25 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2863/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнати протиправною бездіяльність щодо не призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди її роботи на посаді вчителя математики за сумісництвом, а саме: з 20.04.1993 по 04.01.1996, з 14.08.1996 по 31.05.2003, з 01.09.2003 по 31.05.2004, з 01.09.2004 по 21.06.2005, з 01.09.2005 по 31.05.2006, з 01.09.2006 по 31.05.2007, з 01.09.2007 по 28.12.2012, з 02.01.2013 по 31.05.2013, з 02.09.2013 по 02.06.2014, з 01.09.2014 по 27.05.2015; зобов'язати призначити, нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити грошовому допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 12.01.2022 №597-1617/Б-02/8-0300/22 ГУ ПФУ у Волинській області відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги позивачу у зв'язку з відсутністю спеціального стажу.
Відповідачем не зараховано періоди роботи позивача на посаді вчителя математики за сумісництвом, тому вони не включені до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
ОСОБА_1 вважає, що відповідач безпідставно не враховує період її трудової діяльності на посаді вчителя математики за сумісництвом, просила адміністративний позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача зі зверненням про причини не нарахування та виплати їй десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058.
За результатами розгляду звернення, відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для призначення вказаної виплати, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи у закладах освіти на посадах, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191.
Приймаючи таке рішення відповідач керувався нормами чинного законодавства, зокрема.
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058 передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, визначеного у статті 26 даного Закону працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України №1788), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також, якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком їм виплачується грошова допомога, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 встановлено, що до страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статті 55 Закону України №1788, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік № 909).
Представник відповідача зазначила, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436 були внесені зміни до розділу «1. Освіта», згідно з якими, право на пенсію працівникам освіти визначається лише за Переліком, затвердженим цією постановою.
Переліком №909 передбачено, що право на пенсію за вислугу років у цих закладах мають вчителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, військові викладачі, педагоги, сурдопедагоги, тифлопедагоги, педагоги-вихователі, вихователі-керівники (вихователі), завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виробничої частини або роботи, з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми).
Представник відповідача вказав, що основною умовою призначення пенсії за вислугу років є те, що зайнятість на зазначених у Переліку посадах має бути за основним місцем роботи, а не за сумісництвом.
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України №322-VII від 10.12.1971 та постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій» від 03.04.1993 №245 працівники підприємств, установ, організацій мають право крім основного трудового договору укладати трудові договори про роботу за сумісництвом. При цьому, таких договорів може бути кілька, тобто працювати за сумісництвом можна не на одному підприємстві.
При опрацюванні відповідачем документів позивача, наданих до заяви про призначення пенсії за віком від 21.10.2021, а саме: трудової книжки НОМЕР_1 від 21.08.1982 встановлено, що на дату призначення пенсії за віком до спеціального стажу можливо було зарахувати періоди роботи вчителем математики у загальноосвітніх навчальних закладах за основним місцем роботи: з 16.08.1987 по 15.08.1987, з 16.08.1987 по 20.04.1993, з 05.01.1996 по 14.08.1996 та з 27.05.2015 по 30.06.2021, загальна тривалість яких складає - 16 років 4 місяці 20 днів.
При обчисленні спеціального стажу не враховано періоди за основним місцем роботи з 21.04.1993 по 04.01.1996 - інспектором відділу освіти райдержадміністрації, з 15.08.1996 по 27.12.2012 - інспектором шкіл та заступником начальника відділу освіти і науки районного відділу освіти та з 02.01.2013 по 26.05.2015 - методистом районного методичного кабінету відділу освіти і науки Шацької РДА, оскільки згадані посади та установи не передбачені Переліком №909.
Крім того, довідкою №374/01-12 від 05.10.2021, виданою опорним закладом навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Шацьк, підтверджено факт роботи на посаді вчителя математики за сумісництвом у періоди, а саме: 20.04.1993 по 04.01.1996, 14.08.1996 по 31.05.2003, 01.09.2003 по 31.05.2004, 01.09.2004 по 21.06.2005, 01.09.2005 по 31.05.2006, 01.09.2006 по 31.05.2007, 01.09.2007 по 28.12.2012, 02.01.2013 по 31.05.2013, 02.09.2013 по 02.06.2014 та з 01.09.2014 по 27.05.2015.
Представник відповідача вважає, що спірні періоди роботи за сумісництвом ОСОБА_1 , не підлягають зарахуванню до страхового стажу, що дає право на грошову допомогу згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058. Тому, страховий стаж позивача, який дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» положень Закону України №1058, становить менше 30 років, Головним управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, що не підлягає оподаткуванню. Просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 09.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити грошовому допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.11).
Листом від 12.01.2022 №597-16170/Б-02/8-0300/22 ГУ ПФУ у Волинській області відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги позивачу у зв'язку з відсутністю 30 років страхового стажу в закладах освіти на відповідних посадах (а.с.12).
Позивач, вважаючи зазначену відмову ГУ ПФУ у Волинській області протиправною, звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями пенсійного органу щодо відмови у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХV Закону №1058.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Згідно п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту вказаної норми слідує, що законодавець уповноважив саме Кабінет Міністрів України визначати порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
На час виникнення спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, із змінами та доповненнями, є чинною та не скасованою, а тому підлягає застосуванню відповідачем, як суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до п. 2 Порядку №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (909-93-п) «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, для отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають бути дотримані такі вимоги:
- особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мати страховий стаж, зокрема для жінок - 30 років на таких посадах;
- особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Пунктом 1 Порядку №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено судом, згідно наявних матеріалів справи, зокрема, довідки Опорного закладу навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Шацьк Шацького району Волинської області (а.с.17), позивач працювала на посаді вчителя математики за сумісництвом у періоди:
- з 20.04.1993 по 04.01.1996 (накази по школі від 22.04.1993 №93а «Про переведення ОСОБА_1 », від 04.01.1996 №3а «Про переведення ОСОБА_1 »);
- з 14.08.1996 по 31.05.2003 (наказ відділу освіти від 14.08.1996 №11, наказ по школі від 03.06.2003 №2/47 «Про звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 );
- 01.09.2003 по 31.05.2004 (накази по школі від 01.09.2003 №2/11.3 «Про надання сумісництва ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 », від 31.05.2004 №2/7 «Про звільнення сумісників»);
- з 01.09.2004 по 21.06.2005 (накази по школі від 01.09.2004 №2/13.1 «Про надання сумісництва ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 », від 31.05.2005 №2/26 «Про звільнення сумісників»);
- з 01.09.2005 по 31.05.2006 (наказ по школі від 01.09.2005 №2/33.6 «Про надання сумісництва ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 », наказ по відділу освіти від 31.05.2006 №2-45);
- з 01.09.2006 по 31.05.2007 ( накази по школі від 31.08.2006 №2/27.3 «Про призначення сумісників», від 31.05.2007 №2/44 «Про звільнення сумісників»;
- з 01.09.2007 по 28.12.2012 ( накази по школі від 31.08.2007 №2/59 «Про призначення ОСОБА_1 », від 28.12.2012 №2/49 «Про звільнення ОСОБА_1 );
- з 02.01.2013 по 31.05.2013 (накази по школі від 02.01.2013 №2/1 «Про призначення ОСОБА_1 », від 29.05.2013 №19к «Про звільнення ОСОБА_1 »);
- з 02.09.2013 по 02.06.2014 (накази по школі від 02.09.2013 №30к «Про призначення ОСОБА_1 », від 02.06.2014 №30к «Про звільнення ОСОБА_1 »);
- з 01.09.2014 по 27.05.2015 (наказ по школі від 01.09.2014 №40к «Про призначення ОСОБА_1 », наказ відділу освіти від 25.05.2015 №33к «Про переведення ОСОБА_1 »).
Так, записами трудової книжки ОСОБА_1 та довідкою Опорного закладу навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія» смт Шацьк Шацького району Волинської області підтверджено роботу позивача у зазначені періоди на посаді вчителя математики за сумісництвом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» визначено, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати: з 1 квітня 2021 р. по 31 березня 2022 р. - не менше 28 років 6місяців.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту 1 якого посади у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, віднесені до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).
Згідно з приміткою 2 Постанови КМУ від 04.11.1993 №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Основним мотивом щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу спірної грошової допомоги стала та обставина, що зарахуванню до спеціального стажу підлягають періоди роботи позивача вчителем математики у загальноосвітніх навчальних закладах за основним місцем роботи. Крім того, при обчисленні спеціального стажу не враховано періоди за основним місцем роботи з 21.04.1993 по 04.01.1996 - інспектором відділу освіти райдержадміністрації, з 15.08.1996 по 27.12.2012 - інспектором шкіл та заступником начальника відділу освіти і науки районного відділу освіти та з 02.01.2013 по 26.05.2015 - методистом районного медичного кабінету відділу освіти і науки Шацької РДА, оскільки дані посади та установи не передбачені постановою КМУ від 04.11.1993 №909, а вчителем математики позивач працює за сумісництвом.
Надаючи оцінку, аргументам відповідача, суд зауважує, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» визначено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 в справі №442/456/17 звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
При цьому, суд зазначає, що законодавчі застереження щодо неврахування періодів роботи за сумісництвом до спеціального стажу роботи, відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №470/402/17.
Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
При цьому, чинне вищенаведене законодавство не містить застережень щодо неврахування стажу роботи, а також неможливості виходу на пенсію з певної посади у випадку роботи у закладах освіти за сумісництвом.
За приписами статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом - частини другої статті 24 Закону №1058.
Згідно частини четвертої статті 24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, вказані норми не містять заборони щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи особи за сумісництвом.
Також і аналіз змісту норм Порядку №1191, Переліку №909 вбачається, що вони не містять застережень і заборон щодо обчислення та врахування до страхового стажу періоду роботи особи за сумісництвом із заробітку якого сплачені страхові внески.
Окрім того, наведені судом вище проаналізовані норми чинного законодавства, що регулюють питання умов призначення та виплати грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, жодних застережень щодо неможливості виходу на пенсію з певної посади у випадку роботи у закладах освіти за сумісництвом.
Також при вирішенні цього спору судом враховується і те, що Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18.06.2007 №4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За викладених обставин та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що мотиви покладені відповідачем в основу рішення про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки позовні вимоги задоволено, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 992,40 грн., що був сплачений квитанцією від 15.03.2022.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не призначення ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу ОСОБА_1 , який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди її роботи на посаді вчителя математики за сумісництвом, а саме: з 20 квітня 1993 року по 04 січня 1996 року , з 14 серпня 1996 року по 31 травня 2003 року, з 01 вересня 2003 року по 31 травня 2004 року, з 01 вересня 2004 року по 21 червня 2005 року, з 01 вересня 2005 року по 31 травня 2006 року, з 01 вересня 2006 по 31 травня 2007 року, з 01 вересня 2007 року по 28 грудня 2012 року, з 02 січня 2013 року по 31 травня 2013 року, з 02 вересня 2013 року по 02 червня 2014 року, з 01 вересня 2014 року по 27 травня 2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук