Справа №22ц-543/2010 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 32 суддя Бондарьова Г.М.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
14 січня 2010 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Гокова П.В., Повєткіна В.В,
при секретарі: Сичевській А.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»
на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2009 року
за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
Встановив:
В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що він знаходився в трудових правовідносинах з відповідачем, під час роботи отримав професійне захворювання та згідно висновку МСЕК від 17 січня 2008 року йому первинно було встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково. Позивач вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він втратив працездатність, що змушує постійно лікуватись, він постійно відчуває фізичний біль, змушений відмовитись від встановленого образу життя, втратив впевненість у майбутньому. Посилаючись на рішення № 20-рп/2008 Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року, яке передбачає можливість стягнення відшкодування моральної шкоди з власника або уповноваженого ним органа (работодавця), просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 121000,00 грн. (а.с.1-3).
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, на його користь з ВАТ «Павлоградвугілля» стягнуто моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн. та судові витрати, в решті в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено (а.с.45-46).
В апеляційній скарзі (а.с.51-54) ВАТ «Павлоградвугілля» просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки:
позивачем не надано суду висновку медичних органів . про встановлення факту спричинення моральної шкоди;
позивачем не надано доказів протиправної поведінки відповідача, яка призвела до втрати ним професійної працездатності, в той час як при укладенні трудового договору позивачу було під розпис роз'яснено про умови праці та наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я;
рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, відповідно до якого передбачене ст.237-1 КЗпП України і ст.1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди, як один зі способів захисту особистих немайновихї прав громадян, що відшкодовуються особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовуються до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та рішення Конституційного Суду України від 08
жовтня 2008 року, відповідно до якого передбачене право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органом згідно зі ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України, є взаємовиключними;
відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України без обмеження строку позовної давності позивач має право звернутися до суду лише з позовом про стягнення заробітної плати.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем, під час праці у відповідача позивач внаслідок небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які відповідачем не усунуті, та їх впливу на його здоров'я отримав професійне захворювання, у зв'язку з чим висновком МСЕК від 17 січня 2008 року йому встановлено втрату 40% професійної працездатності (первинно).
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними в п.13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2005 року, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Посилання відповідача на суперечливість різних рішень Конституційного Суду України стосовно питання відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноважений ним органу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки цими рішеннями вказане питання розглянуте в залежності від діючих норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо відшкодування моральної шкоди.
Не є підставою для скасування рішення суду посилання відповідача на попередження позивача про шкідливі умови праці..
Навпаки ці обставини свідчать про обгрунтованість вимог позивача щодо виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, які не усунуті відповідачем.
Немає підстав вимагати від позивача медичного висновку про встановлення факту спричинення моральної шкоди, оскільки згідно ч.2 ст.23 ЦК України визнано, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Факт втрати позивачем професійної працездатності внаслідок виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах з вини відповідача, який не забезпечив безопасні умови праці, встановлений матеріалами справи.
Тому встановлення факту спричинення моральної шкоди окремого медичного висновку не потребує.
Не можуть бути враховані доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності, передбачені законодавством про працю, оскільки відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю.
Тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає. У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» -відхилити.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2009 року - залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.