Справа № 489/5087/20
Номер провадження 1-кп/489/379/22
Іменем України
30 травня 2022 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (дистанційно),
захисника ОСОБА_4 (дистанційно),
перекладача ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (дистанційно),
розглянувши у судовому засіданні у залі суду клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України
встановив
На розгляді Ленінського районного суду м. Миколаєва перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 .
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який сплив 08.04.2022, оскільки ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не втратили свою актуальність під час судового розгляду справи, а саме: можливість переховування від суду; можливість незаконного впливу на свідків, потерпілих, експертів у даному кримінальному провадженні; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому обвинувачується.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечувала, та вказала, що ризики, які наведені прокурором не існують. Просила застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та зазначила, що в ОСОБА_6 є постійне місце проживання і стабільні джерела прибутків у сім'ї.
Обвинувачений підтримав думку захисника та просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, суд виходить з такого.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.02.2022, обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 60 діб, тобто до 08.04.2022 включно з підстав обґрунтованості ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчиненню іншого кримінального правопорушення.
04.04.2022 обвинувачений ОСОБА_6 відмовився брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, що відповідно до положень ч. 2 ст. 336 КПК України унеможливило здійснення дистанційного судового провадження у зв'язку із запереченнями обвинуваченого проти цього. У зв'язку з введенням в Україні воєнного стану указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 і затвердженого законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 та здійсненням на території міста Миколаєва активних бойових дій, повітряних обстрілів, що загрожують життю та здоров'ю була відсутня можливість доставки та конвоювання обвинуваченого до суду, при цьому обвинувачений заперечував проти проведення судового засідання з його участю в режимі відеоконференції, що призвело до неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому КПК України порядку з обов'язковою участю обвинуваченого в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 6 ст. 615 КПК України у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
На підставі положень ч. 6 ст. 615 КПК України 04.04.2022 до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» було направлено судове повідомлення відповідно до якого строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці, тобто до 02.06.2022 включно.
При продовженні строку запобіжного заходу суд встановлює чи не зменшилися ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу та чи доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.
Згідно з ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися.
В судовому засіданні прокурором було доведено наявність ризику переховування від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в сукупності з репутацією обвинуваченого, якого раніше було засуджено, відсутність доказів постійного місця роботи, офіційних джерел доходів, суд вважає доведеним ризик переховування від суду.
Прокурором доведено наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у співучасті в т. ч. з невстановленими особами та обізнаний про місце мешкання свідків.
У зв'язку з тим, що всі потерпілі в кримінальному провадженні вже допитані, тому ризик незаконного впливу на них не існує.
На підставі положень ст. 178 КПК України суд враховує репутацію обвинуваченого, який раніше засуджувався, не працює та не має доказів офіційних джерел доходів, що в сукупності з тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів пов'язаних із протиправним заволодінням чужим майном та вважає доведеним існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд враховує, що тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вище зазначені ризики не зменшились та не змінилися, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу необхідно відмовити, оскільки підстави для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, відсутні та більш м'який запобіжний захід не убезпечить від ризиків переховування від суду, незаконному впливу на свідків та вчиненню іншого кримінального правопорушення, бо не передбачає достатнього контролю за спілкуванням та переміщенням обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 196, 197, 372 КПК України, суддя
постановив
Клопотання прокурора задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.
Вважати продовженим строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , 04 вересня 1993 року з 08.04.2022 до 30.05.2022 включно, на підставі ч. 6 ст. 615 КПК України.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28.07.2022 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1