Справа № 22 -0277/2010 рік Головуючий в 1 -й інстанції Маймур Ф.Ф.
Категорія 27 Доповідач - Осіян О.М.
"12" січня 2010 року. М.Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Михайловської С.Ю.,
суддів - Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,
при секретарі - Кононенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший український Міжнародний банк» (далі ПАТ «Перший український Міжнародний банк») про визнання кредитного договору удаваним правочином, -
встановив:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Перший український Міжнародний банк» про визнання кредитного договору удаваним правочином.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що 21.08.2008 року позивач подав відповідачу анкету-заяву на оформлення кредиту, де у графі валюта кредиту відзначив долари США, що підтверджено копією зазначеної анкети-заяви.
03.09.2008 року між відповідачем та позивачем укладений кредитний договір № 6818838, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу кредит у розмірі 16 481 доларів США на умовах цього договору, а позивач взяв на себе зобов'язання використати кредит за цільовим призначенням (придбання транспортного засобу марки Форд, номер кузову НОМЕР_1 у продавця ДП «Сетаб Авто Груп» згідно договору купівлі-продажу № CAG AF-000206/IBR від 2008-08-20), сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит відповідачу в порядку та у строки, обумовлені цим договором, що підтверджується копією зазначеного договору.
Згідно умов кредитного договору, а саме пп. 3.2.1, позивач зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом, закріпленим в Додатку № 1, який підписується сторонами, та є невід'ємною частиною кредитного договору. Згідно зазначеного графіку розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідний термін, визначений у доларах США, вказаний графік підписаний представником відповідача та власноручно позивачем, ці обставини підтверджуються письмовими доказами та не заперечуються сторонами.
Відповідно до пп. 2.3.3 та 2.3.5 договору датою надання кредиту вважається дата списання в валюті кредиту із позичкового рахунку, вказаного в п. 2.3.2 договору. Зважаючи на те, що кредит за цим договором надається в іноземній валюті, а картковий рахунок позивача для зарахування суми кредиту відкритий в українських гривнях, позивач цим безвідклично доручає відповідачу попередньо здійснити продаж коштів в іноземній валюті в повній сумі, що знаходиться на позичковому рахунку, вказаному в п. 2.З.2. цього договору, в порядку, передбаченому заявою про продаж іноземної валюти (0408005) (п.3.6.2. цього договору) за курсом, встановленим на день здійснення такої операції.
03.09.2008 року відповідачем було здійснено перерахування суми кредиту у розмірі 16 481 доларів США із позичкового рахунку на картковий рахунок позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.
Відповідно до п. 2.1.5. договору кредит надається позивачу, зокрема, після надання позивачем відповідачу платіжного доручення на переказ коштів в розмірі 77 130 гривень із карткового рахунку позивача за цільовим призначенням, обумовленим цим договором на поточний рахунок одержувача ДП «Сетаб Авто Груп».
Судом встановлено, що 03.09.2008 року відповідачем було одержано та проведено платіжне доручення № 1000 на переказ 77 130,00 грн. з карткового рахунку позивача на рахунок ДП «Сетаб Авто Груп» в оплату Ford Fusion згідно договору купівлі-продажу № CAG AF-000206/IBR від 2008-08-20.
Врахувавши ці обставини суд обґрунтовано вказав на відсутність підстав для визнання вказаного правочину удаваним, посилаючись на вимоги ст.235,627,1054 ЦК України.
Суд виходив із того, що за наслідком укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, сторони взяли на себе певні зобов'язання, зокрема, відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу кредит, а позивач - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку, розмірах та строки, встановлені умовами кредитного договору, в той час як в удаваному правочині воля сторін спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, при цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину.
Із наданих доказів не вбачається що воля позивача та відповідача були спрямовані на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які були передбачені кредитним договором, оскільки валюта кредиту не змінює форму правочину та не створює інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, які встановлюються кредитним договором.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд не застосував норми законодавства щодо валютного регулювання, а висновки суду є суперечливими та такими, що не відповідають обставинам у справі.
Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача волі на отримання кредиту саме в доларах США, що не суперечить нормам законодавства щодо валютного регулювання.
Крім того, для удаваного правочину настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином, а також за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Такою ознакою не може бути і вчинення відповідачем операцій по перерахунку коштів у національній валюті, оскільки ці дії є лише наслідком та реалізацією сторонами укладеного правочину.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст.311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.
Керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.