24 травня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15.12.2021 року,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.12.2021 року обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 лютого 2022 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховування від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначені висновки суду ґрунтуються на тому, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України, та нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 301 КК України, за вчинення яких обвинуваченому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим, існує ризик того, що обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду.
Згідно із інформацією із роздруківки з бази даних щодо перетинання державного кордону України від 04.06.2021 року, ОСОБА_8 протягом 2016, 2018, 2019, 2020 років неодноразово виїжджав за межі України, що може свідчити про існування ризику того, що останній, перебуваючи на волі, може вчиняти дії, спрямовані на виїзд за межі України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також ОСОБА_8 може впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні з метою зміни останніми своїх показів, оскільки під час виконання вимог ст. 290 КПК України йому стали відомими анкетні та контактні відомості потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні. Крім того обвинувачений, перебуваючи у ДУ «Київський слідчий ізолятор» через своїх родичів та особисто телефонним зв'язком намагався здійснити вплив на свідка ОСОБА_9 , про що до клопотання прокурора додані відповідні роздруківки смс-спілкування.
Крім того ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України. Кримінальне провадження за даних обставин перебуває на розгляді Вишгородського районного суду Київської області. У рамках даного кримінального провадження відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.01.2022 року включно, із правом внесення застави у розмірі 681 000 грн., яка була внесена за обвинуваченого ОСОБА_8 26.11.2021 року, у зв'язку із чим його було звільнено з-під варти.
При цьому ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07.02.2018 року ОСОБА_8 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України з нереабілітуючих підстав, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Зокрема зазначає, що клопотання сторони обвинувачення не містить даних, які б доводили наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Судове рішення не містить конкретних доводів, а лише узагальненні вислови, суд не навів жодного доказу, що вказує на наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому поза увагою суду залишились дані, що характеризують особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, має вищу освіту, має на утриманні доньку та матір. Також суд залишив поза увагою процесуальну поведінку обвинуваченого та його відношення до висунутого обвинувачення.
Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Зокрема зазначає, що клопотання сторони обвинувачення не містить даних, які б доводили наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів на доведення вини обвинуваченого, який заперечує свою винуватість. Також суд залишив поза увагою процесуальну поведінку обвинуваченого, який має намір доводити свою невинуватість. При цьому поза увагою суду залишились дані, що характеризують особу обвинуваченого. Також суд залишив поза увагою процесуальну поведінку обвинуваченого та його відношення до висунутого обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про обрання обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, тяжких та нетяжких злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15.12.2021 року, якою обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 лютого 2022 року включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3