19 травня 2022 року Справа № 160/23538/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОлійника В. М.
за участі секретаря судового засіданняБороди І.В.
за участі:
представника позивача Медяного О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови, -
26 листопада 2021 року акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича, в якій просить:
визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Лисенка Ю.О. від 10.11.2021 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця винесену в межах виконавчого провадження №67460056 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 року у справі №904/5916/19.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Юрієм Олександровичем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 10.11.2021 року у виконавчому провадженні №67460056 від 22.06.2020 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 року у справі №904/5916/19.
Вказує, що відповідач, виносячи оскаржувану постанову, порушив вимоги п.6 ч.5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач підпадає під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". А згідно ч.3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Заборгованість за виконавчим документом - наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 року у справі №904/5916/19 підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (Закон № 1639), оскільки виконавчий документ видано 08.11.2021 року; предметом розгляду у судовій справі № 904/5916/19 було стягнення заборгованості за надані АТ «Укртрансгаз» послуги балансування природного газу у період з липня 2018 року по лютий 2019 року (включно) за договором транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015 року; заборгованість підтверджена рішенням суду; заборгованість не сплачена на розрахункову дату - 31.12.2020 року. За вказаних обставин основна винагорода приватного виконавця не може бути стягнута під час виконання виконавчого документу наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 року у справі № 904/5916/19 в силу прямого припису Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою суду від 01 грудня 2021 року відкрито провадження в справі та визначено судом розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у порядку визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи №160/23538/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 січня 2022 року.
В подальшому розгляд справи перенесено на 27.01.2022 року, 03.02.2022 року, 17.02.2022 року, 10.03.2022 року, 12.05.2022 року, 19.05.2022 року.
Останнє судове засідання у справі відбулось 19 травня 2022 року.
17 грудня 2021 року від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що позивач не підпадає під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" тому, що не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр). Приватний виконавець виносить постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця разом із постановою про відкриття виконавчого провадження, а тому відповідач не міг не винести оскаржувану постанову. За вказаних обставин відповідач правомірно виніс оскаржувану постанову та правомірно розрахував основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10% суми, яка підлягає стягненню з позивача.
28 грудня 2021 року від представника позивача засобами поштового зв'язку надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що рішенням у справі №904/5916/19 підтверджується те, що сторонами у справі є: Оператор ГРМ (оператор газорозподільної системи) та Оператор ГГС (оператор газотранспортної системи); підставами позову є спірні правовідносини за договором про надання послуг з транспортуванню природного газу; предметом позову є стягнення заборгованості, яка утворилася та не сплачена за період з липня 2018 року по лютий 2019 року (включно).
Із зазначеного видно, що ті дві кваліфікуючі обставини, які свідчать про те, що заборгованість, яка підлягає стягненню за виконавчим документом у справі № 904/5916/19, підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подоланню кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", притаманні даному виконавчому документу. Відповідно, у цьому випадку приватний виконавець з урахуванням положень ст.27 ЗУ "Про виконавче провадження" не має жодного законного права на вчинення дій зі стягнення основної винагороди приватного виконавця в межах виконавчого провадження №67460056 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області в справі 904/5916/19.
03 лютого 2022 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що відповідно до ст. 2 ЗУ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (надалі - Закон № 1639), дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Таким чином Закон № 1730 та Закон № 1639 мають різні сфери дії та регулюють правовідносини між суб'єктами господарської діяльності у абсолютно різних сферах діяльності.
Важливою різницею в формуванні підходу до врегулювання заборгованості передбачених Законом № 1730 та Законом № 1639, є той факт, що Закон № 1730 містить положення про відсутність необхідності обов'язкового включення до реєстру боржника, а Законом № 1639 прямо передбачено, що його дія поширюється на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Викладене підтверджує безпідставність порівняння Закону № 1639 та Закону № 1730 та застосування аналогії права позивачем, що вказує на необґрунтованість доводів викладених позивачем у відповіді на відзив.
Вказує, що учасником процедури врегулювання заборгованості в розумінні Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» є підприємства які були включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Лише ведення підприємством господарської діяльності на ринку природного газу та наявність заборгованості на певний момент, автоматично не включає його заборгованість в процедуру врегулювання заборгованості в рамках Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Важливою обставиною справи є той факт, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2458 від 03.12.2021 року було відмовлено у включенні АТ «ОГС «Дніпрогаз» до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Позивач не надав доказів включення АТ «ОГС «Дніпрогаз» до реєстру.
Враховуючи, що згідно із постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2458 від 03.12.2021 року АТ «ОГС «Дніпрогаз» відмовлено у включені до реєстру, то на взаємовідносини позивача та АТ «Укртрансгаз» не розповсюджується дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а тому дії приватного виконавця Лисенка Ю.О. є законними та обґрунтованими.
Вказує, що позивачем не надано доказу на підтвердження можливості врегулювання заборгованості АТ «ОГС «Дніпрогаз» перед АТ «Укртрансгаз» на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Також у запереченнях представник відповідача просить стягнути з позивача на користь приватного виконавця Лисенка Ю.О. судові витрати по розгляду справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, які складають 42000,00 грн.
16 лютого 2022 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що АТ "Дніпрогаз" вважає, що хибність позиції відповідача полягає в тому, що останній ототожнює такі поняття як "підлягає врегулюванню", "врегульовується" та "врегульовано» у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон № 1639) та Закону "Про виконавче провадження".
В даному випадку ці визначення жодним чином не впливають та не спростовують підстави позову, а також жодним чином не відносяться до положень ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження" та не мають жодного впливу на визначення заборгованості яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639, оскільки вони не взаємно виключають одна одну.
Всі посилання відповідача на положення ст. 3 Закону № 1639 в частині того, що необхідно для участі у процедурі врегулювання заборгованості, не відносяться до предмету даного спору та обставин які підлягають доказуванню у даній справі.
Позивач не веде річ про врегулювання відповідної заборгованості, так-як даний факт в будь-якому випадку має зовсім інші правові наслідки для сторін виконавчого провадження згідно ЗУ "Про виконавче провадження", ніж підстави та предмет даного позову.
Позовні вимоги ґрунтуються на п.6 ч.5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", яка підставою для неможливості стягнення виконавчого збору, а відповідно і основної винагороди приватного виконавця, визначає саме заборгованість яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639.
Тобто, навіть ЗУ "Про виконавче провадження" у власних статтях (27, 34, 39) в частині застосування норм і певних юридичних наслідків для сторін виконавчого провадження в зв'язку з прийняттям Закону № 1639, розмежовує поняття заборгованості, яка підлягає врегулюванню від заборгованості, яка врегульована у відповідності до положень даного Закону або юридичних наслідків внесення суб'єкта господарювання у відповідний реєстр.
Закон № 1639 надає чітке розуміння, яка саме заборгованість даним законом відноситься до тієї заборгованості, яка підлягає врегулюванню згідно положень даного Закону, а саме абз.4 ст. 1 чітко зазначено про те, що заборгованість суб'єктів ринку природного газу, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), є в тому числі заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату. Також визначено, що розрахунковою датою є 31 грудня 2020 року.
Звертає увагу на те, що явним правовим нігілізмом є намагання відповідача стверджувати про те, що начебто ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
AT "Дніпрогаз" вважає, що сферу дії Закону № 1639 слід трактувати через мету його прийняття, яка полягає у врегулюванні заборгованості суб'єктів ринку природного газу та супутніх ринків, яка виникла через неналежне урядування та складну економічну ситуацію.
Вказує, що відмова НКРЕКП у включенні AT "Дніпрогаз" до реєстру не свідчить про неможливість врегулювання заборгованості за виконавчим листом у справі № 904/5916/19 у відповідності до положень Закону № 1639, також не свідчить про неможливість повторного звернення з заявою про включення до реєстру.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, адміністративний позов просив задовольнити.
Відповідач та його представник у судових засіданнях заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні. У судове засідання призначене на 19.05.2022 року відповідач та його представник не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на свою користь 215 174 538,98 грн. заборгованості за договором транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015, пені у розмірі 24 101 957,97 грн., річних у розмірі 2 279 701,47 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 552 142,25 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2020 у справі №904/5916/19 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2021 року у справі № 904/5916/19 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2020 у справі №904/5916/19 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 179 312 115,81 грн. заборгованості за договором транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015, 20 085 499,80 грн. пені, 1 900 530,52 грн. 3% річних, 4 552 142,25 грн. інфляційних втрат, 562 367,94 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В решті позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 843 551,92 витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
08.11.2021 року у справі № 904/5916/19 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ про примусове виконання, яким визначено стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 179 312 115,81 грн. заборгованості за договором транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015, 20 085 499,80 грн. пені, 1 900 530,52 грн. 3% річних, 4 552 142,25 грн. інфляційних втрат, 562 367,94 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Також, 08.11.2021 року у справі № 904/5916/19 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ про примусове виконання, яким визначено стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 843 551,92 витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. від 10.11.2021 року про стягнення з боржника основної винагороди в межах виконавчого провадження №67460056 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 року у справі №904/5916/19 визначено стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" основну винагороду у розмірі 20 641 265,63 грн.
Позивач вважає вищевказану постанову протиправною, посилаючись на п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Положеннями частини 5 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” (Закон 1404-VIII) передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до вимог частин 1-7 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон № 1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому приватний виконавець зобов'язаний нараховувати основну винагороду щомісяця у розмірі, визначеному частиною третьою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення основної винагороди за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься приватним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про її нарахування.
Згідно з пунктом 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року № 643, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Згідно правової позиції, яка викладена Верховним Судом у постанові від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19 та постанові від 28 жовтня 2020 року № 640/13697/19, аналізуючи положення частин четвертої та п'ятої статті 31 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів”, питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі; системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Частиною 3 статті 45 Закону 1404-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Таким чином, на стягнення основної винагороди приватного виконавця поширюються норми ч.5 ст. 27 Закону України 1404-VIII, які врегульовують випадки не стягнення виконавчого збору.
Згідно вимог п.6 ч.5 ст. 27 Закону України 1404-VIII виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Відповідно до абзаців 14 та 15 частини 1 статті 1 Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” (Закон № 1639-IX) процедура врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.
Реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з абз. 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 1639-IX учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до Реєстру, зокрема: постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем, особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, НАК "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону № 1639-IX визначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до абзацу 14 ч. 2 ст. 3 Закону № 1639-IX рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.
Враховуючи наведене, учасником процедури врегулювання заборгованості в розумінні Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» є підприємства, які були включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Таким чином, відповідне підприємство має право на врегулювання заборгованості в рамках Закону, лише після вчинення дій, подання відповідних документів та включення даного підприємства до Реєстру.
Суд зазначає, що ведення підприємством господарської діяльності на ринку природного газу автоматично не включає його заборгованість в процедуру врегулювання заборгованості в рамках Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є правомірність винесення приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О. постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 10.11.2021 року у виконавчому провадженні 67460056.
Як на підставу визнання вказаної постанови незаконною, позивач посилається на не взяття до уваги відповідачем положень Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” в частині віднесення заборгованості АТ “ОГС “Дніпрогаз” перед АТ “Укртрансгаз”, яка виникла на підставі договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 року, до заборгованості, яка може бути врегульована на підставі зазначеного закону.
В той же час, враховуючи зміст позовної заяви та надані разом з нею докази, АТ “ОГС “Дніпрогаз” не надає доказів віднесення заборгованості позивача перед АТ “Укртрансгаз” до заборгованості, яка може бути врегульована відповідно до порядку встановленого Законом.
Так, АТ “ОГС “Дніпрогаз” не надало рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про включення позивача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Отже, враховуючи, що АТ “ОГС “Дніпрогаз” не включено до відповідного Реєстру, то на взаємовідносини позивача та АТ “Укртрансгаз” на цей час не розповсюджується дія Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1639-IX передбачено, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості, визначеної статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання:
неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв'язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року;
заборгованості постачальника природного газу в межах обсягів приведення до стандартних умов за методикою визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року № 595, що виникла в період з 1 грудня 2015 року до 1 жовтня 2018 року через приведення операторами газорозподільних систем об'ємів використаного побутовими споживачами природного газу до стандартних умов на обсяги, відмінні від визначених лічильниками, при здійсненні комерційних розрахунків - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року;
неоплаченої суми сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів перед постачальниками природного газу, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу природного газу для побутових споживачів;
неоплаченої вартості природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 січня 2014 року до розрахункової дати, в межах граничного обсягу втрат, що виникають внаслідок неякісного надання населенню послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, розрахованого за методикою, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 23 липня 2007 року № 346, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК "Нафтогаз України";
різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на розрахункову дату - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями та/або реструктуризованої, не сплаченої станом на розрахункову дату: за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року, особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, а також за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з НАК "Нафтогаз України".
Положеннями Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” (Закон № 1639-IX) визначено вичерпний перелік заборгованостей, яка виникла в рамках ведення господарської діяльності на ринку природного газу та погашення за якою здійснюються за рахунок видатків державного бюджету.
При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження можливості врегулювання заборгованості АТ “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” перед АТ “Укртрансгаз” на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”, а тому суд вважає, що приватний виконавець Лисенко Ю.О. при винесенні оскаржуваної постанови діяв у відповідності до норм законодавства, що в свою чергу свідчить про правомірність постанови від 10.11.2021 року про стягнення з боржника основної винагороди, винесеної в межах виконавчого провадження №67460056 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 року у справі №904/5916/19.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Щодо заяви представника відповідача про стягнення з позивача на користь приватного виконавця Лисенка Ю.О. судових витрат по розгляду справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, які складають 42000,00 грн., суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати суб'єкту владних повноважень (відповідачу) за рахунок позивача не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складений 25 травня 2022 року.
Суддя В.М. Олійник