Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 520/8855/16-ц
провадження № 61-18760св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів:Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ковалевська Вікторія Валентинівна, Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Київського районного суду м. Одеса від 12 липня 2018 року у складі судді Пучкової І. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,
Встановив:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ковалевська В. В., Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_5 , про визнання договорів недійсними.
На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 12 вересня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 53/15-Ф, за яким надано кредит у розмірі 575 000,00 дол. США, зі сплатою 15 % річних строком до 11 вересня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 05 лютого 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого у іпотеку було передано:
земельну ділянку, площею 0,0987 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 752202, виданого управлінням земельних ресурсів у м. Одеса 14 грудня 2007 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750502173, кадастровий номер 5110136900:38:012:0073;
земельну ділянку, площею 0,0052 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що належить іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 655817, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 14 грудня 2007 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750501251, кадастровий номер 5110136900:38:012:0072.
20 вересня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого у іпотеку було передано домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 969 кв. м за фактичним використанням, що належить іпотекодавцю та є його власністю на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т. П. 15 травня 2007 року.
Відповідно до пункту 7.7 договорів іпотеки від 05 лютого 2008 року та 20 вересня 2007 року сторони домовились, що цей договір укладається з накладенням заборони на відчуження предмета іпотеки (нерухомого майна).
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, відповідно до якого права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі) за кредитним договором боржника були відступлені ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
Також, 28 листопада 2012 року на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», одночасно відступились права за указаними договорами іпотеки.
Проте, позивачу стало відомо, що відбулась незаконна реалізація нерухомого майна, яке перебуває у іпотеці ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
Зокрема, 28 вересня 2015 року договорами купівлі-продажу було відчужене вищевказане іпотечне майно у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «ФК «Вектор Плюс» зазначало, що 21 червня 2016 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернулося зі скаргою до Міністерства юстиції України щодо несанкціонованого зняття обтяжень з іпотечного майна, іпотекодержателем якого є ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
За результатом розгляду скарги Міністерством юстиції України було встановлено, що 25 вересня 2015 року та 26 вересня 2015 року невстановленою особою з використанням логіна, пароля та ключа електронного цифрового підпису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було проведено 11 державних реєстрацій припинення обтяжень: № №13140894, 13140952; 5649404, 6531040, 6530927, 8176434, 12270927, 13140832, 6582791, 11385878, 9196445 щодо належного ОСОБА_2 майна.
З урахуванням викладеного та зміни підстав позову, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» просило суд:
визнати недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини домоволодіння, загальною площею 694,1 кв. м, житловою площею 374,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 28 вересня 2015 року за № 218 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2015 року індексний номер 24813594;
визнати недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини домоволодіння, загальною площею 694,1 кв. м, житловою площею 374,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений 28 вересня 2015 року за № 218 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2015 року індексний номер 24812980;
визнати недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:38:12:0072), загальною площею 0,0052, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 28 вересня 2015 року за № 220 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2015 року індексний номер 24815046;
визнати недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:38:12:0072), загальною площею 0,0052, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений 28 вересня 2015 року за № 220 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2015 року індексний номер 24814299;
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, у задоволенні позову ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», не мало права відступати ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, оскільки, відповідно до законодавства, що було чинним на день укладення договору факторингу, факторингові операції та право вимоги за таким договором можуть стосуватися лише боржників - суб'єктів господарювання, а не споживачів, що отримали кредит на споживчі, особисті потреби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ТОВ «ФК «ВекторПлюс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2016 року у справі № 826/7941/17, постанові Верховного Суду від 24 червня 2019 року у справі № 757/44011/15-ц, постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 462/2980/17, постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 755/12702/16-ц, постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «ФК «Вектор Плюс» підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи
12 вересня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 53/15-Ф, за яким надано кредит у розмірі 575 000,00 дол. США, зі сплатою 15 % річних строком до 11 вересня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20 вересня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого у іпотеку було передано домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 969 кв. м за фактичним використанням, що належить іпотекодавцю та є його власністю на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т. П. 15 травня 2007 року.
Також, 05 лютого 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого у іпотеку було передано:
земельну ділянку, площею 0,0987 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 752202, виданого управлінням земельних ресурсів у м. Одеса 14 грудня 2007 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750502173, кадастровий номер 5110136900:38:012:0073;
земельну ділянку, площею 0,0052 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що належить іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 655817, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 14 грудня 2007 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750501251, кадастровий номер 5110136900:38:012:0072.
Відповідно до пункту 7.7 договорів іпотеки від 05 лютого 2008 року та від 20 вересня 2007 року сторони домовились, що цей договір укладається з накладенням заборони на відчуження предмета іпотеки (нерухомого майна).
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, відповідно до якого права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі) за кредитним договором боржника були відступлені ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
28 листопада 2012 року на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», одночасно відступились права за указаними договорами іпотеки.
Судами встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини домоволодіння, загальною площею 694,1 кв. м, житловою площею 374,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 28 вересня 2015 року за № 218 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2015 року індексний номер 24813594.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини домоволодіння, загальною площею 694,1 кв. м, житловою площею 374,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 28 вересня 2015 року за № 218 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2015 року індексний номер 24812980.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:38:12:0072), загальною площею 0,0052, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 28 вересня 2015 року за № 220 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2015 року індексний номер 24815046.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:38:12:0072), загальною площею 0,0052, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений 28 вересня 2015 року за № 220 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2015 року індексний номер 24814299.
За інформацією Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, у провадженні Житомирського MB УМВС України в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060020005232 від 24 жовтня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, про вчинення неправомірних дій невстановленою особо щодо приватного нотаріуса Стражник Т. О. Постановою слідчого СВ Житомирського MB УМВС України в Житомирській області від 24 жовтня 2015 року приватного нотаріуса Стражник Т. О. визнано потерпілою у цьому кримінальному провадженні.
Також Головним управлінням контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України 06 листопада 2015 року порушено кримінальне провадження № 42015100010000359.
Таким чином, зазначені обставини свідчать про те, що до теперішнього часу кримінальні провадження не закінчені та винні особи в незаконному використанні логіна, пароля та ключа електронного цифрового підпису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., за допомогою яких у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було проведено 11 державних реєстрацій припинення обтяжень: №№13140894, 13140952; 5649404, 6531040, 6530927, 8176434, 12270927, 13140832, 6582791, 11385878, 9196445 щодо належного ОСОБА_2 майна, не встановлені.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Пред'являючи позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» посилалось на те, що за оскаржуваними договорами купівлі-продажу незаконно було відчужене вищевказане іпотечне майно у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яке перебуває у іпотеці ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», не мало права відступати ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, оскільки, відповідно до законодавства, що було чинним на день укладення договору факторингу, факторингові операції та право вимоги за таким договором можуть стосуватися лише боржників - суб'єктів господарювання, а не споживачів, що отримали кредит на споживчі, особисті потреби.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками виходячи з наступного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі
№ 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню».
Так, судами установлено, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, відповідно до якого права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі) за кредитним договором боржника були відступлені ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
28 листопада 2012 року на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», одночасно відступились права за указаними договорами іпотеки.
Договори факторингу від 28 листопада 2012 року, укладені між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», недійсними у встановленому порядку не визнавалися.
Отже, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
Таким чином, висновки судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними з підстав того, що за указаними договорами факторингу не відбулось відступлення прав вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вищевикладених вимогах закону.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що суди правильно відмовили у задоволенні вказаних позовних вимог, проте, пославшись на те, що за договорами факторингу не відбулось відступлення права вимоги, помилилися з мотивами такої відмови, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором
або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16
ЦК України).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета
і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого
2022 року у справі № 299/857/19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що «цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), на яку міститься посилання в касаційній скарзі як на приклад застосування норм права, зроблено такий висновок:
виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;
запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;
за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;
у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;
у справі за належною вимогою (зокрема, про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
Виходячи з обставин справи, що переглядається, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право іпотекодержателя порушене, належним способом захисту є звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а не оспорення підстав набуття іншими особами прав на предмет іпотеки.
Звернувшись до суду з цим позовом, кредитор посилався на те, що іпотека незаконно припинена державним реєстратором, оскільки існує кредитний борг, який був забезпечений іпотекою. За виниклих правовідносин застосування наслідків недійсності правочину (договорів купівлі-продажу нерухомого майна), з урахуванням реєстрації припинення іпотеки та обтяження, не можуть відновити право чи інтерес кредитора. Позовні вимоги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу є неефективним способом захисту порушених прав ТОВ «ФК «Вектор Плюс» як іпотекодержателя, що є підставою для відмови в їх задоволенні.
Враховуючи те, що суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, проте неправильно послались на підставу відмови у позові, у зв'язку з чим судові рішення підлягають зміні з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Постановив:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеса від 12 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун