Справа № 278/3726/21
20 травня 2022 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 5 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Бойка Сергія Володимировича, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому зазначив, що 03.11.2021 року інспектором УПП в м. Київ Бойко С. В. було винесено постанову ЕАО № 4984587 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,00 грн.
З даною постановою не згодний з тих підстав, що поліцейський позбавив його можливості у повному обсязі скористатися правами, передбаченим ст. 268 КУпАП; порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме: проігнорував порядок встановлений ст. ст. 278, 279 КУпАП.
Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу порушення ним правил дорожнього руху.
Враховуючи викладене, просить суд скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Ухвалою суду від 29.11.2021 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи без виклику сторін (а.с. 19-20).
Ухвалою суду від 18.02.2022 року (а.с. 30) здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У відзиві на позовну заяву (а.с. 41-47) представник відповідача зазначає, що співробітниками поліції, під час патрулювання Святошинського району м. Києва, припиняючи порушення ДПР на вул. Сім'ї Сосніних, виявлен транспортний засіб Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався смугою громадського транспорту, позначеній дорожнім знаком 5.8. Зупинивши вказаний транспортний засіб, інспектор підійшов до авто, представився. Пояснив причину зупинки та на підставі п. 2.4(а) висунув законну вимогу до водія пред'явити документи, зазначені у п. 2.1 ПДР.
Під час перевірки документів та в ході діалогу з водієм, а ним виявився ОСОБА_1 , було встановлено, що номерний знак (який був закріплений на авто, це - НОМЕР_2 , фото додається (а.с. 49) не належить автомобілю Toyota Camry, яким здійснював керування позивач, а дійсний державний номерний знак даного авто, згідно реєстраційного документа, - НОМЕР_1 .
Так, інспектор виніс постанову за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, належно оцінив докази та факт вчинення позивачем правопорушення, розглянув справу, та виніс постанову за ч. 6 ст. 121 КУпАП (із врахуванням ст. 36 КУпАП), яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
На підставі зазначеного, у задоволенні позову просить відмовити.
У судове засідання сторони не з'явились.
Представник позивача подав заяву, у якій просить розгляд справи проводити без його участі та участі позивача (а.с.39-40); позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії постанови від 03.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО 4984587, яка винесена інспектором УПП в м. Київ Бойко С. В., 03.11.2021 року водій о 14:17:05 керуючи ТЗ, по вул. Сім'ї Соснінних, 6Б, м. Київ, здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п.2.9.в. ПДР. Вказаною постановою водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу в сумі 850,00 грн (а.с. 6).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 р. (зі змінами та доповненнями) (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі і ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до п. 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Відповідно до розділу 5 «інформаційно-вказівні знаки» розділу 33 ПДР України - дорожній знак 5.8 показує «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів».
Частина 3 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, стороною відповідача було надано фото зроблене, ймовірно, із власного портативного мобільного пристрою поліцейського, який судом взятий до уваги бути не може.
У постанові від 13.02.2020 року при розгляді справи № 524/9716/16-а Верховний суд прийшов до висновку, що у постанові про порушення ПДР обов'язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення.
Даний висновок кореспондується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17 з якої слідує, що відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого статтею частиною другою 122 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. При цьому, безпідставними є доводи скаржника про те, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, оскільки частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, визначені частиною четвертою вказаної статті.
В даній справі відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження руху або зупинки водієм ОСОБА_1 на смузі для маршрутних транспортних засобів.
Крім того, у тексті оскаржуваної постанови також не зазначено жодного доказу, на підставі якого інспектор прийшов до висновку про порушення ОСОБА_1 ПДР України.
Таким чином, в досліджених судом доказах не знайшов своє підтвердження факт порушення з боку позивача п.2.9.в. Правил дорожнього руху України та, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Отже, суд приходить до висновку, що розглядаючи справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, поліцейський мав право виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, але суд погоджується з доводами позивача про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор не повно з'ясував обставини справи, а саме: не обґрунтував своє рішення належними та допустимими доказами, не зазначив у постанові відповідну норму КУпАП, яку було порушено позивачем, - ч. 2 ст. 122 КУпАП, відтак постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та підлягає скасуванню.
Однак суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
Підстави і порядок заміни належної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами статті 48 КАС України.
За правилами частини 3 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Згідно ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Судом встановлено, що у межах спірних правовідносин позивачем оскаржено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4984587 від 03.11.2021 року, винесену інспектором 5 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Бойком С.В., який і визначений позивачем в якості одного із відповідачів.
Між тим, з аналізу положень КУпАП вбачається, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, інспектори патрульної поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.
Тобто, окремі поліцейські не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах у розумінні положень КАС України, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У даному випадку, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Вказаний висновок колегії суддів узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.12.2019 року (справа № 724/716/16-а).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині таких лише до відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, в той час як до відповідача інспектора 5 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Бойка Сергія Володимировича у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, оскільки останній не є належним відповідачем.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, то суд дійшов наступного висновку.
Так, ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що 10.11.2021 року між позивачем та адвокатом Перегудою А. П. укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 8), видано ордер на надання правничої (правової) допомоги, відповідно акту виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 10.11.2021 року (а.с. 10), позивач поніс витрати в сумі 3500 грн. Згідно наданої квитанції до прибуткового касового ордеру № б/н від 12.11.2021 року позивачем сплачено по договору про надання правової допомоги коштів сумі 3500,00 грн (а.с. 11).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував з приводу стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на співмірність зі складністю справи, ціну позову та (або) значення справи для сторони.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати підтверджені належними доказами, однак суд погоджується з позицією сторони відповідача щодо їх співмірності, відтак приходить до висновку, що витрати підлягають стягненню з відповідача частково - у сумі 1500,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 139 КАС України, ураховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 454,00 грн.
Керуючись ст. ст. 269, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову від 03.11.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО 4984587, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП у вигляді 850,00 грн штрафу.
Провадження по даній справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2022 року.
Суддя О. М. Дубовік