Номер провадження: 33/813/363/22
Номер справи місцевого суду: 947/34439/21
Головуючий у першій інстанції Літвінова І.А.
Доповідач Комлева О. С.
17.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.
за участю:
секретаря судового засідання - Шлапак А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Коток Андрія Миколайовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 31 грудня 2021 року,-
встановив:
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 31 грудня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 17 000 грн. без конфіскації.
Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
На вищевказану постанову суду 22 січня 2022 року адвокат Коток А.М., захисник Селезньова В.Л. подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження по адміністративній справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зокрема, апелянт посилається на те, що постанова суду є необґрунтованою, винесена без з'ясування обставин справи, з порушенням вимог КУпАП, а саме.
ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи ніяким чином не повідомлявся, а безпосередньо саме засідання не призначалося та не проводилося взагалі.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 03 лютого 2021 року (серія: ВАВ, №506222) в графі «Склад адміністративного правопорушення» не зазначено яку саме норму та якого закону було порушено. Норма закону (ч. 1 ст. 164 КУпАП) носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює певні види господарської діяльності, тому в протоколі про адміністративне правопорушення має зазначатися відповідна норма спеціального закону, який регламентує господарську діяльність, що потребує ліцензування або державну реєстрацію суб'єкта господарювання.
В протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про здійснення громадянином ОСОБА_1 господарської діяльності на постійній основі, тобто систематичності дій.
Суд першої інстанції не врахував, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що провадить підприємницьку діяльність з оптової торгівлі відходами та брухтом, укладено цивільно-правову угоду (договір підряду), відповідно до якої ОСОБА_1 здійснював діяльність із зберігання та складування вторинної сировини та брухту. В той же час, суд, самостійно визначив форму ведення фінансово-господарської діяльності скаржника як самозайнятої особи з незрозумілих підстав, більше того суд вийшов за межі розгляду справи аналізуючи питання розташування приймального пункту, розглядаючи питання цільового призначення земельної ділянки, замість визначення наявності об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Адвокат Коток А.М., захисник Селезньова В.Л. про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 79).
На адресу Одеського апеляційного суду від адвоката Коток А.М., захисника Селезньова В.Л. надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутності скаржника та його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015р. №222, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, ч.1 ст.164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Отже, диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб'єктом відповідальності в даному випадку є суб'єкт господарювання.
Під господарською діяльністю в ст.3 ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
Разом з тим, відповідно до положень п.14.1.36 Податкового Кодексу України, ст.14 Господарського Кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Більше того, до загальних ознак господарської діяльність закон відносить в тому числі систематичність.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП серія ВАВ №506222 від 22 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 займався господарською діяльністю, прийомом вторинної сировини, без державної реєстрації як суб'єкта господарювання (а.с. 1).
У своїх поясненнях, ОСОБА_1 погодився з протоколом про адміністративне правопорушення і зазначив, що здійснює прийом вторинної сировини, металобрухту, склотари, макулатури. Також зазначив, що є неоформленим як суб'єкт господарювання, не сплачує у встановленому законом порядку податки. Також вказав, що не має договору оренди приміщення ( а.с. 12).
Доводи апеляційної скарги про те, що судом ОСОБА_1 сповіщено не було, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд адміністративної справи орієнтовно відбудеться 26 листопада 2021 року о 10:00 у Київському районному суді м. Одеси. Також з матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 було надіслано sms-повідомлення про слухання справи 10 листопада 2021 року (а.с17). 10 листопада 2021 року адвокат Коток А.М., захисник Селезньова В.Л. звернувся до суду з клопотання про перенесення судового засідання (а.с.19). Про судове засідання яке було призначене на 24 листопада 2021 року адвокат Коток А.М. був сповіщений належним чином, що підтверджується розпискою в матеріалах справи (а.с. 22), ОСОБА_1 також було сповіщено про слухання справи на вказану дату (а.с 23). 19 листопада 2021 року адвокат Коток А.М., звернувся до суду з клопотання про закриття провадження у справі (а.с.24-32). Наступні судові засідання призначалися на 17 грудня 2021 року та 31 грудня 2021 року. У судове засідання 31 грудня 2021 року ні ОСОБА_1 , ні його захисник не з'явилися. Отже, скаржнику та його захиснику було достеменно відомо про наявність судового провадження, тому та обставина, що в судове засідання не з'явилися ні ОСОБА_1 , ні його захисник, свідчать про дії на уникнення відповідальності.
Доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, а саме не зазначено яку саме норму та якого закону було порушено апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення та письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , в яких він зазначив що погоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та детально пояснив якою господарською діяльністю займався за вказаною адресою, без отримання відповідного дозволу.
Вказівка апелянта на те, що не доведена систематичність його підприємницької діяльності, не приймаються до уваги, оскільки в своїх письмових поясненнях під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , посилався на те, що здійснює прийом вторинної сировини та повністю погодився з інкримінованим йому адміністративним правопорушенням.
Довід апелянта про не врахуванням судом цивільно-правової угоди (договір підряду) між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , апеляційний суд сприймає критично, оскільки даний довід є тотожним запереченням сторони захисту в суді першої інстанції та зводиться до переоцінки доказів, яким в оскаржуваній постанові надано належну оцінку та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.
Інших правових доводів, які б спростовували висновки суду першої та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст.33 КУпАП на накладено стягнення у межах санкції ч.1 ст.164 КУпАП.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Коток Андрія Миколайовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 31 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева