Справа № 442/1721/20 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.
Провадження № 22-ц/811/4561/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
16 травня 2022 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Івасюти М.В.,
з участю: представника апелянта ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Кулик С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 25 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського Сергія Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Форінт», третя особа: Державне підприємство «Сетам» про визнання незаконними та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про право власності,-
В березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського Сергія Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Форінт», третя особа: Державне підприємство «Сетам» про визнання незаконними та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та Свідоцтва про право власності.
В обгрунтування позову покликався на те, що 08 жовтня 2019 року приватний виконавець Михайловський С.В. оформив Акт про реалізацію предмета іпотеки за виконавчим провадженням № 59116671, а 25 лютого 2020 року приватний нотаріус Скрипченко А.Д. на підставі Акту оформила Свідоцтво про право власності ТзОВ «Форінт» на нежитлову будівлю загальною площею 3079,1 кв.м. та земельну ділянку площею 0,5271 га, кадастровий номер 4611500000:01:014:0017, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 . Так вказував, що приватним виконавцем проігноровано, що виконавчий лист стосується стягнення грошових коштів, а не нерухомого майна. Тобто ним не було виконано вимогу Закону щодо виявлення грошових коштів і переконання у їх відсутності та порушено порядок звернення стягнення за виконавчим листом, оскільки натомість щоб виявити грошові кошти, було проведено дії щодо експертної оцінки нерухомого майна і його виставлення на електронні торги. Окрім цього приватним виконавцем не було вчинено дій щодо виявлення рухомого майна, при тому, що такі дії повинні проводитись не рідше одного разу на три місяці. Щодо порушення приватним виконавцем порядку звернення стягнення на нерухоме майно, то зазначає наступне. Оскільки в останнього не було доступу до майна, то він не мав можливості огляду та опису нерухомого майна, і лише позивач має такий фізичний доступ до такого майна. А тому враховуючи відсутність приватного виконавця на території нерухомого майна, постанова про опис та арешт майна є фіктивною. Ним не було повідомлено позивача про намір здійснити опис та арешт нерухомого майна. Також відсутність обов'язкової інформації у постанові стосовно особи зберігача грубо порушує права позивача на захист своїх прав, як власника нерухомого майна в процесі виконавчого провадження, а відсутність підпису позивача та ТзОВ «Форінт» та підпис, замість стягувача іншої особи, є грубим порушенням порядку оформлення постанови. Відповідач - приватний виконавець, не пересвідчився в наявності/відсутності згоди позивача щодо визначення вартості нерухомого майна, оскільки тільки у разі недосягнення згоди виконавець може діяти самостійно. Також приватний виконавець не повідомив позивача про результати оцінки та результат визначення вартості нерухомого майна. Окрім цього вказує, що нерухоме майно ніколи не мало підстав для набуття статусу «Предмет, іпотеки» в рамках виконавчого провадження, а реалізація такого нерухомого майна повинна була здійснюватися за загальними правилами проведення торгів. Так, вважає, що приватний виконавець і організатор торгів не могли надати майну статус «Предмет іпотеки» та проводити електронні торги. Зазначає, що відносно нерухомого майна не були проведені другі та треті електронні торги, якщо перші не відбулися. В даному випадку в Акті про реалізацію предмета іпотеки зазначено, що проведення електронних торгів не відбулося, в подальшому нерухоме майно передано у власність ТзОВ «Форінт» після перших торгів, без оформлення про це постанови. Разом з тим, зазначає, що оскільки закон допускає, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися, то в такому випадку виконавець має повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах для проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою. І в разі якщо стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване майно на прилюдних торгах майно за собою, виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. Також зазначає, що протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, а тому, враховуючи дані з Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Михайловський С.В. не мав права здійснювати примусове виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 803 220,83 грн.
А тому просив визнати незаконним та скасувати Акт про реалізацію предмета іпотеки та Свідоцтво про право власності ТзОВ «Форінт» на нерухоме майно - нежитлова будівля загальною площею 3079,1 кв.м. та земельна ділянка площею 0,5271 га, кадастровий номер 4611500000:01:014:0017, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 25 листопада 2021 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано Акт про реалізацію предмета іпотеки від 08 жовтня 2019 року, оформлений приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Михайловським Сергієм Володимировичем в межах виконавчого провадження ВП №59116671, відповідно до якого нерухоме майно (нежитлова будівля загальною площею 3079,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,5271 га, кадастровий номер 4611500000:01:014:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) перейшло у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРІНТ» (місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, ідентифікаційний код 40658146).
Визнано незаконним та скасовано Свідоцтво про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Форінт» (місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, ідентифікаціний код 40658146) на нерухоме майно (нежитлова будівля загальною площею 3079,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,5271 га, кадастровий номер 4611500000:01:014:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), яке оформлене приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області Скрипченко Анжелою Дмитрівною на підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки від 08 жовтня 2019 року в межах виконавчого провадження ВП № 59116671.
Зобов'язано будь-якого реєстратора скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи № 35656731 і № 35656544 від 25 лютого 2020 року, здійснені приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області Скрипченко Анжелою Дмитрівною щодо державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Форінт» (місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, ідентифікаційний код 40658146) права власності на нерухоме майно (нежитлова будівля загальною площею 3079,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,5271 га, кадастровий номер 4611500000:01:014:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).
Зобов'язано будь-якого реєстратора відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на нерухоме майно (нежитлову будівлю загальною площею 3079,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,5271 га, кадастровий номер 4611500000:01:014:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).
Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського Сергія Володимировича 1 681, 60 грн. в користь ОСОБА_2 сплаченого ним судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форінт» 1 681, 60 грн. в користь ОСОБА_2 сплаченого ним судового збору.
Рішення суду оскаржилоТовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», подавши апеляційну скаргу.
ТОВ «ФК «Форінт» не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його незаконним, необгрунтована таким, що підлягає скасуванню, оскільки при його винесені судом першої інстанції були порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
Вважає, що суд першої інстанції фактично прийшов до абсолютно необгрунтованого та незаконного висновку що придбання іпотекодержателем предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна можливе лише після проведення третіх електронних торгів (третього аукціону), а не після перших чи повторних електронних торгів (першого чи другого аукціону в розумінні ст.49 Закону України «Про іпотеку»), не дивлячись на вірне зазначення судом в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення про те, що «Відповідно до п. 2 розділу VIІ Порядку з реалізації арештованого майна реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку». У разі якщо електронні торги з реалізації предмета іпотеки оголошено такими, що не відбулися, акт про реалізацію предмета іпотеки (у разі придбання іпотеко держателем предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна) видається на підставі протоколу, сформованого за результатами електронних торгів, що не відбулися».
При цьому, судом першої інстанції в порушення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, повністю проігноровано висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
ТОВ «ФК «Форінт» вважає, що в силу ч.1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», ч.7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» та абз.16 п. 2 розділу VII Порядку № 2831/5 допускається реалізація права іпотекодержателя на залишення за собою предмета іпотеки шляхом проведення заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни іпотечного майна за наслідком оголошення електронних торгів у виконавчому провадженні такими, що не відбулися, незалежно від черговості їх проведення як перших, других чи третіх електронних торгів, а судом при цьому не застосовані норми ст. 49 Закону України «Про іпотеку», які підлягали обов'язковому застосуванню.
В оскаржуваному рішенні суд безпідставно зазначив наступне:«Враховуючи встановлену судо відсутність в матеріалах цієї справи доказів на підтвердження проведення повторних та третіх електронних торгів щодо нерухомого майна в межах виконавчого провадження № 59116671, на підставі яких приватним виконавцем Михайловським С.В. складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 08 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № 59116671, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконним акту про реалізацію предмета іпотеки є обґрунтованою». Тобто з невідомих причин, суд вважав, що оскаржуваний акт про реалізацію видано на підставі повторних та третіх електронних торгів.
Стверджує, що Акт про реалізацію предмета іпотеки від 08.10.2021 р. виданий за результатами проведення 23.09.2021 р. перших електронних торгів (першого електронного аукціону), які не відбулися та у ньому взагалі не йдеться по якісь «повторні та треті електронні торги».
Зазначає, що належним способом захисту прав позивача було б визнання прилюдних торгів недійсними, а не визнання незаконними окремих документів, якими оформлено результати цих торгів.
Також вказує, що позивач хоч необгрунтовано(безпідставно) і зазначав про нібито порушення його прав під час вчинення приватним виконавцем Михайловським С.В. виконавчих дій у виконавчому провадженні №59116671, однак не підтвердив жодних порушень законодавства при підготовці та проведенні 23.09.2019 року електронних торгів та позовної вимоги про оскарження результатів торгів та їх недійсність, недійсність протоколу № 432801 проведення електронних торгів від 23.09.2019 р, не ставив.
Це в свою чергу також виключає можливість визнання недійсними Акту про реалізацію предмета іпотеки та Свідоцтва про право власності, адже вони є похідними від проведених 23.09.2019 року електронних торгів.
Для того, щоб суд міг визнати недійсними Акт про реалізацію предмета іпотеки та Свідоцтво про право власності він повинен був спочатку встановити порушення вимог чинного законодавства при підготовці та проведенні цих електронних торгів та визнати недійсними їх результати. І лише після цього застосовуючи наслідки визнання недійсними результатів торгів, скасувати Акт про реалізацію предмета іпотеки та Свідоцтво про право власності.
Однак в даній справі судом жодних порушень законодавства при підготовці та проведенні 23.09.2019 року електронних торгів не встановлено, а тому і відсутні будь-які підстави для визнання незаконними виданих за їх результатами похідних документів - Акту про реалізацію предмета іпотеки та Свідоцтва про право власності.
Просить скасувати рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 25 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта Петришина П.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача - адвоката Кулик С.А. на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження проведення повторних та третіх електронних торгів щодо нерухомого майна в межах виконавчого провадження № 59116671, на підставі яких приватним виконавцем Михайловським С.В. складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 08 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № 59116671, дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконним акту про реалізацію предмета іпотеки є обґрунтованою. На підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки від 08 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д. видано Свідоцтво від 25 лютого 2020 року, прийнято рішення про реєстрацію права власності за відповідачем ТзОВ «Форінт», внесено відповідні записи про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відтак суд вважав, що такі підлягають визнанню незаконними та скасуванню в судовому порядку, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Встановлено, що 16 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником всіх прав і обов'язків якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 010/08-3/2793/в умовами якого Банк зобов'язався надавати ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 1875000,00 доларів США для придбання нерухомого майна з процентною ставкою 12 % річних у строк до 14 квітня 2017 року.
15 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №010/08-3/2793/в, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 782, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 у забезпечення вимог Банку, які витікають з умов кредитного договору та усіх додаткових угод, що можуть бути укладені до нього в подальшому, на добровільних засадах передав в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3079,1 кв.м., право власності на яку зареєстровано в Дрогобицькому ДК МБТІ та ЕО у книзі №1 за р.№60 та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 1209709.
ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість, яка станом на 07 червня 2013 року складає 2 852 898,89 дол. США (еквівалент у гривні 22 803 220,83 грн.).
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 серпня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/08-3/2793/в від 16 квітня 2007 року в розмірі 22 803 220,83 грн. (двадцять два мільйони вісімсот три тисячі двісті двадцять гривень, 83 коп.) (еквівалент у доларах 2 852 898,89 дол. США) та 3441,00 грн. судових витрат.
20 червня 2014 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист у справі № 442/4276/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
14 травня 2019 року приватним виконавцем Михайловським С.В. відкрито виконавче провадження № 59116671 на виконання виконавчого листа № 442/4276/13-ц, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 20 червня 2014 року.
04 червня 2019 року приватним виконавцем Михайловським С.В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 25 092 328,01 грн. Така постанова складена і підписана приватним виконавцем Михайловським С.В., стягувачем та зберігачем майна ОСОБА_1 , понятими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та помічником приватного виконавця Гуменюк О.О.
22 травня 2019 року приватним виконавцем Михайловським С.В. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_2 .
25 червня 2019 року приватним виконавцем Михайловським С.В. винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 59116671 для визначення початкової вартості для продажу на електронних торгах земельної ділянки та об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
26 липня 2019 року приватним виконавцем на адресу позивача ОСОБА_2 та ТзОВ «Форінт» направлено повідомлення про оцінку нерухомого майна із зазначенням ринкової вартості майна згідно висновку про вартість майна станом на 22 липня 2019 року.
Листом ДП «Сетам» № 9270/17-18-19 від 27 серпня 2019 року приватного виконавця Михайловського С.В., ТзОВ «Форінт» та ОСОБА_2 повідомлено про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів.
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 432801 від 23 вересня 2019 року, торги за лотом 370793 з реалізації нежитлової будівлі загальною площею 3079,10 кв.м., земельної ділянки площею 0,5271 га, за адресою: АДРЕСА_1 , не відбулись на підставі відсутності допущених учасників торгів.
08 жовтня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Михайловським С.В. складено Акт про реалізацію предмета іпотеки.
Предметом позову у даній справі є:
-визнання незаконним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки; та
-свідоцтва про право власності.
У справі, що переглядається встановлено, що документи, які оскаржуються позивачем, оформлено ТОВ «Форінт» на підставі статей 47 та 49 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на момент проведення такого оформлення).
Відповідно до положень статті 49 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на момент проведення торгів) протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих самих умовах других прилюдних торгів, що мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах. У разі оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною других прилюдних торгів. Якщо іпотекодержатель не скористався таким правом, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах.
У разі оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною третіх прилюдних торгів у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на момент проведення торгів) акт про реалізацію предмета іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу або підписується приватним виконавцем, скріплюється його печаткою та не пізніше наступного дня надсилається до організатора прилюдних торгів, який проводив прилюдні торги.
Державний виконавець, приватний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог цього Закону. У разі відмови видати акт про реалізацію предмета іпотеки державний виконавець, приватний виконавець повинен протягом п'яти робочих днів з дня закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повідомити про це організатора прилюдних торгів, іпотекодержателя, іпотекодавця та покупця. Повідомлення, що містить підстави для відмови у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, підписується державним виконавцем і начальником відповідного органу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою цього органу або підписується приватним виконавцем та скріплюється його печаткою. Відмова державного виконавця, приватного виконавця видати акт про реалізацію предмета іпотеки може бути оскаржена відповідно до законодавства.
На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) зазначено, що «правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів».
Аналогічний правовий висновок щодо сторін правочину викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 640/6302/17-ц (провадження № 61-35452св18) вказано, що «відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України. Отже, акт про проведення, який складений за результатами прилюдних торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України. Розділом ІV Закону України «Про виконавче провадження» визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини четвертої статті 50 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком. Цим Порядком визначено, що електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну та передбачені певні правила проведення цих торгів, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно Закону України «Про виконавче провадження». Отже, електронні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну, та передбачено певні правила проведення цих торгів».
Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать, що товариство набуло права власності на спірне нерухоме майно на підставі положень частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на момент проведення торгів»), згідно з якими придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Відтак, оспорюваний акт є договором, а свідоцтво - право підтверджуючим документом, виданим на підставі такого акта, який є правовстановлюючим документом.
Близький за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 359/2794/14-ц (провадження № 61-18746св20).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У справі, що переглядається, зміст і характер спірних правовідносин, встановлені судами обставини справи, свідчать, що спір виник між ОСОБА_2 та приватним виконавцем, ДП «Сетам», ТОВ «Форінт».
При цьому, приватний виконавець та ДП «Сетам» виступали продавцем за оспорюваним договором, оформленим актом про реалізацію предмета іпотеки, а ТОВ «Форінт» покупцем за цим договором.
Однак, один з продавців - ДП «Сетам» не залучена до участі у справі як співвідповідач, а моє процесуальний статус третьої особи, як його самостійно визначив позивач. Клопотань про залучення до участі у справі ДП «Сетам» як співвідповідача позивач до закінчення підготовчого засідання не заявлял.
За таких обставин, оскаржуване рішення слід скасувати, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову внаслідок неналежного складу співвідповідачів.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищенаведене з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» слід стягнути 5 448 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» - задовольнити.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 25 листопада 2021 року - скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського Сергія Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Форінт», третя особа: Державне підприємство «Сетам» про визнання незаконними та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та Свідоцтва про право власності - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» 5 448 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 25 травня 2022 року.
Головуючий : О.М.Ванівський
Судді: Р.П.Цяцяк
Н.О.Шеремета