Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 932/13956/20
провадження № 61-19927св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва (Павловської) Ганна Олегівна, департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Домпромван»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи Дніпровської міської ради на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2021 року в складі судді Лукінова К. С. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року в складі колегії суддів Лаченкової О. В. Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
Короткий зміст обставин справи
У грудні 2020 року Дніпровська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г. О., Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ТОВ «Домпромван», в якому просила:
визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Домпромван», яке оформлене протоколом № 1/2019 від 08 квітня 2019 року, та акт приймання-передачі частки у Статутному капіталі ТОВ «Домпромван» від 08 квітня 2019 року в частині передачі до статутного капіталу нерухомого майна у вигляді земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1226 га, кадастровий номер 1210100000:02:406:0074;
визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Домпромван», яке оформлене протоколом № 2/2019 від 09 квітня 2019 року, та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Домпромван» від 09 квітня 2019 року в частині передання у приватну власність ОСОБА_1 нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
припинити право власності ТОВ «Домпромван» та скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом Дніпровської міської ради на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суди виходили з того, що позовну заяву Дніпровської міської ради слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки предметом спору є передача майна до статутного капіталу юридичної особи - ТОВ «Домпромван» та вибуття нерухомого майна зі статутного капіталу вказаної юридичної особи. Позовні вимоги про припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації суди вважали похідними, оскільки їх вирішення залежить від визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди неправильно встановили характер спірних правовідносин і зробили передчасний висновок про те, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Вказує, що метою пред'явлених позовних вимог є захист цивільного права щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а тому цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
У лютому 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради, в якому його представник підтримує доводи касаційної скарги позивача та просить її задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 січня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Позиція Верховного Суду
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді й переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2021 року в справі № 199/6042/19 (провадження № 61-11658свп20) вказано про те, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. У цій справі Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , ТОВ «Дуос Капітал», ОСОБА_2 про визнання недійсними акта приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, акта приймання-передачі нерухомого майна учаснику товариства, визнання недійсним протоколу загальних зборів товариства, скасування записів про право власності та зобов'язання повернути земельну ділянку. Отже, як правильно визначили суди першої та апеляційної інстанцій, у позовній заяві позивач об'єднав як позовні вимоги, які слід розглядати в порядку господарського судочинства, так і позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Частиною четвертою статті 188 ЦПК України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу). Відповідно до частини шостої статті 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог. Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об'єднання позовних вимог, у разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз'єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України. При цьому роз'єднання позовних вимог можливе лише в тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду в тому суді, який роз'єднав позовні вимоги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі № 9901/458/19.
У справі, що переглядається, вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г. О., Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ТОВ «Домпромван» про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Домпромван» слід розглядати в порядку господарського судочинства; вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, про припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно статті 20 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Суд першої інстанції не звернув увагу на порушення правил об'єднання позовних вимог та в наслідок неправильного застосування пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України зробив передчасний висновок про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Суд апеляційної інстанції на вказані обставини увагу не звернув та зазначені порушення суду першої інстанції не усунув.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
З прийняттям постанови суду касаційної інстанції ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року втрачають законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук