номер провадження справи 12/199/21
10.01.2022 Справа № 908/3002/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,розглянувши матеріали справи № 908/3002/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Южстанкомаш” (51412, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Ватоліної, б. 3, кім. 3; адреса для листування - 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Дніпровська, б. 123, корпус 2, приміщення 63)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Промисловий синтез” (72310, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Сагайдачного гетьмана, б. 57/3)
про стягнення 66 629,29 грн.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “Южстанкомаш” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 13.10.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промисловий синтез” про стягнення 66 629,29 грн., з яких: 56 369,45 грн. - сума сплачених грошових коштів за товар, 2 992,99 грн. - 3% річних, 7 266,85 грн. - втрати від інфляції.
19.10.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3002/21, справу передано на розгляд судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 25.10.2021 позовну заяву залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
04.11.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява від 03.11.2021, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 09.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3002/21, справі присвоєно номер провадження №12/199/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що платіжним дорученням №8129 від 16.12.2019 позивачем на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в сумі 56 369,45 грн на підставі рахунку на оплату №338 від 11.12.2019 за продукцію - втулка ф620х640 СЧ-30,1326,34 кг у кількості 1 шт. На претензію про повернення сплаченої за продукцію суми відповіді не надано та грошові кошти не повернуто.
За невиконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних та інфляційні втрати. На підставі ст. 1212, 1213 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 56369,45 грн. та нараховані відсотки річні і інфляційні втрати.
17.12.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку для оплати та продукції з подальшою оплатою позивачем даного рахунку. Тобто, відповідачем грошові кошти, які є предметом спору, набуто з наявності достатніх правових підстав.
Відтак, на думку відповідача, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до цих правовідносин положень статті 1212 ЦК України, яка передбачає позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права.
Також відповідач зазначає, що безпідставним є посилання позивача на приписи статті 530 ЦК України, оскільки у період з часу оплати вартості товару і до моменту звернення до суду з позовною заявою, позивач не звертався до відповідача з вимогою про виконання умов укладеного сторонами договору поставки шляхом передачі товару.
За викладених обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
29.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивач претензією №2 від 07.09.2021 повідомив відповідача про відмову від договору, оскільки продукція не була поставлена позивачеві протягом 1 року та 8 місяців. Відповідач набув суму грошових коштів у розмірі 56 369,45 грн. за рахунок позивача та не поставив обумовлену продукцію, відтак зобов'язаний повернути грошові кошти позивачеві.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 10.01.2022.
Розглянувши матеріали справи, суд
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, між ТОВ “Южстнкомаш” та ТОВ “Промисловий синтез” виникли господарські правовідносини щодо поставки продукції.
Так, відповідачем ТОВ “Промисловий синтез” було виставлено рахунок на оплату №338 від 11.12.2019 щодо оплати продукції - втулка ф620х640 СЧ-30,1326,34 кг у кількості 3 шт., ціна без ПДВ - 46974,54 грн. за 1 шт., на загальну суму 169 108,34 грн.
Платіжним дорученням №8129 від 16.12.2021 позивач сплатив на рахунок відповідача 56369,45 грн., призначення платежу - “оплата за материалы согл. сч. №338 от 11.12.2019 у сумі 46974,54 грн., ПДВ - 20% 9394,91 грн”.
Оскільки відповідачем у строк більше року не було поставлено обумовлену та оплачену продукцію, позивач звернувся до нього з претензією №2 від 07.09.2021 щодо повернення сплаченої суми у розмірі 56369,45 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині поставки товару на суму 56369,45 грн стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача зазначеної суми на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.
Дослідивши надані позивачем докази у розрізі приписів норм законодавства, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Між тим, як зазначено вище, в платіжному дорученні, відповідно до якого позивачем перераховано відповідачу грошові кошти, в графі "призначення платежу" визначено рахунок на оплату №338 від 11.12.2019.
Відповідно, на момент перерахування позивачем відповідачу спірної суми коштів правова підстава їх перерахування існувала (між сторонами існували договірні відносини, оскільки було укладено договір поставки ц спрощений спосіб), відповідно за своєю правовою природою спірна сума коштів не є безпідставно отриманою, а відтак і відсутні підстави для застосування до даних правовідносин статті 1212 ЦК України, яка передбачає позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Южстанкомаш” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промисловий синтез” відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2022 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.