І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И. Справа №2-6)10.
м.Радомишль. 10 червня 2010 року.
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:головуючого судді Невмержицького І.М. при секретарі Пузійчук І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радомишлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3,яка діє від себе та від імені малолітньої доньки ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,відшкодування матеріальної та моральної шкоди,з участю третіх осіб,які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5,КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", ВАТ "Державний Ощадний банк України",орган опіки та піклування Радомишльської РДА,-
Позивач,посилаючись на те,що в свій час, придбав у відповідачів на своє "ім"я" житлову квартиру,однак вони ввели його в оману щодо істотних обставин,які мали місце,тому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири,стягнути з відповідачів понесені ним при матеріальні витрати та стягнути кошти за завдану йому моральну шкоду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали,при цьому позивач суду пояснив,що він дійсно 23 січня 2008 року уклав з ОСОБА_2,ОСОБА_3,яка діяла від свого імені та на підставі рішення виконкому Радомишльської міськради за №18 від 15 січня 2008 року як законний представник своєї малолітньої доньки - ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири за №25,що розташована в будинку за АДРЕСА_1 Житомирської області по ціні 74 310,грн.,при цому він сплатив продавцям 24 310,00 грн. до дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу,а решту 50 000,00 грн. в день посвідчення договору,
шляхом зарахування зазначеної суми на поточний рахунок ОСОБА_2
Також пояснив,що коли він звернувся до БТІ з вимогою переоформлення права власності квартири з відповідачів на себе йому повідомили,що колишні власники,тобто відповідачі в справі,здійснили перепланування квартири,тому йому спочатку необхідно узаконити перепланування квартири і тільки потім узаконити на себе всю квартиру.Вважає,що такими діями відповідачі ввели його в оману,а тому просить суд з цих підстав визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним,стягнути з відповідачів на його користь в солідарному порядку кошти в сумі 163 129,90 грн. за понесені ним матеріальні витрати( 74 310,00 грн. сплачені за квартиру продавцям + кошти за користування кредитом,
страхові платежі,нотаріальні послуги,держмито,внески до Пенсійного Фонду та інш.), а також 1000,00 грн.за понесені ним моральні страждання та судові витрати по справі.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2,
ОСОБА_3,яка діє від себе та від імені малолітньої доньки ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_7Д.в судовому засіданні позовні вимоги не визнали,при цьому пояснили,що при укладанні в січні 2008 році договору купівлі-продажу квартири ними були дотримані всі вимоги Закону,при цьому будь-яких перепланувань в квартирі не проводили,ключі від квартири передали ОСОБА_1 в день нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Також пояснили,що укладаючи 23 січня 2008 року з ВАТ "Державний Ощадний банк України" кредитний договір №11 на отримання кредиту в сумі 50 000 грн.,ОСОБА_1 для його отримання надав в заставу цю ж квартиру за №25 ,що розташована в АДРЕСА_1
Представник третьої особи по справі ВАТ "Державний Ощадний банк України" - Вернигора Л.В. в судовому засіданні пояснила,що позивач не надав суду доказів того,що відповідачі ввели його в оману щодо згаданої квартири,а тому вважає позовні вимоги безпідставними і просила суд відмовити в їх задоволенні.
Представник третьої особи по справі органу опіки та піклування Радомишльської РДА - Косенко Г.О. в судовому засіданні пояснила,що
в зв"язку з тим,що 1)3 частина проданої відповідачами квартири належала малолітній ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1,тому діючи в інтересах дитини орган опіки та піклування підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 і просить їх задовольнити.
Від третіх осіб в справі - ОСОБА_5 та представника БТІ повідомлень про згоду на участь у справі не надійшло,а тому суд вважає за можливе розглянути справу без них.
Суд вислухавши пояснення сторін по справі,дослідивши матеріали справи,оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності приходить до наступного.
Судом встановлено,що 23 січня 2008 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2,ОСОБА_3,яка діяла від свого імені та на підставі рішення виконкому Радомишльської міськради за №18 від 15 січня 2008 року як законний представник своєї малолітньої доньки - ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири за №25,що розташована в будинку за АДРЕСА_1 Житомирської області по ціні 74 310,грн.
Рішенням виконкому Радомишльської міської ради від 15 січня 2008 року за №18 ОСОБА_3 був наданий дозвіл на продаж 1)3 частини квартири за №25,що розташована в будинку за АДРЕСА_1 Житомирської області яка належала на справі спільної часткової власності її доньці - ОСОБА_4.
Також встановлено судом,що 23 січня 2008 року між ВАТ "Державний Ощадний банк України"(надалі-банк) та ОСОБА_1(надалі-позичальник) був укладений кредитний договір №11 згідно якого банк надав позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.зі сплатою відсотків в розмірі 16,3% річних на строк до 22 січня 2018 року для купівлі квартири,а останній зобов"язався своєчасно і в повному обсязі виплачувати кредит та відсотки за його користування і як зазначив в судовому засіданні позивач - він з моменту укладання договору і по даний час одноособово з власних коштів сплачує згадані відповідні платежі.
Судом встановлено,що 23 січня 2008 року між ВАТ "Державний Ощадний банк України"(надалі-іпотекодержатель) та ОСОБА_1Д.(надалі-іпотекодавець,предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1) області був укладений іпотечний договір згідно якого банк(іпотекодержатель) у разі невиконання позичальником умов договору має безумовне та безспірне право задовольнити свої матеріальні претензії за рахунок продажу предмета іпотеки,тобто зазначеної вище квартири.
22 січня 2008 року приватним нотаріусом Радомишльського нотаріального округу Ліпіїн М.О. був посвідчений договір дарування згідно якого ОСОБА_11 подарував ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1,через представника - матір - ОСОБА_3 1)3 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_2
Статтею 203 ЦК України передбачено,що особа,яка вчиняє правочин,повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та його волевиявлення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин,що вчиняється батьками,не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Судом встановлено,що продаж квартири АДРЕСА_1) області,1)3 частина якої належала малолітній ОСОБА_4 був здійснений з дозволу опікунської ради Радомишльської міськради, при цьому до дня вчинення продажу, з метою забезпечення права на житло малолітній дитині було подаровано частку в житловому будинку її батьків.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог,які встановлені ст.203 ЦК України.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена Законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,
встановлених Законом,такий правочин може бути визнаний судом недійсним(оспорюваний правочин).
В поданій до суду позовній заяві та підтриманій в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначив,що основною підставою звернення до суду та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири є те,що відповідачі не поставили його до відома про те,що вони в згаданій вище квартирі вчинили перепланування,про що він дізнався під час звернення до БТІ маючи на меті переоформлення квартири у власність на своє "ім"я".
У відповідності до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,які мають істотне значення,такий правочин визнається судом недійсним.Обман має місце,якщо сторона заперечує наявність обставин,які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.
Як пояснила в судовому засіданні представник БТІ Кострицька Т.Г. та що підтверджується матеріалами справи(а.с.229) - ОСОБА_1 або ОСОБА_5 з заявами до КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1) області не зверталися.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" визначено,що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин,які впливають на вчинення правочину.Наявність умислу в діях відповідача,істотність значення обставин,щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа,яка діяла під впливом обману,при цьому обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Приймаючи до уваги викладене,суд приходить до висновку про те,що в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не надав доказів того,що на момент укладання договору купівлі-продажу квартири він
діяв під впливом обману і не зазначив підстав щодо того,що відповідачі не тільки умисно ввели його в оману про перепланування
квартири але і того,що таке перепланування вони взагалі вчиняли,а тому відмовляє йому в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
У відповідності до ст.ст.1166,1167 ЦК України матеріальна та моральна шкода завдана неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи або майну фізичної чи юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою,яка її завдала,за наявності її вини.
Суд приходить до висновку про те,що в судовому засіданні позивач не надав доказів неправомірності дій відповідачів щодо нього, а тому відмовляє йому в задоволенні вимог про стягнення на його користь матеріальної та моральної шкоди.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст.10,11,30,88,202,
209,211-215 ЦПК України,ст.ст.22,203,215,230,1166,1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними",суд-
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2,ОСОБА_3,яка діє від себе та від імені малолітньої доньки ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,відшкодування матеріальної та моральної шкоди,з участю третіх осіб,які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5,КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", ВАТ "Державний Ощадний банк України",орган опіки та піклування Радомишльської РДА - за безпідставністю.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський райсуд протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про його апеляційне оскарження.
Суддя Радомишльського
районного суду І.М.Невмержицький.