79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"16" травня 2022 р. Справа № 914/79/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Марка Р.І.,
суддів: Кравчук Н.М.,
Матущака О.І.,
при секретарі судового засідання Лагутін В.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 24.01.2020 (вх. № 01-05/384/20)
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 (повний текст рішення складено 08.01.2020)
у справі № 914/79/19 (суддя Синчук М.М)
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
про зобов'язання вчинити певні дії,
за участі представників сторін:
від позивача: Гораль А.Р.,
від відповідач: Галаджун М.Р.,
У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Орендар за договором ) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління, Орендодавець за договором) про зобов'язання відповідача завершити підготовку до приватизації способом викупу об'єкта - нежитлового приміщення загальною площею 25,5 м2, з індексами 48-1, 48-2, 48-3 (далі - спірний об'єкт приватизації, спірне нежитлове приміщення), розташованого за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, а саме визначити вартість спірного об'єкта приватизації за власний рахунок Управління, з посиланням на положення статей 4, 7, 8, 9, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018), пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018).
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконав в повному обсязі вимоги ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014", а саме обов'язку щодо встановлення ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, а отже, не завершив підготовку спірного об'єкта приватизації до продажу у строк, передбачений Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 (суддя Синчук М. М.) позов задоволено частково. Зобов'язано Управління комунальної власності Львівської міської ради завершити підготовку спірного нежитлового приміщення до приватизації способом викупу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення ухвала Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014" є чинною та не скасованою, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі № 914/111/18 (за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради та Управління комунальної власності Львівської міської ради), яке набрало законної сили 13.09.2018, визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (пункт 19 додатку до ухвали від 20.07.2017 № 2284), адресу: м. Львів, вул. Личаківська, 5, (напівпідвал 25,50 м2) та зобов'язано Управління укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень загальною площею 25,5 м2, з індексами 48-1, 48-2,48-3 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 04.05.2016, інвентарний № 790.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Управління подало апеляційну скаргу в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення суду винесене з неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильно застосовано норми права. Скаржник вважає, що приватизація нерухомого майна приміщення напівпідвалу, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв.м, має здійснюватись відповідно до вимог Закону України ,,Про приватизацію державного та комунального майна'', оскільки, позивач не отримував погодження орендодавця та не здійснив за письмовою згодою орендодавця невід'ємних поліпшень орендованого майна в розмірі не менш, як 25 % його ринкової вартості, відтак останній не має права на викуп спірних приміщень в силу імперативної норми Закону, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому останній заперечує доводи апелянта зазначивши, що спірне приміщення, згідно ухвали Львівської міської ради, яка є не скасована, є об'єктом приватизації, відповідно після завершення процедури продажу відбувається укладення договору купівлі-продажу, відтак, до правовідносин сторін слід застосовувати норми Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств”.
Також, позивач зазначив, що з набранням чинності Закону України ,,Про приватизацію державного і комунального майна'' рішення органів приватизації про приватизацію, які не реалізовані не є такими, що втратили чинність, такі рішення є діючими і норми нового Закону не можуть змінювати їх змісту, з огляду на ст.5 ЦК України.
На думку позивача, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України ,,Про приватизацію державного і комунального майна'' передбачає, що приватизація (продаж) об'єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, жодним чином не вказує про втрату особами права на приватизацію, яке виникло до набрання чинності цим законом, а лише містить вказівку про подальше здійснення та завершення вже розпочатого процесу приватизації.
Окрім того, позивач зазначає, що норми Закону України ,,Про приватизацію державного і комунального майна'' не містять вказівок про автоматичну втрату чинності рішеннями органів приватизації, що прийняті до набрання чинності даним Законом, а прикінцеві та перехідні положення містять вказівку про продовження (не припинення) приватизації за нормами нового закону.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 (головуючий - Бонк Т.Б., судді Бойко С. М., Зварич О. В.) рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова мотивована тим, що: 1) відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018) приватизація спірного нежитлового приміщення має здійснюватися відповідно до вимог цього Закону; 2) Орендар не здійснював за письмовою згодою Орендодавця невід'ємних поліпшень спірного орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків його ринкової вартості, матеріали справи не містять доказів про намір позивача здійснити такі поліпшення, тому в силу частини 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018) у Когута А. М. відсутнє право на викуп спірного об'єкта приватизації.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 (головуючий - Берднік І. С., судді Міщенко І. С., Суховий В. Г.) постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 914/79/19 скасовано, та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Зазначена постанова аргументована тим, що: 1) проведення підготовки об'єкта малої приватизації до продажу та укладення договору купівлі-продажу спірного майна мали бути здійснені у порядку та строки до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018); 2) суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на ту обставину, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у тому числі щодо процедури набуття орендарем права на викуп орендованого майна, визначеної статтею 18 цього Закону, не встановив та в рішенні не зазначив, які саме приватизаційні процедури, передбачені Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та визначені ухвалою Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284, було виконано сторонами у справі на момент набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" та якими доказами підтверджуються такі обставини. При цьому суд не надав оцінки змісту зазначеного рішення органу місцевого самоврядування та листу Управління комунальної власності Львівської міської ради від 11.08.2017 № 2302-4150 щодо строків завершення процедури приватизації майна, діям сторін, спрямованим на реалізацію процедури приватизації об'єкта у визначені строки, а відтак не встановив обставин, які б давали можливість для висновку про наявність або відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", які містять певні винятки щодо деяких об'єктів приватизації.
За результатами нового розгляду справи постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Постанова мотивована посиланням на положення статей 7, 8, 9, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018), пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018), статей 4, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пунктів 18, 20, 22 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891), статей 13, 73, 74, 75, 76, 86, 236, 237, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливе лише у тому випадку, коли органом приватизації вчинено всі дії, направлені на проведення підготовки об'єкта до приватизації, в тому числі визначено ціну продажу (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 914/111/18, від 20.11.2019 у справі № 914/411/19, від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18); 2) оскільки рецензування звіту про оцінку (висновку про вартість майна) не проводилось, висновки про вартість майна Управлінням комунальної власності Львівської міської ради затверджено не було, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018), а не Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018); 3) у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 914/111/18 зазначено, що зважаючи на те, що судом визнано протиправним та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (пункт 19 додатку до ухвали від 20.07.2017 № 2284), адресу: вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25,50 м2), а тому чинною є ухвала Львівської міської ради від 20.07.2017 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014", якою об'єкт оренди включено до Переліку об'єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації способом викупу, в Управління комунальної власності Львівської міської ради є обов'язок виконання відповідної ухвали Львівської міської ради та укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації згідно із Законом України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна", чинним на час прийняття постанови апеляційного суду.
Дана постанова суду апеляційної інстанції була оскаржена повторно.
Так, постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі № 914/79/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 914/79/19 скасовано та дану справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Скасовуючи повторно постанову суду апеляційної інстанції Верховний Суду вказав, що з врахуванням правового висновку, який викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 914/386/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, всупереч положень статей 236, 269, 310, 316 ГПК України суд апеляційної інстанції під час повторного розгляду справи належним чином не виконав вказівок касаційної інстанції, вміщених у постанові Верховного Суду від 25.11.2020, внаслідок чого не навів доводів на спростування правильного висновку місцевого господарського суду про набуття позивачем права на викуп спірного нежитлового приміщення ще під час дії Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018), що зумовлює виникнення в Управління обов'язку завершити процедуру підготовки спірного нежитлового приміщення до приватизації, в тому числі в частині визначення вартості об'єкта приватизації, яка (процедура) передує укладенню договору купівлі-продажу, оскільки саме відповідачем було порушено як передбачений вказаним законом 2-місячний строк відповідної підготовки, так і строк (до 31.10.2017), визначений у листі Управління комунальної власності Львівської міської ради від 11.08.2017 № 2302-4150.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 року справу № 914/79/19 (склад колегії: головуючий суддя Марко Р.І., судді: Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.) призначено до розгляду на 10.01.2022.
З підстав зазначених у розпорядженні керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 склад колегії змінено, замість судді Скрипчук О.С. (тимчасова непрацездатність) введено суддю Матущака О.І.
Відповідними ухвалами суду апеляційної інстанції розгляд справи неодноразово було відкладено, зокрема ухвалою суду від 17.03.2022 розгляд справи було відкладено на 16.05.2022.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, підтримав доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, з урахуванням вказівок вказаних у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021, апеляційним господарським судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судовими інстанціями, 25.03.2016 між Когутом А. М. (Орендар) та Управлінням (Орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-10025-16 (далі договір).
За умовами даного договору Орендодавець на підставі наказу Управління від 18.03.2016 № 11-А передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП "Старий Львів".
Об'єктом оренди є приміщення (підвал) загальною площею 24,9 м2, що знаходиться за адресою: вул. Личаківська, 5, з індексами 48-1, 48-2, 48-3, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 24.12.2014, інвентарний № 790. Термін договору оренди - 2 роки 364 дні з 25.03.2016 до 24.03.2019.
23.11.2016 між сторонами укладено угоду № Л-100025-16 (д-16) про внесення змін до договору оренди від 25.03.2016 № Л-10025-16, згідно з якою розділ 1 цього договору викладено у новій редакції, за змістом якої об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться на балансі ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради", яке розташоване за адресою: вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 м2, з індексами 48-1, 48-2, 48-3, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 24.12.2014, інвентарний № 790.
З вищенаведеного слідує, що сторонами за договором внесено зміни, щодо балансоутримувача та загальної площі об'єкта приміщення.
22.02.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про включення об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу.
20.07.2017 Львівською міською радою прийнято ухвалу № 2284 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014", згідно з пунктом 19 додатку якої до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу, включено об'єкт нерухомого майна - приміщення напівпідвалу загальною площею 25,5 м2, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5.
11.08.2017 листом № 2302-4150 Управління комунальної власності Львівської міської ради повідомило ОСОБА_1 про те, що питання приватизації майна вирішено позитивно та запропоновано на виконання зазначеної ухвали Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості та завершити процедуру приватизації орієнтовно до 31.10.2017.
27.09.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Термін ЛТД" (далі - ТОВ "Термін ЛТД"), як суб'єктом оціночної діяльності, на замовлення Управління було складено звіт для визначення ринкової вартості приміщення для приватизації способом викупу нежитлових приміщень напівпідвалу (позначені в технічній документації під індексами 48-1, 48-2, 48-3) загальною площею 25,5 м2 за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5.
05.10.2017 Львівська міська рада, розглянувши звернення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5", враховуючи витяг з протоколу № 65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", прийняла ухвалу № 2461 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 № 2284", якою виключила пункт 19 додатку до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284.
19.10.2017 листом № 2302-вих-6019 Управління комунальної власності Львівської міської ради повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Термін ЛТД" про те, що ухвалою сесії Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу, нежитлового приміщення по вул. Личаківській, 5 (напівпідвал 25,50 м2),
Відтак, ТзОВ «Термін ЛТД» повернуто без розгляду звіт про оцінку майна нежитлових приміщень на вул. Личаківській, 5. Відповідно договір про проведення незалежної оцінки об'єкта приватизації шляхом викупу від 22.09.2017 № 631-П, укладений між Управлінням ТОВ "Термін ЛТД" і ОСОБА_1 , відповідач просив вважати анульованим.
08.11.2017 Управління комунальної власності Львівської міської ради листом № 2302-вих-6456 повернуло Орендарю документи на приватизацію, оскільки ухвалою Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (пункт 19 додатку до ухвали від 20.07.2017 № 2284), нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25,50 м2).
13.12.2017 Управління листом № 2302-7060 відмовило позивачу в укладенні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення напівпідвалу з підстав його вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу.
Не погоджуючись з ухвалою Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та Управління комунальної власності Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 та зобов'язання укласти договір купівлі-продажу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі № 914/111/18 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (пункт 19 додатку до ухвали від 20.07.2017 № 2284), об'єкта за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25,50 м2) та зобов'язано Управління укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень на запропонованих позивачем умовах.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2018, залишеним без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018, рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі № 914/111/18 скасовано у частині зобов'язання Управління комунальної власності Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень на запропонованих позивачем умовах і в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень відмовлено. У решті рішення залишено без змін.
У подальшому, 24.01.2019 Львівська міська рада, посилаючись на Закони України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного і комунального майна", "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку", Програму сприяння створенню та забезпечення функціонування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові, затверджену ухвалою Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2693, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.06.2016 №448 "Про сприяння у створенні об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові", розглянувши звернення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5" від 13.06.2018 №18 (зареєстроване у Львівській міській раді 08.08.2018 за №3-1-76001-001) та враховуючи витяг з протоколу № 65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017, прийняла ухвалу № 4556 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 № 2284", якою внесла зміни шляхом повторного вилучення пункту 19 додатку до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2019 у справі № 914/411/19, задоволено позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління комунальної власності Львівської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5") про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 24.01.2019 № 4556.
З урахуванням встановлених судами вищенаведених обставин вбачається, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення у даній справі ухвала Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014" є чинною та не скасованою, про що свідчать рішення у справах № 914/111/18 та № 914/411/19.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Як передбачено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) питання щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частиною дев'ятою статті 59 цього Закону рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Частиною десятою статті 59 Закону N 280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З огляду на викладені норми закону, відповідна рада може скасовувати чи змінювати рішення її виконавчих органів. ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» не надає повноважень рад на скасування своїх власних рішень, а тому таке скасування суперечить ст. 19 Конституції України.
Частиною 1 статті 144 Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Як зазначалось, пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року по справі №1-9/2009 №7-рп/2009 (справа Конституційного суду України від 16.04.2009 року по справі №1-9/2009 №7-рп/2009 про скасування актів органів місцевого самоврядування) в абзаці 5 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними перед юридичними і фізичними особам (стаття 74 Закону).
Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 04.06.2013 (справа № 21-64а13) та у постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі №21-438а14. Згідно з частиною першою статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Ухвала Львівської міської ради від 20 липня 2017 року «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2012 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014» є ненормативним актом, що спрямований на виникнення в позивача права на приватизацію приміщення.
Відповідно до вимог статті 4 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який діяв на час включення об'єкту в перелік об'єктів, що підлягають приватизації, продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами.
Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу: продажу на аукціоні, за конкурсом.
Виходячи з вимог ст. ст. 7. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом та подальше укладення договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
З аналізу вищенаведених положень Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" вбачається, що правовідносини між сторонами у справі виникли з моменту прийняття ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014", яка є чинною та не скасованою.
Разом з тим, Управлінням було вчинено підготовку до приватизації, про що свідчать дії останнього, а саме надсилання позивачу листа № 2302-4150 від 11.08.2017 про те, що питання приватизації майна вирішено позитивно та запропоновано на виконання зазначеної ухвали Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості та завершити процедуру приватизації орієнтовно до 31.10.2017.
Окрім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Термін ЛТД" (далі - ТОВ "Термін ЛТД"), як суб'єктом оціночної діяльності, на замовлення Управління 27.09.2017 було складено звіт для визначення ринкової вартості приміщення для приватизації способом викупу нежитлових приміщень напівпідвалу (позначені в технічній документації під індексами 48-1, 48-2, 48-3) загальною площею 25,5 м2 за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.
Відповідно до положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1891 передбачено, що прийняття, погодження та затвердження оцінки майна державними органами приватизації, органами, уповноваженими управляти державним майном, чи виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування здійснюється на підставі результатів рецензування звіту про оцінку майна.
Згідно п. 2 «Прикінцевих і перехідних положень» ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», який набрав чинності 07.03.2018 року установлено, що приватизація (продаж) об'єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об'єктів, за якими: після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 28.09.2021 у даній справі, право на викуп спірного нежитлового приміщення, яке виникло під час дії Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018), зумовлює виникнення в Управління обов'язку завершити процедуру підготовки спірного нежитлового приміщення до приватизації, в тому числі в частині визначення вартості об'єкта приватизації, яка (процедура) передує укладенню договору купівлі-продажу. Разом з тим, як вбачається яз матеріалів справи, саме відповідачем було порушено передбачений вказаним законом 2-місячний строк відповідної підготовки, так і строк (до 31.10.2017), визначений у листі Управління комунальної власності Львівської міської ради від 11.08.2017 № 2302-4150.
Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання відповідача завершити підготовку об'єкта - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв. м., з індексами 48-1, 48-2, 48-3 до приватизації способом викупу, відповідно до ухвали, прийнятої на сесії Львівської міської ради від 20.07.2017р. «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2012 р. №1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014» є законними та обґрунтованими.
Твердження скаржника, що приватизація спірного нерухомого майна має здійснюватись відповідно до вимог Закону України ,,Про приватизацію державного та комунального майна'', оскільки, позивач не отримував погодження орендодавця та не здійснив за письмовою згодою орендодавця невід'ємних поліпшень орендованого майна в розмірі не менш, як 25 % його ринкової вартості, відтак останній не має права на викуп спірних приміщень в силу імперативної норми Закону і це на думку скаржника, свідчить про безпідставність позовних вимог, судова колегія вважає безпідставними, оскільки, предметом спору у даній справі є вимога позивача завершити підготовку спірного об'єкта до приватизації, який був включений ухвалою Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014", яка є чинною та не скасованою.
Як зазначено вище у цій постанові, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначає, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Відтак, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме в частині зобов'язати завершити підготовку об'єкта - нежитлового приміщення. Що стосується вимоги позивача про визначення вартості спірного об'єкта приватизації за власний рахунок Управління, судова колегія зазначає, що така процедура здійснюється в порядку визначеному чинним законодавством України, є одним із етапів процедури приватизації майна і входить у нього. У зв'язку із чим правомірною є відмова суду першої інстанції у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визначення вартості об'єкта приватизації.
Відповідно до ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.
Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 у справі № 914/79/19 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2022.
Головуючий суддя Марко Р.І.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Матущак О.І.