Постанова
Іменем України
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 144/748/17
провадження № 61-12662св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державний нотаріус Теплицької державної нотаріальної контори Лужанська Тетяна Володимирівна,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року в складі судді Германа О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 липня 2021 року в складі колегії суддів Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,
Історія справи
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до державного нотаріуса Теплицької державної нотаріальної контори Лужанської Т. В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 , внаслідок чого відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 2,1595 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Залузької сільської ради Теплицького району Вінницької області. Спадкова справа щодо майна ОСОБА_2 була заведена відповідачем на підставі заяви позивачки, поданої в межах строку на прийняття спадщини, встановленого законом. Однак, звернувшись у серпні 2016 року з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка отримала від нотаріуса відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована тим, що 23 квітня 2015 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким належне їй майно заповіла своєму онуку ОСОБА_3 . При цьому нотаріус уважала, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після баби як такий, що постійно проживав зі спадкодавицею на момент її смерті. Позивач зазначала, що вказана обставина встановлена нотаріусом на підставі довідки сільської ради, яку не слід брати до уваги, оскільки ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації, має право перебувати на території України протягом обмеженого періоду часу, а ОСОБА_2 насправді проживала разом з позивачкою в Черкаській області.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким:
визнати протиправною бездіяльність державного нотаріуса Теплицької державної нотаріальної контори Вінницької області Лужанської Т. В., що полягає у невчиненні нотаріальної дії, а саме не видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом (за правом представлення) на земельну ділянку площею 2,1595 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Залузької сільської ради Теплицького району Вінницької області, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 баби позивачки ОСОБА_2 ;
зобов'язати відповідача видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом (за правом представлення) на вказану земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності бездіяльності нотаріуса. Суд констатував, що відмова у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом здійснена нотаріусом у відповідності з положеннями Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності нотаріуса щодо невчинення нотаріальної дії сама по собі не спроможна відновити порушене право позивачки, оскільки насправді у позивачки наявний спір з іншим спадкоємцем ОСОБА_3 щодо права на спадкування після смерті ОСОБА_2 . Позовна вимога про зобов'язання нотаріуса вчинити нотаріальну дію також не може бути задоволена, оскільки суди не вправі зобов'язати нотаріуса вчиняти або не вчиняти дії, які належать до його компетенції. З огляду на викладене колегія суддів зробила висновок, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити внаслідок обрання позивачкою неефективних способів захисту порушеного права. При цьому апеляційний суд вказав, що ефективним способом захисту в спірних правовідносинах є пред'явлення позову до інших спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно.
Аргументи учасників справи
26 липня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Позивачка наполягає на тому, що ОСОБА_3 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , а також не проживав постійно разом зі спадкодавицею, оскільки є громадянином РФ. Вказує, що в спадковій справі відсутні докази прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 іншими спадкоємцями. Зазначає, що суди не звернули увагу на порушення нотаріусом вимог законодавства, адже відмова у вчиненні нотаріальної дії не оформлена постановою. Позивачка також не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що суд, установивши порушення прав позивача, має самостійно застосувати належний спосіб захисту порушеного права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 серпня 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 01 липня 2020 року в справі № 222/1109/17, від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Теплицької державної нотаріальної контори Вінницької області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 на підставі заповіту № 123 від 09 вересня 2010 року, посвідченого секретарем Залузької сільської ради Теплицького району Вінницької області Ганай А. А.
Теплицькою державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , номер у нотаріуса 428/2015.
22 грудня 2015 року до Теплицької державної нотаріальної контори Вінницької області надійшла заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Животовською Н. Г. 04 листопада 2013 року за номером 4705.
За даними спадкового реєстру нотаріусом виявлено заповіт № 62, складений ОСОБА_2 23 квітня 2015 року, посвідчений секретарем Залузької сільської ради Теплицького району Вінницької області Ганай А. А., за яким спадкодавиця належне їй майно заповіла ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою Залузької сільської ради Теплицького району Вінницької області від 05 лютого 2016 року на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 проживала в АДРЕСА_1 разом із онуком ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (статті 50 Закону України «Про нотаріат»).
Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта.
У справі, що переглядається, апеляційний суд установив, що:
ОСОБА_2 за життя склала три заповіти, останній з яких - на ім'я ОСОБА_3 ;
до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулася позивачка та ОСОБА_4 ;
згідно довідки сільської ради ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті баби в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України як такий, що постійно проживав зі спадкодавицею на момент її смерті.
З урахуванням положень частини третьої статті 1254 ЦК України про те, що кожен наступний заповіт скасовує попередній, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що у позивачки наявний спір з іншими спадкоємцями щодо права на спадкування після смерті ОСОБА_2 , а тому визнання відмови у вчиненні нотаріальної дії протиправною не сприятиме відновленню порушених прав позивачки, оскільки не матиме будь-яких юридичних наслідків для неї, зокрема, з урахуванням установлених обставин щодо прийняття спадщини ОСОБА_3 .
При цьому апеляційний суд обґрунтовано вважав, що ефективним способом захисту в спірних правовідносинах є пред'явлення позову до інших спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 185/9807/19 (провадження № 61-11410св20) з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19) зроблено висновок, що «суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта…Тобто суд не може зобов'язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції».
З огляду на викладене апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що позовна вимога про зобов'язання нотаріуса вчинити дії також не підлягає задоволенню внаслідок обрання позивачкою неефективного способу захисту в цій частині.
Доводи позивачки з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) про те, що суд має самостійно застосувати належний спосіб захисту, колегія суддів не приймає, оскільки у вказаній постанові міститься висновок про те, що суд, який розглядає справу, має право і зобов'язаний самостійно визначити та кваліфікувати правовідносини, які виникли між сторонами, й застосувати відповідну норму права чи закон, який регулює спірні правовідносини. Тобто, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що посилання позивача на норму права, яка не регулює спірні правовідносини, або визначення помилкових підстав позову не є підставою для відмови в його задоволенні.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок міститься, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги в зв'язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 185/9807/19 (провадження № 61-11410св20) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), дають підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як ухвалені з дотриманням норм матеріального й процесуального права.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року в незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук