Ухвала
27 травня 2022 року
м. Київ
справа № 450/2165/16-ц
провадження № 61-4552ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 травня 2022 року у справі за позовом недієздатного ОСОБА_2 , в інтересах якого діє опікун ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, правонаступником якої є Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області, третя особа орган опіки та піклування Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, правонаступником якої є опікунська рада Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, як орган опіки та піклування при Виконавчому комітеті Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні спільним заїздом між будинковолодінням,
У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом в інтересах недієздатного ОСОБА_2 .
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 травня 2022 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Скасовано рішення Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 218 від серпня 2016 року «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земель ділянки та передачу даної земельної ділянки у власність».
Скасовано державну реєстрацію (реєстраційний об'єкта нерухомого майна 1007288246236) права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. для будівництва обслуговування жилого будинку господарських будівель споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 4623683100:02:002:1516.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні спільним заїздом між будинковолодінням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке знаходиться на відстані 15 м. від лівої точки межі земель ділянки на АДРЕСА_1 , таблиця № 1 і № 3 з врахуванням визначеної площі в користуванні ОСОБА_2 0,30 га. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У травні 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 травня 2022 року, у якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У доданому до касаційної скарги клопотанні заявник порушує питання про звільнення його від сплати судового збору. Заявник посилається на скрутне майновий стан та введення на території України правового режиму воєнного стану.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення
у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами
є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній
у частині першій цієї статті.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Згідно із статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд урахував, що зазначені заявником обставини не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати, оскільки заявником не надано суду касаційної інстанції доказів на підтвердження реального майнового стану (дані про доходи за попередній календарний рік (2021), наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо), який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
Таким чином, у задоволенні клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.
З огляду на викладене, заявникові необхідно сплатити судовий збір за подання даної касаційної скарги.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати
у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року,
в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становив 1 378,00 грн.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні спільним заїздом), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн).
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви
в розмірі оспорюваної суми ((551,20 грн + 551,20 грн) х 200% = 2 204,80 грн).
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 204,80 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
2. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження також з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,
в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
3. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки форма та зміст касаційної скарги не відповідають вимогам статті 392 ЦПК України, так як у касаційній скарзі не зазначено місцезнаходження Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області та опікунської ради Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, як органу опіки та піклування при Виконавчому комітеті Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Таким чином, заявнику необхідно надати суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу із зазначенням місця проживання чи перебування всіх учасників справи, надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов'язкових підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про
що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6, 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 травня 2022 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник