25 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2810/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо відмови в призначені та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, та яка передбачена пунктом 7-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 11.10.2021 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) на підставі заяви від 04.01.2022. До цього будь-яку пенсію позивач не отримувала. Станом на 11.10.2021 загальний страховий стаж становить 42 роки 11 місяців 23 дні. 04.01.2021 позивач звернулася з письмовою заявою до ГУ ПФУ у Волинській області, в якій просила нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-ІV. Однак відповідач листом від 10.02.2022 відмовив у здійсненні виплати вказаної допомоги у зв'язку з тим, що на дату призначення пенсії за віком до спеціального стажу можливо було зарахувати періоди роботи з 01.08.1981 по 10.08.1987 на посаді викладача Смідинської дитячої музичної школи та з 01.09.1988 по 31.12.1991 - викладача теоретичних дисциплін Сторовижівської дитячої музичної школи, загальна тривалість яких складає 9 років 4 місця 10 днів, тобто на день досягнення пенсійного віку у позивача відсутні 30 років страхового стажу в закладах освіти на відповідних посадах.
З такими діями відповідача позивач не погоджується, вважає їх протиправними, оскільки нею дотримано усіх вимог для отримання грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій на момент її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 наголошує, що в період з 01.08.1981 по 11.08.1987 вона працювала на посаді викладача Смідинської дитячої музичної школи по класу баяна та теоретичних дисциплін (стаж - 6 років 10 днів), в період з 11.08.1987 по 01.09.1988 - на посаді методиста по хору Старовижівського районного будинку культури (стаж - 1 рік 20 днів), в період з 01.09.1988 по даний час позивач працює на посаді Старовижівської дитячої музичної школи (Комунального закладу «Старовижівська дитяча музична школа Старовижівської селищної ради Волинської області (стаж на день призначення пенсії по віку 11.10.2021 складає 33 роки 1 місяць 10 днів).
З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
В поданому до суду відзиві відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказує, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, як одержувач пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-ІV з 11.10.2021. При призначенні пенсії за віком до спеціального стажу позивача було зараховано періоди роботи: з 01.08.1981 по 10.08.1987 на посаді викладача теоретичних дисциплін Смідинської дитячої музичної школи та з 01.09.1988 по 31.12.1991 на посаді викладача теоретичних дисциплін Старовижівської дитячої музичної школи, загальна тривалість яких складає 9 років 4 місця 10 днів. Отже, стаж роботи в закладах освіти на посадах, які передбачені Переліком, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 9 років 4 місяці 10 днів. При обчисленні спеціального стажу не враховано період роботи з 01.01.1992 по даний час на посаді викладача теоретичних дисциплін Старовижівської дитячої музичної школи. Вказує, що посада викладача в позашкільних закладах освіти Переліком не передбачена. Враховуючи викладене, на день досягнення пенсійного віку у позивача не нараховувалось 30 років страхового стажу в закладах освіти на відповідних посадах, тому для проведення виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій не було підстав.
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, як одержувач пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-ІV з 11.10.2021.
На звернення позивача щодо призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV від 04.01.2022, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 10.02.2022 №2182-265/М-02/5-0300/22 відмовило у призначенні вказаної грошової допомоги, оскільки до спеціального стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, можливо було зарахувати періоди роботи: з 01.08.1981 по 10.08.1987 на посаді викладача теоретичних дисциплін Смідинської дитячої музичної школи та з 01.09.1988 по 31.12.1991 на посаді викладача теоретичних дисциплін Старовижівської дитячої музичної школи, загальна тривалість яких складає 9 років 4 місяців 10 днів. На день досягнення пенсійного віку у позивача не нараховувалось 30 років страхового стажу в закладах освіти на відповідних посадах. Для проведення виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій не було підстав (а.с.9-10).
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких умов: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; наявність відповідного страхового стажу, зокрема, 30 років для жінок; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.
Як слідує з матеріалів справи, підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, встановленої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, слугувала відсутність у неї необхідного страхового стажу роботи на посадах в закладах та установах освіти державної або комунальної форми власності, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що не враховано до даного стажу період роботи позивача з 01.01.1992 по даний час на посаді викладача теоретичних дисциплін Старовижівської дитячої музичної школи.
Вирішуючи питання правомірності дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови позивачу у виплаті грошової допомоги, встановленої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, суд зазначає наступне.
Так, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З трудової книжки ОСОБА_1 від 01.08.1981 НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи, та довідки Комунального закладу «Старовижівська дитяча музична школа» Старовижівської селищної ради Волинської області від 04.01.2022 №01, слідує, зокрема, що з 01.09.1988 по даний час позивач працює викладачем теоретичних дисциплін Стравижівської дитячої музичної школи.
При цьому, матеріалами справи підтверджується перейменування (перереєстрація) навчального закладу, в якому працює позивач. Так, згідно з рішення Старовижівської селищної ради №15/9 від 28.08.2019 з 02.09.2019 Старовижівську дитячу музичну школу прийнято із спільної власності територіальних громад сіл, селища Старовижівського району до комунальної власності Старовижівської селищної ради. 16.03.2020 Старовижівську дитячу музичну школу реорганізовано в Комунальний заклад «Старовижівська дитяча музична школа» Старовижівської селищної ради згідно рішення Старовижівської селищної ради від 28.02.2020 №15/9.
Відтак, наявними у справі доказами підтверджується стаж роботи позивача в навчальному закладі позашкільної освіти на посаді викладача в період з 01.01.1992 по 11.10.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Як встановлено пунктом 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункти 6, 7 Порядку №1191).
Отже, Порядком №1191 визначено право осіб, яким призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV, на отримання грошової допомоги за умови дотримання встановлених пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону умов, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про відсутність підстав для призначення грошової допомоги у зв'язку з тим, що позивачу пенсія за вислугу років не призначалась.
При цьому, як передбачено пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про освіту» складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
На підставі пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), належать до позашкільних навчальних закладів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада викладача музичної школи включена до переліку посад педагогічних працівників.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Даною постановою не передбачена посада позивача.
Проте, дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №39721 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 №01-3/133-02-2 дія постанови №909 від 04.11.1993 поширена на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до вказаної постанови.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 зазначено, що з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, у тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв.
Таким чином, беручи до уваги правову позицію у подібних правовідносинах, відображену Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 (справа №233/4308/17), від 07.11.2019 (справа №676/5649/17), від 15.01.2020 (справа №541/2142/16-а), від 08.04.2020 (справа №149/2408/17), суд дійшов висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 , у тому числі період роботи на посаді викладача теоретичних дисциплін в Старовижівській дитячій музичній школі з 01.01.1992 по 11.10.2021, повинен зараховуватися до її спеціального стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач підпадає під дію пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності дій при відмові позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а тому взаємопов'язані позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 992,40 грн, сплачений згідно з квитанцією від 10.03.2022.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 992 грн 40 коп (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк