Постанова від 18.05.2022 по справі 914/2441/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2022 р. Справа №914/2441/15 (914/2886/20)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів МАРКА Р.І.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судових засідань Гулик Н.Г.

представники учасників судової справи не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду

України у Львівській області, б/н б/д (вх.ЗАГС №01-05/45/22 від 05.01.2022)

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 07.12.2021 (суддя Цікало А.І. )

у справі № 914/2441/15 (914/2886/20)

за позовом Головного управління Пенсійного фонду

України у Львівській області

до відповідача Публічного акціонерного товариства

"Львівська вугільна компанія", с.Сілець, Сокальський район, Львівська область

про стягнення 4 845 355, 29 грн заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку

пенсій за віком на пільгових умовах

у межах справи № 914/2441/15

про банкрутство Публічного акціонерного товариства

"Львівська вугільна компанія"

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 у справі № 914/2441/15 (914/2886/20), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, позов ГУ ПФ України у Львівській області до ПАТ «Львівська вугільна компанія» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за віком у розмірі 4845355,29 грн задоволено; стягнуто з ПАТ «Львівська вугільна компанія» на користь ГУ ПФ України у Львівській області 4 845 355,29 грн заборгованості.

На виконання зазначеного рішення, місцевим господарським судом видано наказ.

В листопаді 2021 року ПАТ «Львівська вугільна компанія» подала до місцевого господарського суду заяву про відстрочення виконання рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2021 у справі №914/2441/15 (914/2886/20) заяву ПАТ «Львівська вугільна компанія» задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 у справі №914/2441/15 (914/2886/20) до 20 квітня 2022 року.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні вимог заяви ПАТ «Львівська вугільна компанія» про відстрочення виконання судового рішення відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає такі обставини:

- чинним пенсійним законодавством не передбачено порядок відстрочки виконання рішення суду щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах;

- накладення арешту на майно боржника не позбавляє підприємство обов'язку щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах;

- починаючи з грудня 2018 року, відповідач не здійснив жодного платежу до Пенсійного фонду України з метою відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Покликаючись на норми ст.331 ГПК України, вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що чинним законодавством не передбачено порядок відстрочки виконання рішення у даній справі. Зазначає, що на даний момент триває розгляд справи №914/2441/15 про банкрутство відповідача, а ПАТ «Львівська вугільна компанія» перебуває на стадії санації. Крім того, вважає, що накладений арешт на кошти ПАТ «Львівська вугільна компанія» з метою виконання судового наказу у даній справі перешкоджає господарській діяльності боржника для належного забезпечення осінньо-зимового опалювального періоду 2021-2022 років та може спричинити до неналежного виконання зобов'язань в межах справи про банкрутство перед основним кредитором - ДП «Львіввугілля». Відтак, вважає, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали, передбачені ст. 277 ГПК України, відсутні.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду даної справи.

13.05.2022 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справі за вих.№2/275 від 11.05.2022 (вх.ЗАГС №01-04/2571/22 від 13.05.2022) обґрунтоване введенням на всій території України воєнного стану та неможливістю забезпечити участь представника в судове засідання.

Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає, що з аналізу положень ст. 202 ГПК України вбачається, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні вищевказаного клопотання та здійснювати розгляд справи за відсутності сторін.

Інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України сторонами заявлено не було.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

В листопаді 2021 року ПАТ «Львівська вугільна компанія» подала до місцевого господарського суду заяву про відстрочення виконання рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2021 у справі №914/2441/15 (914/2886/20) заяву ПАТ «Львівська вугільна компанія» задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 у справі №914/2441/15 (914/2886/20) до 20 квітня 2022 року.

Заява про відстрочку виконання рішення обґрунтована, зокрема тим, що рішенням робочої групи з питань координації та моніторингу постачання вугільної продукції, для забезпечення сталого проходження осінньо-зимового періоду 2021-2022 років при Міністерстві Енергетики України від 27.08.2021, зазначено про необхідність забезпечення вугільним концентратом ТЕЦ.

Крім того, відповідач у вказаній заяві зазначає, що у зв'язку з відсутністю коштів на модернізацію вуглевидобувного обладнання, високозольне рядове вугілля, яке видобувається на шахтах ДП «Львіввугілля», потребує збагачення. На території Західної України єдиною збагачувальною фабрикою, яка займається профільним збагаченням вугілля та випуском вугільного концентрату є ПАТ «Львівська вугільна компанія». ДП «Львіввугілля» неодноразово зверталося з листами про забезпечення задовільної роботи ПАТ «Львівська вугільна компанія» та забезпечення вугільним концентратом для сталого проходження осінньо-зимового періоду 2021-2022 років. ПАТ «Львівська вугільна компанія» єдине підприємство, яке здійснює переробку рядового вугілля ДП «Львіввугілля» та здійснює випуск вугілля марки «Г».

Також зазначає, що з метою примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2021 у справі № 914/2441/15 (914/2886/20), державним виконавцем накладено арешти на майно та грошові кошти ПАТ «Львівська вугільна компанія», що призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, затримку виплати заробітної плати працівникам ПАТ «Львівська вугільна компанія» та неможливості забезпечення належного технологічного процесу ПАТ «Львівська вугільна компанія» для забезпечення вугільним концентратом ТЕЦ.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком Господарського суду Львівської області, що в даній справі наявні обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 5, 7 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

У п.7.2 постанови Пленуму ВГС України №9 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За таких обставин, судова колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд розглядаючи заяву відповідача про відстрочку виконання рішення у даній справі, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для її задоволення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що чинним пенсійним законодавством не передбачено порядок відстрочки виконання рішення суду щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, колегія суддів вважає такі безпідставними, враховуючи норми ст. 331 ГПК України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

В силу наведених норм чинного законодавства колегія суддів зазначає, що відстрочка виконання судового рішення, жодним чином не спростовує обставини встановлені відповідним рішенням суду у даній справі про стягнення заборгованості з відповідача та не звільняють останнього від відповідальності, натомість, спрямована на покращення майнового його становища з метою належного і повному обсязі виконання судового рішення.

Відповідно ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, скаржником в апеляційній скарзі не спростовано висновки суду першої інстанції, та така не містить аргументації чи обґрунтувань, щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судові витрати.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється в силу ч. 14 ст. 129 ГПК України. Відтак, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.12.2021 у справі №914/2441/15 (914/2886/20) залишити без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано27.05.2022.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді Р.І. МАРКО

О.С. СКРИПЧУК