25 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 607/9271/21 пров. № А/857/17275/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гудима Л. Я.,
Гуляка В. В.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2021 року (прийняте у м. Тернополі суддею Позняком В. М.; дата складення рішення у повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 607/9271/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області суду із вказаним позовом та просив скасувати постанову інспектора СРППВП № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП старшого лейтенанта поліції Стасишина Я. С., серія БАБ № 870810 від 13.05.2021, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 122, а також частиною другою статті 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Правил дорожнього руху він не порушував; також відповідач не надав жодних доказів вчинення ним порушення. Крім того, вважає, що відповідачем було порушено порядок розгляд справи.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2021 року позов задоволено.
Також було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 908 грн сплаченого судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ НП в Тернопільській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та всупереч об'єктивним обставинам справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позаяк позивач допустив порушення Правил дорожнього руху України, його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за вказані порушення. Також вважає, що суд надлишково стягнув з відповідача судовий збір, який позивачем було сплачено у більшому розмірі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.
Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, постановою інспектора СРППВП № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Стасишина Я. С., серія БАБ № 870810 від 13.05.2021 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою і другою статті 122 та частиною другою статті 125 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за те, що він 13.05.2021 близько 21:40 хв. в м. Теребовля по вул. Січових Стрільців, керуючи транспортним засобом «Marsedes Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті рівнозначних доріг, не надав дорогу транспортному засобу, що наближався праворуч, здійснивши зупинку транспортного засобу в місці для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги пунктів 16.12, 15.8 (2) та 31.4 ПДР України, а також при перевірці було виявлено відсутність аптечки у транспортному засобі.
Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що факти допущених позивачем порушень не підтверджені належними доказами, а висновки особи, яка приймала оскаржувану постанову ґрунтуються, загалом, на припущеннях, а тому позов є підставним та підлягає задоволенню.
Покликався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки. Посилання на постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення особою правопорушення є безпідставним, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України).
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.3, 1.9 Правил).
За приписами пунктів 16.2, 15.8 та 31.4 є) на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
На трамвайній колії попутного напрямку, розташованій ліворуч на одному рівні з проїзною частиною для руху нерейкових транспортних засобів, дозволяється зупинка лише для виконання вимог цих Правил, а на розташованих біля правого краю проїзної частини - лише для посадки (висадки) пасажирів чи виконання вимог цих Правил.
Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема: відсутня медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена...
Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною другою цієї статті встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження (частина 125 КУпАП).
Як зазначено вище, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 122, а також частиною другою статті 125 КУпАП, а саме за те, що він 13.05.2021 близько 21:40 хв. в м. Теребовля по вул. Січових Стрільців, керуючи транспортним засобом «Marsedes Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті рівнозначних доріг, не надав дорогу транспортному засобу, що наближався праворуч, здійснивши зупинку транспортного засобу в місці для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги пунктів 16.12, 15.8 (2) та 31.4 ПДР України, а також при перевірці було виявлено відсутність аптечки у транспортному засобі.
Вказано, що до постанови додаються: відеофіксація із відеореєстратора та боді-камери NC 20788.
Проте, вказані додатки у матеріалах справи відсутні.
Частинами першою, другою статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Всупереч приписам частини другої статті 77 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів вчинення позивачем вказаних правопорушень, які б підтверджували правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, до суду не надав, при тому, що ОСОБА_1 у позовній заяві заперечив вчинення правопорушень.
У відповідності з частиною третьою статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що сукупність наданих сторонами доказів та пояснень не дає можливість встановити винність позивача у порушенні вимог частин першої та другої статті 122, а також частини другої статті 125 КУпАП, а висновки особи, яка приймала оскаржувану постанову ґрунтуються, загалом, на припущеннях та не підтверджені належними доказами, які суд міг би дослідити та надати їм належну оцінку, а тому позов є підставним та підлягає до задоволення.
З приводу непогодження апелянта з розміром стягнутого з нього на користь позивача сплаченого судового збору колегія суддів зазначає таке.
Судом першої інстанції було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 908 грн сплаченого судового збору.
Вказана сума була сплачена позивачем відповідно до квитанцій від 16.06.2021 та від 24.06.2021 (а.с. 17, 22).
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати, в тому числі судовий збір, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 5 частини другої статті 4 цього Закону встановлено, що ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 зазначила, що в справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, необхідно застосовувати статті 2 - 5 Закону України «Про судовий збір» і розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2021 року становить 2270 грн.
Відтак, ставка судового збору за подання цього позову буде складати:
2270 грн Ч 0,2 = 454 грн.
Саме вказана сума сплаченого судового збору підлягала сплаті за подання позову та, відповідно, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 , а не 908 грн, як було вирішено судом.
У зв'язку із зазначеним, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, замінивши в абзаці третьому резолютивної частини рішення число «908 грн» числом «454 грн».
У решті рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу та питання про необхідність відшкодування витрат по сплаті судового збору, проте встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції шляхом зміни його резолютивної частини.
Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2021 року в адміністративній справі № 607/9271/21 змінити, замінивши в абзаці третьому резолютивної частини рішення число «908 грн» числом «454 грн».
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді Л. Я. Гудим
В. В. Гуляк
Постанова складена у повному обсязі 25 травня 2022 року.