Справа № 454/4181/20 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Провадження № 22-ц/811/2273/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
23 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.
Секретар Іванова О.О.
З участю представника відповідача ПАФ »Селекціонер» Павловської Я.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу№ 454/4181/20 за апеляційною скаргою Приватної агрофірми «Селекціонер» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Селекціонер», за участю третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про розірвання договору оренди земельної ділянки, -
16 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватної агрофірми «Селекціонер» та просить визнати недійсними договір оренди земельної ділянки площею 1,6970га, укладений 02.01.2011р. між нею та ПАФ «Селекціонер» в особі директора Шевчук З.Р.
Позовні вимоги мотивує тим, що зазначена земельна ділянка належить їй на праві власності.
Відповідно до умов договору, вона передала дану земельну ділянку в оренду відповідачу та орендна плата за користування такою становить 345кг зерна.
10.09.2015р. вона звернулася до орендаря в особі директора Шевчук З.Р. з письмовою заявою про розірвання договору оренди та передачу земельної ділянки у власне користування, яка була задоволена.
Протягом 2016-2020 років вона самостійно користувалася вказаною земельною ділянкою, відповідач не сплачував їй орендної плати та вона самостійно сплачувала земельний податок.
В листопаді 2020 року вона вирішила укласти договір оренди земельної ділянки з приватним підприємцем, однак державним реєстратором встановлено, що в Управлінні Держкомзему у Сокальському районі існує запис від 25.11.2011р. про реєстрацію договору оренди землі між нею та відповідачем, а тому вказаний договір не розірваний та продовжує діяти формально.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 26 квітня 2021 року позов задоволено.
Вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,6970 га кадастровий № 4624886800:05:000:0078, укладений 02.01.2011 року між ОСОБА_1 та Приватною агрофірмою «Селекціонер» в особі директора Шевчук З.Р., зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сокальському районі 25.11.2011 року.
Стягнути з Приватної агрофірми «Селекціонер» на користь ОСОБА_1 1 847 (вісімсот сорок сім)грн. 80 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржила Приватна агрофірма «Селекціонер» в особі директора І.Я.Куницького.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вказує, що з 2016 року позивач незаконно, у порушення умов договору оренди земельної ділянки, самостійно користувалася земельною ділянкою, а тому ПАФ «Селекціонер» не міг та не може приступити до обробітку земельної ділянки та,відповідно, отримати дохід з якого необхідно сплатити орендну плату позивачу.
Зазначає, що у суді першої інстанції звертали увагу суду на дії позивача, які перешкоджають відповідачу користуватись орендованими земельними ділянками. З 2016 року відповідач був позбавлений можливості користуватись земельною ділянкою з вини позивача, яка самостійно обробляла її. Доводи позивача щодо безпідставності систематичної невиплати орендної плати відповідачем є необгрунтованими з огляду на дії самої позивачки. За таких обставин відсутні правові підстави для розірвання спірних договорів оренди землі.
В рішенні суду зазначено, що позивач звернулася із письмовою заявою про розірвання договору внаслідок несплати їй орендної плати, що не відповідає дійсності, адже в позовній заяві, чітко вказано про розірвання договору для передачі земельної ділянки у користування, проте не зазначено про підстави розірвання договору у зв'язку з несплатою орендної плати.
Станом на 2015 рік не було зареєстровано розірвання договору чи додаткової угоди. Заява позивача з візою директора про розірвання договору юридичної сили не має, оскільки правовим підтвердженням є угода про розірвання договору.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
На виконання вимог ст..360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) відзив на апеляційну скаргу суду не надано.
Позивач по справі ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, явку представника не забезпечила, хоч була повідомлена про день і час слухання справи.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ПАФ «Селекціонер» слід задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Матеріалами справи та судом встановлено, що згідно державного акта від 09.12.2004р. ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 1,6970га кадастровий номер:4624886800:05:000:0078, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Скоморохівської сільської ради Сокальського району Львівської області.
З договору оренди від 02.01.2011р. встановлено, що ОСОБА_1 передала, а ПАФ Селекціонер прийняла в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва та використання її у своїй господарській діяльності строком на 15 років. Даний договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему в Сокальському районі 25.11.2011р.
Відповідно до заяви від 10.09.2015р. ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,6970га., яка погоджена директором 10.09.2015 року із проставленим записом задовільнити.
З довідки №523 від 23.11.2020р. встановлено, що ОСОБА_1 сплачувала земельний податок за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік за спірну земельну ділянку, яка в ці роки перебувала у її власному користуванні.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала доказів (заяви) про звернення до відповідача щодо розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,6970га через те, що вона не отримувала орендної плати від ПАФ «Селекціонер» за 2016-2020 роки, самостійно сплачувала земельний податок. Зазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем умов договорів оренди та є підставою розірвання таких.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Згідно із ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язується за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до положень ст.651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.
Відповідно до положень статей 24 та 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до пунктів 38 договорів оренди земельних ділянок, укладених сторонами, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Згідно з п. д ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
За змістом ч.1 ст.782 ЦК України систематичною вважається несплата платежів протягом трьох встановлених строків сплати підряд.
Матеріалами справи встановлено, що позивач з 2016 року по даний час, у порушення умов договору оренди земельної ділянки, самостійно обробляла земельну ділянку площею 1,6970га, що вона сама стверджує. У зв'язку з цим відповідач не міг приступити до обробітку зазначених земельних ділянок та, відповідно, отримати дохід, з якого необхідно сплатити орендну плату.
Договором оренди земельної ділянки передбачено, що дія договору припиняється шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки. Розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.
Колегія суддів вважає недоведеними систематичні порушення обов'язку невиплати орендної плати, оскільки земельна ділянка не з вини відповідача ним не використовувалася. Дії позивача перешкоджають відповідачу користуватись орендованою земельною ділянкою з 2016 року. З вини позивача, яка самостійно приступила до її обробітку.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» договір оренди та будь-які дії з ним підлягають державній реєстрації. Відомості про реєстрацію розірвання договорів оренди земельних ділянок відсутні. Відтак, доводи позивача про розірвання договорів оренди не можуть бути прийняті, оскільки договір оренди землі не може бути фактично розірваний, без укладення додаткової угоди та реєстрації припинення оренди на земельну ділянку, тобто договори оренди земельних ділянок є чинним.
Суд не приймає до уваги доводи позивача, що вона неодноразово зверталася до ПАФ «Селекціонер» в особі директора Шевчука З.Р. з проханням звернутися до державного реєстратора та надати необхідні документи для підтвердження розірвання договору оренди, однак такі були проігноровані, оскільки, ОСОБА_3 з 2016 року не був директором ПАФ «Селекціонер».
Підстави для дострокового розірвання договору оренди через невиплату орендної плати відсутні, оскільки відповідач не веде обробіток спірної земельної ділянки у зв'язку з тим, що така земельна ділянка була зайнята позивачем.
Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, необхідно зробити висновок, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Таку позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у справах: №469/901/15-ц від 22 травня 2019 року, №469/905/15-ц від 13 травня 2019 року, №469/907/15-ц від 11 березня 2019 року, №469/912/15-ц від 28 березня 2019 року, №469/911/15-ц від 11 березня 2019 року, №689/1101/18 від 17 березня 2021 року.
Судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог безпідставно не застосовано у спірних правовідносинах приписи частини другої статті 651 ЦК України та не з'ясовано суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договорів, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договорів. Отже, не гарантовано стабільність вказаних правовідносин.
З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для розірвання укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки.
Тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,6970га з підстав згоди сторін про розірвання на підставі заяви, є необґрунтованими.
Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності; колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення щодо розірваннядоговору оренди земельної ділянки площею 1,6970га кадастровий №4624886800:05:000:0078, укладений 02.01.2011р. між ОСОБА_1 та ПАФ «Селекціонер» в особі директора Шевчук З.Р., зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Сокальському районі 25.11.2011р. належить скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Відповідно до ч.1 п.3,4 ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.2; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватної агрофірми «Селекціонер» задовольнити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 квітня 2021 року у справі №454/4181/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Селекціонер» за участю третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про розірвання договору оренди земельної ділянки скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до Приватної агрофірми «Селекціонер» про розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 1,6970 га зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Сокальському районі 25.11.2011 року, кадастровий номер земельної ділянки 4624886800:05:000:0078.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року.
Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк