липня 2013 року та можливості звернення стягнення на іпотечне майно та отримання
її позивачем у справі.
Нотаріус не взяв до уваги факт спливу строку позовної давності
за зобов'язаннями по позиці; припинення майнової поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 05 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, позов задоволено. Скасовано рішення приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняка В. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 35168022 та 35167557 від 15 травня 2017 року.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,
що іпотекодержатель не довів виконання свого обов'язку щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, що унеможливило встановлення нотаріусом завершення тридцятиденного строку, сплив якого пов'язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 проведена всупереч нормам законодавства.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та закрити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що приватний нотаріус, реєструючи право власності на спірне майно, діяв як суб'єкт владних повноважень, а предметом позову є скасування його рішення, а тому на цей спір поширюється юрисдикція адміністративних судів. Суди залишили поза увагою, що ОСОБА_2 надсилав ОСОБА_1 письмову вимогу про виконання зобов'язання та звернення стягнення на іпотечне майно, яку вона отримала 24 лютого 2017 року, про
що свідчать дані рекомендованого повідомлення № 2901313307152.
Суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц, від 04 вересня 2018 року
у справі № 823/362/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 520/2834/17. Також підставою зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/24913/18, витребувано її з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
09 липня 2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір позики на зальну суму 559 300,00 грн. На забезпечення виконання договору позики, укладено договір іпотеки від 09 липня 2013 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М.
та зареєстрований в реєстрі за № 2276. Предметом іпотеки був належний
ОСОБА_1 житловий будинок
АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,10 га з кадастровим номером № 6810100000:25:003:0299 за цією ж адресою, що призначена для обслуговування вказаного будинку.
15 травня 2017 року приватний нотаріус Пруняк В. І. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на іпотечне майно.
Набуття у власність іпотеки підтверджується інформаційною довідкою
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 139879141
від 02 жовтня 2018 року.
Згідно з висновком судово - почеркознавчої експертизи від 04 лютого 2021 року № 2814/2815/20-26 підписи в графі «Розписка в одержанні» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 2901313307144, в графі «За довіреністю» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 2901313307152, в графі «Розписка в одержанні» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 2901313599242 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів.
Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Розписка в одержанні» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 2901313307144 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «За довіреністю» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 2901313307152 виконано самою ОСОБА_1 .
Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Розписка в одержанні» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 2901313599242 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення
на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на зміст частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору
за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 25 грудня 2015 року № 1127, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя
у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 361/3222/19 (провадження № 61-2788св21) зазначено, що:
«умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов'язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання.
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.
Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення
та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення,
що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він
є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя». При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання».
Вивчивши обставини встановлені судами, колегія суддів, дійшла висновку,
що суди не звернули увагу, що договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений
на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування в своїх відносинах юридично-значимих повідомлень (зокрема, порядок надсилання, визначати, коли повідомлення вважатиметься отриманим);
Суди не врахували, що належним слід вважати надсилання вимоги
з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.
В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
Тлумачення змісту пунктів 5.1, 8.6 договору іпотеки від 09 липня 2013 року дає підстави для висновку, що сторони у своєму договорі визначили порядок надсилання повідомлень за цим договором та встановили, що таку вимогу слід вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена
у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом або телеграм.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 направляв ОСОБА_1 рекомендовані повідомлення на адресу зазначену в договорі іпотеки: АДРЕСА_2 та на адресу: АДРЕСА_1 , вимогу про усунення порушень відповідно до пунктів 5.1, 8.6 договору іпотеки 09 липня 2013 року така вимога вважається отриманою з дати поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача. Тому іпотекодержатель, який з дотриманням пункту 8.6 договору іпотеки направив вимогу, передбачену частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки.
За таких обставин, суди зробили неправильний висновок про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Щодо позовних вимог до державного реєстратора, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на таке.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора, позивач співвідповідачем у справі визначив, зокрема, приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В. І.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі
№ 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові
до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів
й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права
на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється
та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем
у такому спорі. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17.
Зміст і характер відносин між учасниками в цій справі та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що спір виник між
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Отже, приватний нотаріус є неналежним відповідачем, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред'явлених
до нього необхідно було відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
При цьому за обставинами справи, яка переглядається, спір вирішується щодо права власності на нерухоме майно, що за своєю суттю є приватноправовим спором і належить до цивільної, а не адміністративної юрисдикції,
що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 823/588/16, провадження
№ 11-797апп19, та про що обґрунтовано зазначено апеляційним судом, а тому підстав для застосування частини шостої статті 403 ЦПК України немає.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Касаційного цивільного суду вважає,
що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_2 поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057,20 грн та касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн, які покладаються на ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 05 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Хмельницького міськрайонного нотаріального округу Пруняка Володимира Івановича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 409,60 грн судових витрат.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун