Дата документу 17.05.2022 Справа № 331/6440/21
Єдиний унікальний №331/6440/21 Головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є.
Провадження № 22-ц/807/1201/22 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
17 травня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Крилової О.В.
при секретарі: Ільїній А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавкулової Заіри Арсенівни, заінтересована особи, Концерн «Міські теплові мережі», Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя»,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавкулової З.А., заінтересована особи: Концерн «Міські теплові мережі», ТОВ «Місто для людей Запоріжжя».
В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_1 зазначав, що 18 серпня 2021 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66543361 про стягнення з нього на користь ТОВ «Місто для людей» суми заборгованості у розмірі 14363,79 грн. та 113,50 грн. судового збору, виконавчий лист №331/1425/21 виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 20 липня 2021 року.
07 вересня 2021 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66714889 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» суми заборгованості у розмірі 37992,56 грн. та 1051 грн. судового збору, виконавчий лист №331/4978/20 виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 07 липня 2021 року.
Також, 07 вересня 2021 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень ВП №66543361 та ВП №66714899 у зведене виконавче провадження ЗВП №66735257, однак номер в АСВП залишився ВП № 66714889.
11 листопада 2021 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А. в рамках ЗВП № 66735257 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника. Постанову направлено до місця роботи боржника - ПрАТ «Запоріжвогнетрив».
В подальшому, 11 листопада 2021 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А в рамках ЗВП № 66735257 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено в АТ «ПУМБ».
В свою чергу, постанову про арешт коштів боржника від 11 листопада 2021 року, згідно відомостей наявних в Автоматизованій системі виконавчого провадження, винесено пізніше, і безпосередньо в Автоматизованій системі виконавчого провадження «Стан виконавчого документу» «Передано до підприємства» .
Таким чином, на час винесення постанови про арешт коштів боржника стягнення вже виконувалось шляхом накладення стягнення на заробітну плату боржника.
Такі дії приватного виконавця фактично повністю позбавили боржника ОСОБА_1 можливості отримання заробітної плати, внаслідок таких дій приватного виконавця Єпішеву І.В. буде необхідно звільнитися з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» в зв'язку з неможливістю отримувати заробітну плату, що в подальшому призведе до неможливості виконання рішень судів та недосягнення мети виконавчого провадження.
Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що приватним виконавцем накладено арешт і на кредитні кошти, які фактично є власністю АТ «ПУМБ».
ОСОБА_1 вважає дії приватного виконавця Шавлукової З.А. при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 11 листопада 2021 року протиправними, а саму постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки приватний виконавець одночасно звернув стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, як то передбачено чинним законодавством, проте в той же час ще й наклав арешти на банківські рахунки боржника, з яких він отримує заробітну плату.
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Шавлукової З.А. про арешт коштів боржника від 11 листопада 2021 року у виконавчому провадженні ЗВП № 66735257. Стягнути з приватного виконавця Шавлукової З.А. на його користь судові витрати.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року відмовлено у задоволенні скарги.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з прийняттям АТ «ПУМБ» постанови про накладення арешту на рахунки боржника ВП № 66735257 від 11 листопада 2021 року, рахунки, на які накладено арешт, не відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Крім того, судом зазначено, що законом не заборонено одночасне звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, а також накладення арешту на кошти боржника, а отже, доводи ОСОБА_1 в цій частині судом також визнано безпідставними.
Додатковою ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. про стягнення витрат, понесених на професійну правову допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 7000 грн.
Не погоджуючись із ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року та постановити нову, якою задовольнити скаргу ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 зазначає, що приватним виконавцем жоден документ з виконавчого провадження №66714889 (ЗВП №66735257), в тому числі постанови приватного виконавця, взагалі не надсилались боржнику.
Скаржник в апеляційній скарзі також зазначає, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Приватний виконавець одночасно звернув стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, як то передбачено чинним законодавством, проте в той же час ще й наклав арешти на банківські рахунки боржника, з яких він отримує заробітну плату. Тобто, всупереч принципу законності, співмірності та об'єктивності заходів забезпечення виконавчого провадження, накладення приватним виконавцем арешту на картковий банківський рахунок боржника унеможливлює отримання коштів відповідно до постанови державного виконавця від 11 листопада 2021 року ВП № 6671489 (ЗВП №66735257) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника із заробітної плати в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні. За таких умов наразі фактично з боржника вже стягуються кошти в рахунок погашення заборгованості в виконавчому провадженні з двох джерел: заробітна плата та пенсія, а ще й додатково запроваджено захід примусового виконання рішення у вигляді арешту майна (коштів) боржника. Відтак, неспівмірний арешт рахунку № НОМЕР_1 Банк одержувача АТ «ПУМБ», код одержувача 3047228814, одержувач Єпішев І.В. постановою про накладення арешту від 11 листопада 2021 року у виконавчому провадженні №АСВП 66714889, порушує права боржника в частині вільного розпорядження і володіння своєю власністю, на яку згідно із ст. 70 Закону №1404-VIII не може бути накладено арешт.
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 також вважає передчасними такі заходи примусового виконання рішення як звернення стягнення на кошти боржника на рахунках у банківських установах, оскільки фактично, примусове стягнення в межах цього виконавчого провадження вже здійснюється шляхом звернення стягнення на доходи боржника - заробітну плату та пенсію, що відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виключає можливість накладення арешту та звернення стягнення на майно боржника.
За таких обставин, скаржник вважає, що є всі підстави для задоволення скарги боржника та визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Шавлуковой З.А. про арешт коштів боржника від 11 листопада 2021 року.
Також в апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції не надано відповідей на доводи скарги щодо накладення арешту на кредитний рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ», а також на доводи щодо неспівмірності дій приватного виконавця, який одночасно вже здійснює стягнення з заробітної плати боржника та наклав арешт з метою стягнення на зарплатний та кредитний рахунок боржника. Крім того, відмовляючи в задоволенні скарги, судом першої інстанції залишено поза увагою, що статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавкулова З.А. просить відмовити у її задоволенні, оскільки оскаржувана ухвала є обґрунтованою та законною.
Так, приватний виконавець зазначає, що судом першої інстанції спростовано твердження скаржника про те, що йому не направлялась постанова про відкриття виконавчого провадження, адже в матеріалах виконавчого провадження наявні докази направлення копій постанов боржнику. Також, суд дійшов висновку щодо законності дій виконавця під час винесення постанови про арешт коштів боржника та про те, що законом не заборонено одночасне звернення стягнення на заробітну плату боржника та накладення арешту на кошти боржника.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, що станом на день винесення постанови про арешт коштів складала 30 тисяч гривень. Сума стягнення за зведеним виконавчим провадженням №66735257 значно перевищує цю суму, а отже існувала необхідність накладення арешту на рахунки боржника та виявлення і списання з них грошових коштів. На думку приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавкулової З.А., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що арешт накладено на рахунок, який не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання. Крім того, від АТ «ПУМБ», надходила відповідь, в якій було повідомлено, що на рахунки боржника накладено арешт. Жодної інформації про спеціальний режим використання рахунків боржника у відповіді не йдеться. Тобто банк, виконуючи постанову про арешт коштів боржника, фактично підтверджує той факт, що на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення законом не заборонено. Ані АТ «ПУМБ», ані боржник не надали документального підтвердження того, що арештовані розрахункові рахунки мають спеціальний режим використання або можуть використовуватись боржником виключно для зарахування грошових коштів, стягнення на які заборонено законом. Також з виписки по рахунку боржника вбачаються зарахування, які підтверджують, що рахунок є поточним рахунком і не має спеціального режиму використання.
Інші учасники справи, своїм правом на подання відзиву не скористалися.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити її з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавкулова З.А. у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Також, колегія суддів звертає увагу на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, якими передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на вищенаведене, та враховуючи, що ОСОБА_1 не оскаржувалась додаткова ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року, колегією суддів не перевіряється правомірність стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. витрат, понесених на професійну правову допомогу.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 14 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. від ТОВ «Місто для людей» отримано заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу, виданого 26 березня 2021 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по справі № 331/1425/21 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком з урахуванням інфляційних збитків та 3№ річних, нарахованих на суму заборгованості, в загальній сум 14363,79 грн. (а.с. 38, 39).
Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 66543361 від 18 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного судового наказу (а.с. 41).
Супровідними листами від 18 серпня 2021 року приватним виконавцем направлено на адресу боржника ОСОБА_1 копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди (а.с. 40, 42, 44).
06 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. від Концерну «Міські теплові мережі» отримано заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 07 липня 2021 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по справі № 331/4978/20 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37992,65 грн. (а.с. 47, 48).
Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 66714889 від 07 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа (а.с. 51).
Супровідними листами від 07 вересня 2021 року приватним виконавцем направлено на адресу боржника ОСОБА_1 копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди (а.с. 50, 52, 54).
Постановою приватного виконавця від 07 вересня 2021 року виконавчі провадження №66543361, № 66714889 об'єднані у зведене виконавче провадження № 66735257 (а.с. 57).
11 листопада 2021 року в межах зведеного виконавчого провадження № 66735257 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - яку направлено для виконання за місцем роботи боржника до ПрАТ «Запоріжвогнетрив» та постанову про арешт коштів боржника, яку направлено через Автоматизовану систему виконавчого провадження до АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсалбанк», АТ «Оксі банк», АТ «Райффайзен Банк», ПАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ «ПроКредит Банк», АТ «АКБ «Львів», АТ «Кредобанк», АТ «ОТП БАНК», АТ «Ідея Банк», АТ «АгропросперісБанк», АТ «Укрсибанк», а також поштою/електронною поштою до АТ «ПУМБ», АТ «Альфа-Банк», АТ «Укрексімбанк», АТ «Сбербанк», АТ «А-банк», АТ «Ощадбанк» (а.с. 63-66).
Постановою приватного виконавця від 11 листопада 2021 року про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .
За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Положеннями частини першої статті 18 ЦПК України також визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, - і за її межами.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Частиною першою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною першою статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника кошів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Розмір відрахувань із заробітної плати визначено статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір відрахувань із заробітної плати встановлюється у постанові виконавця про звернення стягнення на заробітну плату (пункт 1 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5).
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Зі змісту наведених норм права слідує, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Звернення стягнення на заробітну плату має здійснюватись виконавцем у відповідності до положень статей 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, не повинно унеможливлювати своєчасну виплату боржнику заробітної плати.
Накладаючи арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , який не виконав судові рішення, приватний виконавець у постанові від 11 листопада 2021 року зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Отже, приватним виконавцем при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження», про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
ОСОБА_1 доказів на підтвердження того, що його рахунок, на який було накладено арешт, має спеціальний режим використання, не надано.
Посилання скаржника на те, що накладення арешту на кредитний рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» є фактично накладенням арешту на власність банку є безпідставними, оскільки кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
Доводи апеляційної скарги щодо не надсилання боржнику приватним виконавцем копій постанов з ВП №66714889 (ЗВП № 66735257) також не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження,про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою,зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Як вже зазначалося, матеріалам справи підтверджено, що 07 вересня 2021 року приватним виконавцем направлено на адресу боржника ОСОБА_1 , зазначеною у виконавчому документі, копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди, які повернулись за закінченням терміну зберігання (а.с. 52, 54, 56).
Також, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято посилання ОСОБА_1 на те, що одночасне звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, а також накладення арешту на кошти боржника, свідчить про неправомірність дії приватного виконавця, оскільки це не суперечить законодавству.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що постанову про арешт коштів боржника від 11 листопада 2021 року винесено у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» задля забезпечення реального виконання боржником рішення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Приватний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування заробітної плати чи пенсії.
Крім вищенаведеного, колегія суддів також звертає увагу. що у судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 надав пояснення, з яких вбачається, що арешти, накладені оскаржуваною постановою на його кошти, зняті на період введення воєнного стану в Україні. Зазначене не заперечується приватним виконавцем. Отже, колегією не встановлено фактуне співмірності дій приватного виконавця меті виконавчого провадження, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження. З огляду на встановлені фактичні обставини та вимоги закону колегія суддів не встановила порушень судом першої інстанції під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не впливають на законність судового рішення у справі, яке ухвалено з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 рокуу цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 26 травня 2022 року.
Головуючий:
Судді: