Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 370/2743/14-ц
провадження № 61-15960св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство»,
відповідачі: Макарівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
треті особи: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року в складі судді Оберемко В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Ігнатченко Н. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (далі - ДП «Макарівське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Макарівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та просив:
визнати недійсними розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 16 липня 2008 року № 2668, 2669 «Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо земельних ділянок для безоплатної передачі в приватну власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Фасівської сільської ради»;
визнати недійсним розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 30 липня 2008 № 2909 «Про передачу у власність земельних ділянок 16-ом громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Фасівської сільської ради»;
визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані на ім'я відповідачів;
витребувати з незаконного володіння відповідачів на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Макарівське лісове господарство» земельні ділянки;
та визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності,
а за ДП «Макарівське лісове господарство» право користування на земельні ділянки, загальною площею 8, 0585 га (кадастрові номери земельних ділянок: 3222788000:02:021:0011, 3222788000:02:021:0010, 3222788000:02:023:0031, 3222788000:02:023:0034, 3222788000:02:023:0036, 3222788000:02:023:0029, 3222788000:02:023:0038, 3222788000:02:023:0037, 3222788000:02:021:0015, 3222788000:02:021:0014, 3222788000:02:021:0013, 3222788000:02:021:0012, 3222788000:02:023:0035, 3222788000:02:023:0033, 3222788000:02:023:0032, 3222788000:02:023:0030), що розташовані на території Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області, загальною ринковою вартістю 2 186 964 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що перевіркою, проведеною прокуратурою Київської області, встановлено, що розпорядженнями голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 16 липня 2008 року надано дозволи на розробку технічної документації щодо земельних ділянок для безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 для ведення особистого селянського господарства.
У подальшому розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 30 липня 2008 року цим громадянам передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарського, загальною площею 8, 0585 га. На підставі вказаного розпорядження видано державні акти на право власності на земельні ділянки.
У 2009 року ОСОБА_18 продала свою земельну ділянку ОСОБА_14 , ОСОБА_19 продав свою земельну ділянку ОСОБА_15 , а ОСОБА_17 продала свою земельну ділянку ОСОБА_16 .
Зазначав, що вищевказані земельні ділянки на момент їх відчуження відносилися до земель лісогосподарського призначення та перебували в постійному користування ДП «Макарівське лісове господарство».
Посилаючись на те, що передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсними розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 16 липня 2008 року № 2668, 2669 «Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо земельних ділянок для безоплатної передачі в приватну власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Фасівської сільської ради».
Визнано недійсним розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 30 липня 2008 № 2909 «Про передачу у власність земельних ділянок 16-ом громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Фасівської сільської ради».
Визнано недійсними: державний акт на право власності ОСОБА_18 на земельну ділянку, загальною площею 0, 4718 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_14 ; державний акт на право власності ОСОБА_19 на земельну ділянку, загальною площею 0, 4718 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_20 ; державний акт на право власності ОСОБА_1 , на земельну ділянку загальною площею 0, 5000 га; державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0, 5000 га; державний акт на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, загальною площею 0, 5000 га; державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, загальною площею 0, 7277 га; державний акт на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, загальною площею 0, 5000 га; державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, загальною площею 0, 5000 га; державний акт на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку, загальною площею 0, 4718 га; державний акт на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку, загальною площею 0, 4718 га; державний акт на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку, загальною площею 0, 4718 га; державний акт на право власності ОСОБА_16 на земельну ділянку, загальною площею 0, 4718 га; державний акт на право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку, загальною площею 0, 5000 га; державний акт на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку загальною площею 0, 5000 га; державний акт на право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку, загальною площею 0, 5000 га; державний акт на право власності ОСОБА_13 на земельну ділянку, загальною площею 0, 5000 га.
Витребувано з незаконного володіння на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Макарівське лісове господарство» спірні земельні ділянки у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП «Макарівське лісове господарство» право користування на земельні ділянки загальною площею 8, 0585 га, що розташовані на території Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області, загальною ринковою вартістю 2 186 964 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірні земельні ділянки відносились до земель лісогосподарського призначення та перебували в постійному користуванні ДП «Макарівське лісове господарство», у якого в установленому порядку повноважним органом не вилучались, зміна їх цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_21 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 рокута постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених упостановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року в справі № 370/132/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Судувід 05 грудня 2018 року в справі № 522/2202/15-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 372/1988/15-ц, від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 та від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування вимог касаційної скарги, зокрема, зазначає, що суди не врахували, що про порушення прав держави прокурор міг довідатися ще в 2008 році під час розгляду справи про визнання недійсним державного акта на право постійного користування на земельну ділянку, виданого ДП «Макарівське лісове господарство», у якій він брав участь, а тому безпідставно не застосували до спірних правовідносин позовну давність.
Також вказує, що суди не звернули уваги на те, що визнання за державою права власності, а за підприємством права користування на земельні ділянки не відповідає способу захисту порушеного права, у зв'язку з чим помилково задовольнили такі вимоги прокурора.
Відповідачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 з касаційними скаргами до суду касаційної інстанції не зверталися, а тому судові рішення в частині позовних вимог до них в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Макарівського районного суду Київської області.
29 січня 2021 року справа № 370/2743/14 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що відповідно до державного акта серії І-КВ № 002964 на право постійного користування землею ДП «Макарівське лісове господарство» надано в постійне користування земельну ділянку площею 310, 480 га, в межах згідно з планом землекористування для ведення лісового господарства,
на підставі рішення Макарівської районної державної адміністрації
від 01 березня 2005 року № 131.
Розпорядженнями голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 16 липня 2008 року № 2668, 2669 ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 надано дозволи на розробку технічної документації щодо земельних ділянок для безоплатної передачі в приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області, загальною площею 8, 0585 га.
Розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 30 липня 2008 року № 2909 вищевказаним громадянам передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Фасівської сільської ради, загальною площею
8, 0585 га.
На підставі зазначеного розпорядження управлінням Держкомзему
у Макарівському районі Київської області зареєстровано та видано, зокрема, державний акт на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0, 5000 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788000:02:023:0036.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною п'ятою статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною першою стаття 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до частини п'ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті;в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.
Згідно з частиною дев'ятою статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Установивши, що передана у власність ОСОБА_3 земельна ділянка, яка відносилась до земель лісогосподарського призначення, в постійного землекористувача в установленому порядку повноважним органом не вилучались, зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали, що така вибула з володіння держави поза її волею.
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органу місцевого самоврядування чи державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (пункти 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц).
З огляду на викладене, оскільки вимоги про визнання недійсним розпоряджень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта та визнання права власності і права користування на земельну ділянку є неналежними способами захисту, висновок судів про наявність підстав для задоволення цих вимог до ОСОБА_3 є помилковим.
У той же час, враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог у частині витребування цієї земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_3 .
Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про сплив позовної давності не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 3 ЦПК України (в редакції на час пред'явлення позову) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Одним з таких органів є прокуратура, на яку статтею 121 Конституції України (в редакції на час пред'явлення позову), покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Такі висновки викладені в постановах Великою Палатою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 та від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц.
Звернувшись у листопаді 2014 року з цим позовом до суду, прокурор зазначав, що про порушення інтересів держави внаслідок прийняття Макарівською районною державною адміністрацією Київської області розпоряджень від 16 липня 2008 року та від 30 липня 2008 року йому стало відомо за результатами проведеної прокурорської перевірки. На підтвердження цих обставин до позовної заяви долучено лист ДП «Макарівське лісове господарство» від 19 грудня 2013 року, у якому підприємство повідомляє, що не надавало погодження на вилучення спірних земельних ділянок, а також лист Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області, згідно з яким управління повідомляє про видачу відповідачам державних актів на права власності на спірні земельні ділянки та надає прокурору їх копії.
Установлено, що Кабінет Міністрів України довідався про порушення інтересів держави після отримання позовної заяви прокурора.
Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що про порушення інтересів держави прокурор чи Кабінет Міністрів України довідалися раніше, ніж у грудні 2013 року, матеріали справи не містять.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання ОСОБА_3 на те, що про порушення прав держави прокурор міг довідатися ще в 2008 році під час розгляду справи за позовом відповідачів до ДП «Макарівське лісове господарство» про визнання недійсним державного акта на право постійного користування на земельну ділянку, виданого ДП «Макарівське лісове господарство», оскільки, як убачається з рішення Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2009 року (справа № 22Ц-1267), предметом спору в зазначеній справі, були земельні ділянки площею по 0, 25 га кожна, надані позивачам на підставі рішення Макарівської районної державної адміністрації Київської областівід 11 червня 2007 року, що не може свідчити про обізнаність прокурора щодо порушення прав держави внаслідок прийняття Макарівською районною державною адміністрацією Київської області оскаржуваних в цій справі розпоряджень.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вимог до ОСОБА_3 про визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності та права користування на земельну ділянку (кадастровий номер 3222788000:02:023:0036), й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в частині вимог про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_3 судові рішення залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в частині позовних вимог заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» до ОСОБА_3 про визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації, державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності та права користування на земельну ділянкускасувати.
У задоволенні позову в частині позовних вимог заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів Українита Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» до ОСОБА_3 про визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації, державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності та права користування на земельну ділянкувідмовити.
Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в частині позовних вимог заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Макарівське лісове господарство»до ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов