про відмову у відкритті касаційного провадження
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 380/725/21
адміністративне провадження № К/9901/48103/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за № 913300802783 від 30 жовтня 2020 року в частині змін (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90 % до 60 % від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити повторний перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697- VII у розмірі 90% відсотків місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Львівської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 23 жовтня 2020 року №21/1294/ вих.-20 без обмежень максимального (граничного) розміру пенсії, починаючи з 01 жовтня 2020 року різниці між фактично отриманого та перерахованою сумою пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% місячної заробітної плати при здійсненні її перерахунку з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Львівської обласної прокуратури №21/1294 вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки Львівської обласної прокуратури №21/1294 вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі №380/725/21 скасовано в частині позовних вимог, які стосуються обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та у їх задоволенні було відмовлено.
Ухвалено у вказаній частині нову постанову, якою визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01 жовтня 2020 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/1294-вих.20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення)
В решті рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, викладені в заяві Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів, які свідчать, що оскаржуване судове рішення йому не направлялося.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 18 січня 2022 року скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що постанова суду апеляційної інстанції від 22 вересня 2021 року (повний текст складено 28 вересня 2021 року) надійшла на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 19 листопада 2021 року, що свідчить її реєстрація в системі вихідної кореспонденції електронного документообігу 20 грудня 2021 року за № 1300-5904-7/117146.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження та наданим на їх підтвердження доказам, колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.
У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Частиною шостою цієї ж статті визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, належним доказом, який би підтверджував дату отримання судового рішення у разі його направлення засобами поштового зв'язку є поштове повідомлення з відміткою про отримання поштового відправлення.
Зважаючи на те, що скаржником не додано до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження поштового конверта, який би підтверджував отримання ним рішення суду апеляційної інстанції, а також доказів того, що оскаржуване судове рішення йому не направлялося, як зазначено в первісній заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів не може визнати роздруківку із системи документообігу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області належним доказом в розумінні частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, який підтверджує дату отримання судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що зазначені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на те, що наведені Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області підстави касаційного оскарження постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року визнані Судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року та відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя Т.Г. Стрелець