Справа № 304/268/21
Закарпатський апеляційний суд
18.05.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду: прокурорки ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/461/21, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , на ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 серпня 2021 року.
Цією ухвалою задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та звільнено
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зарічево, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого,
від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Речові докази: суху подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, ззовні схожу на «марихуану»; недопалок цигарки з невідомим вмістом рослинного походження; насіння, схоже на насіння рослин конопель; сухе корнестебло з гілками рослинного походження зеленого кольору, ззовні схоже на рослину «копоплі»; предмети, схожі на набої до малокаліберної гвинтівки без будь яких маркувань та позначень, частково покриті корозією, в кількості 17 штук; предмети, схожі на набої до малокаліберної гвинтівки без будь яких маркувань та позначень, частково покриті корозією, в кількості 11 штук; металеву банку з написом «Сокол, порох охотнічий бездимний», в середині якої знаходиться речовина, схожа на порох, та предмет, схожий на пристрій для куріння наркотичних речовин, в якому є залишки смоли та попелу речовини рослинного походження, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, - ухвалено знищити.
Процесуальні витрати за проведення експертиз матеріалів, речовин та виробів (наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів) № 6/870 від 22 грудня 2020 року у розмірі 1 307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 копійок та № 6/871 від 22 грудня 2020 року у розмірі 1 307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 копійок - ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави.
Відповідно до обвинувального акту та ухвали суду, 03 грудня 2020 року під час проведення санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді Перечинського районного суду у будинку АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_8 , а саме в середині кімнати, розташованої над гаражним приміщенням, у присутності понятих було виявлено та вилучено насіння рослин коноплі, сухе корнестебло з гілками рослин «коноплі» та суху подрібнену речовину зеленого кольору, що відповідно до висновку експертизи є канабісом, який відноситься до особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено. Також цього ж дня, під час проведення санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді Перечинського районного суду, в автомобілі марки «Ауді», номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_8 , а саме у багажному відділенні, було виявлено та вилучено пристрій для куріння, на внутрішніх поверхнях якого згідно з висновком експертизи виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, екстракт канабісу.
Відповідно до висновків експертиз вказані речовини відносяться до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що складають 11,4223 грам, які обвинувачений ОСОБА_8 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та протиправність своїх дій, з метою особистого вживання, зберігав за місцем свого проживання та у належному йому транспортному засобі до їх виявлення та вилучення працівниками поліції, тобто до 09 години 50 хвилин 03 грудня 2020 року.
В ухвалі суду вказується на те, що ОСОБА_8 вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком та відповідно до примітки до ст. 45 КК України до корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, не належить. Суд зазначив, що щире каяття обвинуваченого проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини, запевнення, що він більше подібного не вчинить і бажає виправитись. Також суд взяв до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_8 добровільно і за власним бажанням пройшов стаціонарне лікування від наркотичної залежності на базі наркологічного відділення КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради у період з 12 по 17 травня 2021 року, що в свою чергу розцінено судом як добровільне вживання обвинуваченим заходів щодо усунення власної небезпеки для суспільства, бажання виправити ситуацію, що склалася. Крім того, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_8 послідовно надавав інформацію стосовно дати, часу, місця вчинення ним проступку, як на стадії дізнання (відповідно до пояснень, що надані 03.12.2020 та протоколу допиту підозрюваного від 29.01.2021), наслідком чого стало його швидке розкриття, так і під час судового провадження, що на переконання суду першої інстанції є активним сприянням розкриттю злочину. При цьому, суд врахував те, що в обвинувальному акті визнано обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Тому, взявши до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності притягається вперше, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, вчинив кримінальний проступок, що не є корупційним, та в результаті вчинення якого не заподіяно шкоду, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, які передбачені статтею 45 КК. При цьому, суд зазначив, що будь-які обставини, які б перешкоджали звільненню ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, відсутні, а аргументи прокурора про те, що обвинувачений визнає вину лише частково, визнав такими, що ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів, які б давали суду можливість зробити висновки лише про часткове визнання обвинуваченим вини.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала є незаконною у зв'язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону, який не підлягає застосуванню. Стверджує, що будь-яких належних та допустимих доказів про те, що обвинувачений ОСОБА_8 дійсно щиро розкаявся, під час судового розгляду не встановлено, а висновок про щирість каяття не можна зробити лише на підставі голослівної заяви обвинуваченого про таке каяття. Також зазначає і про відсутність доказів того, що ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю кримінального проступку, а саме по собі не перешкоджання обвинуваченим проведенню дізнання та суду не можна розглядати як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. При цьому, вказує на те, що перед початком обшуку ОСОБА_8 було запропоновано видати речі, натомість він заявив, що заборонених речей немає, а у подальшому працівниками поліції самостійно було відшукано наркотичні засоби, що свідчить про те, що наркотичні засоби були вилучені під час обшуку після самостійного виявлення працівниками поліції, а ОСОБА_8 не надав жодної інформації, яка не була відома органу дізнання. Крім того, звертає увагу на те, що під час допиту обвинуваченого в суді, він повідомив, що насіння рослин коноплі та суха подрібнена речовина йому не належать, а він зберігав лише корнестебло та пристрій для куріння, на внутрішніх поверхнях якого виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу, що на думку прокурора свідчить про часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_8 своєї вини. Разом із тим, посилається на те, що взявши до уваги те, що ОСОБА_8 пройшов стаціонарне лікування на базі наркологічного відділення КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей», суд не звернув увагу на те, що як повідомив обвинувачений, він пройшов лікування з метою піти на зустріч органам досудового розслідування та не потребував лікування від наркоманії, що свідчить про те, що обвинувачений не ставив за мету вилікуватися від наркоманії, а метою проходження лікуванню було ухилення у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений кримінальний проступок. При цьому, зазначає, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні з 12.05.2021 по 17.05.2021, а також не перевірено чи самостійно ОСОБА_8 звернувся до лікувального закладу та чи встановлено йому діагноз. Також вказує на те, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_8 звернувся до лікувальної установи 12.05.2021, тобто через 4 місяці після вчинення кримінального проступку, а до цього моменту на обліку в лікаря нарколога не перебував та не звертався до лікувальної установи, що на думку прокурора об'єктивно ставить під сумнів відсутність у ОСОБА_8 мети уникнення кримінальної відповідальності за незаконні дії з наркотичними засобами. Тому, прокурор вважає, що суд без повного дослідження доказів не мав правових підстав звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності. Просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурорки ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності сторони захисту, неявка якої, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності сторони захисту береться до уваги те, що: обвинувачений та захисник належним чином повідомлені про час та місце розгляду кримінального провадження; клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не подавали; прокурорка не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі сторони захисту.
Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги положення таких нормативно-правові актів.
Так, процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Як роз'яснено в п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
У формулюванні обвинувачення повинні бути відображені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме про подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити в собі не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а і точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення. Отже, в обвинувальному акті повинен мати місце як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення. До того ж законодавець чітко визначає, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
При цьому, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
Однак, як убачається зі змісту обвинувального акту щодо ОСОБА_8 , у порушення наведених вище норм кримінального процесуального закону, в обвинувальному акті не викладено формулювання обвинувачення із коротким викладом тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується ОСОБА_8 .
Зокрема, у розділі «формулювання обвинувачення» стороною обвинувачення лише викладено обставини, відповідно до яких під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 та автомобілі, який перебуває у користуванні ОСОБА_8 , виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, у той час як ч. 1 ст. 309 КК України передбачає відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, чого не відображено в розділі «формулювання обвинувачення» обвинувального акту.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті повинні бути викладені з обов'язковим урахуванням наведених вимог ст. ст. 91, 374 КПК України. При цьому фактичні обставини та формулювання обвинувачення мають бути викладені окремо і не повинні суперечити один одному.
Конкретне обвинувачення, фактичні обставини у кримінальному провадженні та визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення є важливим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатися від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.
Крім того, відсутність формулювання обвинувачення позбавляє суд визначити межі судового розгляду щодо обвинуваченого з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК України.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз'яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
Відповідно до закону, суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.
Поряд із цим, згідно з вимогами ст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює вирок, у ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09 квітня 2008 року також зазначив, що у контексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'яснення "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.89 року у справі "Камасінські проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.99 у справі "Песільє та Сассі проти Франції").
Вищенаведене свідчить про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України, не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а відтак слугує підставою для його повернення прокурору відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, що залишив поза увагою суд першої інстанції, дійшовши передчасного висновку про задоволення клопотання адвоката ОСОБА_7 та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям із закриттям кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції як незаконна підлягає скасуванню, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 як такий, що не відповідає вимогам КПК України - поверненню прокурору для усунення виявлених та наведених вище недоліків.
Тому, доводи апеляційної скарги про призначення нового розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_8 у суді першої інстанції задоволенню не підлягають.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи підлягають належній оцінці у випадку розгляду судом першої інстанції кримінального провадження щодо ОСОБА_8 після усунення прокурором наведених вище недоліків та повторного надходження обвинувального акту до суду.
Керуючись ст. ст. 291, 314, 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку прокурор Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 серпня 2021 року, якою обвинуваченого ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, - скасувати.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.
Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді :