Справа № 2-60/2010р.
02 липня 2010 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Луста С.А.,
при секретарі Дячук А.А.,
за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення боргу та моральної шкоди,
03 липня 2009 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області із заявою до відповідача про розірвання договору, стягнення боргу та моральної шкоди.
В позові зазначив, що передав відповідачу грошові кошти в розмірі, еквівалентному 2 300,00 доларів США, для використання їх відповідачем при проведенні операцій з купівлі-продажу валюти, з метою одержання прибутку. На даний час відповідач відмовляється повернути вказані кошти з причини їх відсутності.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що на підставі договору від 02 жовтня 2006 року, із змінами та доповненнями від 15 грудня 2006 року, передав відповідачу грошові кошти в розмірі, еквівалентному 2 300,00 доларів США, для проведення операцій з купівлі-продажу валюти з метою отримання прибутку, який підлягав розподілу між сторонами в відсотках, передбачених договором. При зверненні до відповідача з вимогою про повернення наданих коштів та розподілу прибутку, відповідач повідомив про відсутність зазначених коштів. В зв'язку з цим позивач просив суд розірвати укладений договір, стягнути з відповідача передані кошти в перерахунку до національної валюти в розмірі 12 281,88 грн., судові витрати по справі та моральну шкоду за несвоєчасне повернення коштів.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача пояснивши, що укладений договір не є договором позики чи кредиту, а тому він не повинен повертати одержані кошти. Крім того пояснив, що в зв'язку із кризою в країні, від операцій з купівлі-продажу валюти одержав лише збитки та повідомляв позивача про ризикованість операцій.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд прийшов до наступного:
02 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про передачу грошових коштів в розмірі, еквівалентному 1000,00 доларів США, для проведення відповідачем операцій з купівлі-продажу валюти з метою отримання прибутку та розподілу його між сторонами у співвідношенні: позивачу 60%, відповідачу 40 % (а.с.4).
Факт передачі грошових коштів підтверджується укладеним договором та не заперечується сторонами в судовому засіданні.
15 грудня 2006 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду до вищевказаного договору, за якою позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі, еквівалентному 2 300,00 доларів США, з урахуванням попередньо переданої суми, для продовження діяльності за укладеним договором, з розподілом прибутку в рівних частках (а.с.5).
Факт передачі грошових коштів підтверджується укладеною угодою та не заперечується сторонами в судовому засіданні.
На вимогу позивача, відповідач не повернув одержану суму коштів, з причини їх відсутності через збитковість діяльності.
На момент звернення позивача до суду, станом на 26 червня 2009 року, офіційний курс долару США складав 7,6285 грн., що підтверджується довідкою управління Національного банку України в Миколаївській області від 21 квітня 2010 року (а.с.23).
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що виникають з договору про спільну діяльність.
Стаття 1130 ЦК України передбачає, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Частина 2 зазначеної статті вказує, що спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
У відповідності до ст. 1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Частина 1 ст. 1133 ЦК України визначає, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
Пункт 4 ч. 1 ст. 1141 ЦК України вказує, що договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі в договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.
Частина 2 зазначеної статті передбачає, що у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В позовній заяві зазначено позивачем та не заперечене відповідачем, що в кінці серпня 2008 року позивач в усному порядку заявив відповідачу про розірвання договору, в судовому засіданні підтверджено відмову позивача від подальшої участі за укладеним договором, тому укладений договір підлягає розірванню.
Відповідачем на вимогу позивача не повернуто одержану суму грошових коштів, тому звернення до суду позивача в частині стягнення 12 281,88 грн. є обґрунтованим, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем як у позовній заяві так і в судовому засіданні не вказано, в чому саме полягає його моральна шкода, а за таких обставин позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача належить до стягнення сума судових витрат позивача, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 23, 1130, 1132, 1133, 1141, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Розірвати договір від 02 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 281,88 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят одна грн. 88 коп.) грн. боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 122,82 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 96,44 грн.
В частині стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя С.А. Луста.