25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 276/847/16-а
адміністративне провадження № К/9901/34401/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Володарсько-Волинського районного центру зайнятості на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (судді - Франовська К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Володарсько-Волинського районного центру зайнятості, Управління державної казначейської служби України у Хорошівському районі Житомирської області про визнання неправомірними рішень та бездіяльності, стягнення заборгованості,
У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати неправомірними рішення та бездіяльність відповідачів;
- зобов'язати нарахувати належну суму заборгованості по виплатах допомоги по безробіттю та надати до Управління державної казначейської служби України у Хорошівському районі всі необхідні документи, перелік яких визначений Порядком взаємодії Міністерства фінансів, органів Державної казначейської служби та установ, які здійснюють виплати пільг, субсидій, інших соціальних виплат, під час перерахування таких виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №151, для перерахування йому сум допомоги по безробіттю;
- зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Хорошівському районі перерахувати належну суму заборгованості по виплатах допомоги по безробіттю на картковий рахунок ;
- зобов'язати відповідача здійснювати надання відповідних документів для перерахування відповідних виплат в установлений діючим законодавством термін та стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого судового збору.
02.06.2016 позивач звернувся до Володарсько-Волинського районного центру зайнятості з заявою про взяття його на облік як безробітного та призначення допомоги по безробіттю.
03.06.2016 позивач подав заяву про ненадання згоди на збір та обробку персональних даних.
17.06.2016 позивач отримав лист Володарсько-Волинського районного центру зайнятості, в якому було повідомлено, що ненадання ним згоди на обробку персональних даних є підставою для надання лише інформаційно-консультаційних послуг.
02.07.2016 позивач вдруге звернувся до Володарсько-Волинського районного центру зайнятості з заявою щодо виплати допомоги по безробіттю, на що отримав аналогічну відповідь.
Згідно копій зведених реєстрів та платіжних доручень Володарсько-Волинського районного центру зайнятості позивачу після взяття на облік проводилось нарахування допомоги по безробіттю.
Як вбачається з листа Управління державної казначейської служби України у Хорошівському районі №02-08/673 від 06.10.2016, платіжні доручення №585 від 05.10.2016 на суму 17381,72 грн. та №586 від 05.10.2016 на суму 13693,70 грн. на виплату допомоги по безробіттю повернуто без виконання, з тих підстав, що не надано необхідних документів зазначених у додатках 1-3 відповідно до п.7 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №151 від 18.02.2016.
Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач звернувся до суду.
Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 10.04.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Володарсько -Волинський районний центр зайнятості на підставі відмови позивача від обробки його персональних даних був позбавлений можливості надати Управлінню державної казначейської служби України у Хорошівському районі належним чином заповнені реєстри виплат позивачу, що передбачено п.7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №151 від 18.02.2016. Тому, при зверненні до Управління державної казначейської служби України у Хорошівському районі для проведення виплат, останній обґрунтовано повернув платіжні доручення у зв'язку з невідповідністю його формату зазначених у додатках 1-3 до Постанови КМ України №151 від 18.02.2016.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 постанову Володарсько -Волинського районного суду Житомирської області від 10.04.2017 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не був позбавлений можливості надати Управлінню державної казначейської служби України у Хорошівському районі належним чином заповнені реєстри виплат позивачу, що передбачено п.7 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №151 від 18.02.2016.
Апеляційний суд також виходив з того, що згідно діючого законодавства, реєстрація безробітних не потребує окремо висловленої згоди на обробку персональних даних.
Також апеляційний суд виходив з того, що відмова суб'єкта персональних даних від обов'язкового письмового підтвердження ним згоди на обробку його персональних даних не може бути підставою для звуження змісту та обсягу його прав і свобод.
При цьому апеляційний суд, серед іншого керувався п. 40 Перехідних Положень Податкового кодексу України п. 40 Перехідних Положень Бюджетного кодексу України.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неправильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, посилається на те, що позивачем було письмово висловлено незгоду на обробку персональних даних, що відповідач не міг не взяти до уваги, а посилання суду апеляційної інстанції на те, що Законом України №1789-V-III внесено зміни до п. 40 Перехідних положень Бюджетного кодексу України, згідно яких для отримання і обробки персональних даних Міністерство фінансів України не потребує отримання згоди фізичних осіб, не справляє впливу на правовідносини та правову позицію відповідача з таких питань.
Крім того, покликається на те, що апеляційним судом не наведено законодавчого обгрунтування своїх висновків.
Також, покликається на те, що у випадку з позивачем мова йшла не про ненадання згоди на обробку персональних даних, а про письмово висловлену незгоду на обробку таких даних, яку відповідач не міг не взяти до уваги.
Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист персональних даних", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон №2297-VI) цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.
Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Відповідно до статті 2 цього Закону згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.
За правилами частин 5 та 6 статті 6 цього Закону обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Спірним у цій справі є питання чи вправі був відповідач - Володарсько-Волинський районний центр зайнятості здійснювати обробку персональних даних шляхом направлення таких даних Управлінню державної казначейської служби України у Хорошівському районі Житомирської області без згоди на це позивача як суб?єкта таких персональних даних. Вимоги ж до Управління державної казначейської служби у цій справі є похідними.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що звернувшись до Володарсько-Волинського районного центру зайнятості з заявою про взяття його на облік як безробітного та призначення допомоги по безробіттю позивачем одночасно подано заяву про ненадання згоди на збір та обробку персональних даних.
Формально позивач хоч і надав відповідачу свої персональні дані, однак згоди на їх обробку не надав, а подав письмову заяву про ненадання такої згоди.
Таким чином, з боку позивача не просто була відсутня згода на обробку персональних даних, що за певних умов (частини 6 статті 6 цього Закону №2297-VI) дозволяє їх обробку, а мала місце фактична заборона на їх обробку.
Оскільки згода на обробку персональних даних є виключним правом фізичної особи, персональні дані якої обробляються, відтак наявність письмової незгоди позивача виключала можливість їх подальшої обробки відповідачем.
При цьому, надання відповідачем позивачу статус безробітного, не може свідчити про протиправність подальших дій чи бездіяльності відповідача щодо відмови в обробці персональних даних позивача шляхом ненадання їх іншим суб?єктам.
Крім того, пунктом 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (затв. постановою КМ України №198 від 20.03.2013) передбачено обробку персональних даних під час реєстрації безробітних, яка в свою чергу потребує отримання згоди на їх оброку, тому висновки апеляційного суду про те, що реєстрація безробітних не потребує окремо висловленої згоди на обробку персональних даних також не можна визнати обгрунтованими.
Також безпідставними є висновки апеляційного суду про те, що відмова суб'єкта персональних даних від обов'язкового письмового підтвердження ним згоди на обробку його персональних даних не може бути підставою для звуження змісту та обсягу його прав і свобод, оскільки надання такої згоди спрямоване на реалізацію законних цілей, визначених самим позивачем, і є обов?язковою умовою реалізації відповідних прав та свобод.
Застосування апеляційним судом під час вирішення справи пункту 40 Перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 40 Перехідних положень Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки ними передбачено контрольні функції Міністерства фінансів України та порядок застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати податків, відтак спірні правовідносини такі норми не регулюють.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, а висновки суду апеляційної інстанції вважає такими, що грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу Володарсько-Волинського районного центру зайнятості задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 скасувати, залишивши в силі постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 10.04.2017.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А Єзеров
В.М. Кравчук