25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 380/13406/21
адміністративне провадження № К/990/11676/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Львiвської обласної прокуратури на рішення Львiвського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі №380/13406/21 за позовом ОСОБА_1 до Львiвської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рiшення,
Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії з установлення періоду проходження служби (стажу роботи) вiд 30 червня 2021 року в частині не врахування до її стажу роботи періоду проходження державної служби з 02 вересня 1997 року по 22 червня 2021 року в органах Державної податкової служби;
зобов'язати вiдповiдача прийняти рішення, яким до періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, включити проходження нею державної служби у період з з 02 вересня 1997 року по 22 червня 2021 року в органах місцевого самоврядування та Державної податкової служби.
Рішенням Львiвського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, залишеним без змiн постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення, викладене в протоколі засідання комісії з установлення періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років Львівської обласної прокуратури вiд 30 червня 2021 року №21/2021, в частині неврахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду проходження державної служби з 02 вересня 1997 року по 22 червня 2021 року в органах місцевого самоврядування та Державної податкової служби. Зобов'язано Львівську обласну прокуратуру прийняти рішення, яким до періоду проходження служби (стажу роботи) ОСОБА_1 , що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, включити проходження державної служби в період з 02 вересня 1997 року по 22 червня 2021 року в органах місцевого самоврядування та Державної податкової служби. Вирiшено питання розподiлу судових витрат.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування вказаного пункту скаржник зазначає: «Що зазначена категорія правовідносин регулюється спеціальним законодавством, яким у даному випадку в пріоритеті виступає Закон України «Про прокуратуру», а не Закон України «Про державну службу» чи інший нормативний акт. Саме нормами згаданого закону визначені передумови, згідно яких позивачці мав би зараховуватись до основного стажу роботи час роботи на інших посадах у тому числі, які віднесені до категорії посад держслужбовців та встановлена щомісячна надбавка до заробітної плати, як діючому працівнику органів прокуратури. Позивачка продовжує працювати в органах прокуратури». ( аркуш касаційної скарги № 8).
Суд роз'яснює, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Всупереч зазначеному, Львівська обласна прокуратура у тексті касаційної скарги лише послалась на пріоритетність норм Закону України «Про прокуратуру» перед нормами Закону України «Про державну службу», з посиланням на необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що не є належним правовим обґрунтуванням пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Крім того, Верховний Суд ухвалою від 22 квітня 2022 року вже повертав касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі №380/13406/21 у зв'язку з відсутністю належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження.
Звертаючись вдруге з касаційною скаргою у справі №380/13406/21, Львівська обласна прокуратура знову посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України не обґрунтувала належним чином підстави передбачені частиною другою статті 330 КАС України.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу Львiвської обласної прокуратури на рішення Львiвського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі №380/13406/21 за позовом ОСОБА_1 до Львiвської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рiшення повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак