25 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 308/16948/21 пров. № А/857/4685/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Большакової О. О., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Рибачука А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Арян, в інтересах якого діє представник Волошин Любов Ярославівна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 лютого 2022 року у справі №308/16948/21 за адміністративним позовом Арян, в інтересах якого діє представник Волошин Любов Ярославівна, до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
суддя в 1-й інстанції - Логойда І.В.,
час ухвалення рішення - 17.02.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 17.02.2022 року,
Позивач - Арян, в інтересах якого діє представник Волошин Л. Я., звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративного стягнення за ч.1 ст.203 КУпАП №ПНМЗК 000886 від 24 листопада 2021 року.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 лютого 2022 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не взято до уваги підстави перебування гр.Індії Арян на території України при складанні протоколу та оскарження в суді скасування посвідки на тимчасове проживання, а також не забезпечено права на перекладача. Крім того, проігноровано клопотання про виклик свідків та надання роз'яснень щодо винесення оскаржуваної постанови. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 листопада 2021 року о 15:44 год було затримано громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП та складено протокол №МЗК 000012 про адміністративне затримання за ч.1 ст.260 КУпАП. Крім того, забезпечено участь перекладача Галкіної Т.І. та складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МЗК 000873 від 24 листопада 2021 року, згідно з яким 24 листопада 2021 року о 14:00 год. за адресою: вул.Університетська виявлено громадянина Індії Арян, який проживав на території України з порушенням правил перебування, а саме: після закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , не покинув територію України у встановлений законодавством термін та перевищив дозволений термін перебування в Україні. Місце вчинення правопорушення: м. Ужгород, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.1 ст.203 КУпАП.
Зі змісту протоколу вбачається, що його переклад здійснено усно за участі перекладача Галкіної Т.І., міститься її підпис (до матеріалів справи додано копію паспорта перекладача). Від підписання протоколу особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, відмовилась за участі двох понятих. Згідно з доданими до матеріалів справи документами, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт НОМЕР_2 , дійсний від 25 червня 2013 року по 24 червня 2023 року та посвідку на тимчасове проживання із датою закінчення строку 30 вересня 2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2021 року першим заступником начальника Головного управління ДМС України Бердар О.М. складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЗК 000886, відповідно до якої 24 листопада 2021 року о 14:00 год. за адресою: вул. Університетська було виявлено громадянина Індії Арян, який проживав на території України з порушенням правил перебування, а саме: після закінчення строку посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , не покинув територію України у встановлений законодавством термін та перевищив дозволений термін перебування в Україні. Місце скоєння правопорушення м.Ужгород. Постанова складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЗК 000873 від 24 листопада 2021 року. Від підпису цієї постанови особа відмовилась, що засвідчено підписами двох понятих.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що для перекладу на мову, якою володіє особа, був залучений перекладачем громадянин України ОСОБА_2 . Відповідно до п. 2.6 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженою Наказом МВС України №825 від 28 серпня 2013 року у разі коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою ведеться провадження, протокол про правопорушення складається за участю перекладача. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою жестової мови (для спілкування з особами з вадами слуху).
Судом першої інстанції також встановлено, що 24 листопада 2021 року працівниками ГУ ДМС України в Закарпатській області для перевірки законності перебування в Україні громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має паспорт громадянина Індії № НОМЕР_2 , його доставлено до службового приміщення ГУ ДМС України в Закарпатській області та з метою дотримання прав позивача, його було забезпечено перекладачем з англійської мови, якою він забажав давати пояснення по суті та встановлено, що громадянин Індії ОСОБА_1 , у січні 2021 року звернувся із заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання у зв'язку із навчанням та отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 строком дії з 28 січня 2021 року по 30 вересня 2021 року. Разом з тим, після закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання не покинув територію України.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано належні докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови ст.203 КУпАП №ПНМЗК 000886 від 24 листопада 2021 року відсутні.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.33 Конституції України кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Ст.26 Конституції України передбачає, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Разом з тим, ч.1 ст.203 КУпАП передбачає відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно з ч.13 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.
За змістом абз.5 п.4 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25 квітня 2018 року №322 іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів.
Відповідно до п.19 цього Порядку у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
П.67 цього Порядку передбачає, що після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов'язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянин Індії ОСОБА_1 звернувся із заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання у зв'язку із навчанням та отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_3 строком дії з 28 січня 2021 року по 30 вересня 2021 року.
При цьому, у ході проведення профілактичних заходів щодо нагляду та контролю за виконанням законодавства у міграційній сфері у місті Ужгороді працівниками ГУДМС України в Закарпатській області 24 листопада 2021 року виявлено та затримано громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, оскільки він проживав на території України з порушенням правил перебування, а саме: після закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 не покинув територію України у встановлений законодавством термін та перевищив дозволений термін перебування в Україні.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що позивач у встановлені строки звертався до органів міграційної служби із заявою про отримання нової посвідки на тимчасове проживання на території України, документів на право проживання/ перебування в Україні не надав.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не взято до уваги підстави перебування гр.Індії ОСОБА_1 на території України, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки у позивача закінчився строк дії посвідки, нової посвідки не отримав, тому зобов'язаний був здати посвідку до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, у семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України.
Крім того, матеріалами справи підтверджується забезпечення позивача перекладачем з англійської мови, якою він забажав давати пояснення по суті та встановлено, що від підпису документів відмовився, а тому доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу та вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем надано належні докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови №ПНМЗК 000886 від 24 листопада 2021 року щодо позивача відсутні.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 229. 242, 243, 250, 268, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Арян, в інтересах якого діє представник Волошин Любов Ярославівна, залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 лютого 2022 року у справі №308/16948/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді О. О. Большакова
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 25 травня 2022 року.