Постанова від 18.01.2022 по справі 924/1022/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року Справа № 924/1022/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Венгер Д.О. - адвокат

відповідача 1: Луков А.В. - в порядку самопредставництва; Кіт А.М. - в порядку самопредставництва;

відповідача 2: не з'явився

відповідача 3: не з'явився

третьої особи 1 (арбітражний керуючий): Ярош В.Ю.

третьої особи 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашперського В'ячеслава Вікторовича на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 27.09.2021 суддею Вибодовським О.Д. у м. Хмельницькому, повний текст складено 01.10.2021 у справі № 924/1022/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат"

до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія"

до Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

- розпорядника майном ПАТ "Полонський гірничий комбінат" арбітражного керуючого Яроша Василя Юрійовича;

- Фізичної особи-підприємця Кашперського В.В.

про стягнення солідарно 1 600 000 грн. заподіяної майнової шкоди (новий розгляд)

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 у справі № 924/1022/17.

1.2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 у справі № 924/1022/17 відмовлено у позові Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" (позивач) до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" (відповідач-2), Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області (відповідач-3), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача розпорядника майном ПАТ "Полонський гірничий комбінат" арбітражного керуючого Яроша Василя Юрійовича, Фізичної особи - підприємця Кашперського В.В., про стягнення солідарно 1 600 000 грн заподіяної майнової шкоди.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Позивачем не доведено факт наявності нестачі у порядку встановленому Постановою КМУ №116 від 22.01.1996 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", не зазначено собівартість та облікові ціни продукції за документами бухгалтерського обліку.

2.2. Позовні вимоги про визнання бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, яка виразилась у встановленні нестачі якою порушено право власності позивача - безпідставні.

2.3. Позивач не обґрунтував в чому полягає наявність шкоди (втрата або пошкодження майна) через, яку неправомірну поведінку, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою предмету спору по даній справі.

2.4. Враховуючи норми статей 1173, 1174 ЦК України, судом досліджувалися обставини щодо прямого причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю та шкодою. Так, за його наявністю збитки підлягають відшкодуванню, а за відсутності - збитки не відшкодовуються.

2.5. Позивач мав довести суду, що саме бездіяльність державного виконавця є причиною завданої позивачу майнової шкоди у розмірі 1 600 000,00 грн., тобто бездіяльність державного виконавця є тією обставиною, що знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку з наслідками, що настали для позивача.

2.6. В силу вимог ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України позивачем не доведено завдання збитків саме в заявленому ним розмірі та саме внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності державного органу чи його посадових або службових осіб головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, також вини ТОВ "Полонська гірнича компанія" у завданні збитків, тому суд прийшов до висновку про відмову у позові.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Кашперський В.В. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалити постанову, якою скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 у справі №924/1022/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

3.2 Скаржник вважає незаконним оскаржуване рішення, оскільки висновки суду є наслідком порушення численних норм процесуального права, неправильного застосування і незастосування необхідних норм матеріального права, що регулюють право власності, а також порушення основних конституційних засад прав людини, що в силу п.п. 2,4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування такого рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

3.3. Судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 238 ГПК України, у зв'язку із такими недоліками оскаржуваного рішення, апелянтом подано 26.10.2021 до суду першої інстанції заяву про роз'яснення судового рішення, яка станом на дату подання цієї апеляційної скарги не вирішена.

3.4. Оскаржуване рішення, прийняте, судом, оскільки: позивачем не доведено бухгалтерськими та іншими документами наявність спірної кількості гранітного відсіву, який був описаний, вилучений, арештований державним виконавцем та переданий на зберігання відповідачу-2 - ТОВ "Полонська гірнича компанія"; 2) державний виконавець під час вчинення виконавчих дій не вчинив незаконних дій чи бездіяльність наслідком яких боржник (позивач) поніс збитки. При цьому, усі інші доводи та заперечення позивача, викладені у позовні заяві та додаткових письмових обґрунтуваннях позовних вимог та запереченні на відзив відповідача-1, взагалі не досліджувалися судом і їм правова оцінка не надавалася, хоча такі обставини були зазначені у описовій частині оскаржуваного судового рішення.

3.5. Скаржник, виходячи із підстав відмови у задоволенні позовних вимог, зазначає про висновки Верховного Суду від 06.11.2019 у даній справі.

3.5.1 Так, скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції зазначено, що у даному випадку, суди ухилились від з'ясування обставин, на підставі доказів, які надано позивачем та не спростовано ні відповідачем, ні судом, щодо наявності або відсутності різниці у кількості вилученого під час виконання судових рішень арештованого відсіву та поверненні цього відсіву на відповідальне зберігання позивача. Суди достеменно не з'ясували чи задовольнялись вимоги кредиторів у примусовому порядку під час проведення виконавчих дій за рахунок майна, нестача якого є предметом даного спору, якщо так, то у якій кількості та яким чином це може впливати на визначення розміру позовних вимог.

3.5.2. В силу норм чинного законодавства: ч. 1, 2 ст. 321, ст. 1192 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених положень ЦК України, Законів України та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

3.5.3 Обмежившись посиланням про недоведеність позивачем протиправності дій відповідача-2 - Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, судами не враховано, що останній є таким органом у даній справі та може, у даному випадку, нести відповідальність при доведенні факту втрати майна під час проведення виконавчих дій.

3.5.4. Також, скаржником, серед іншого, виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 зазначено, що: зважаючи на подані докази стосовно актуальної вартості відсіву, відсутності жодних заперечень та спростувань такого розрахунку відповідачами суди, в порушення ст. ст. 13, 14 ГПК України, передчасно поставили під сумнів такий розмір. Твердження судів про те, що позивачем не додано до матеріалів справи жодних первинних документів або інших доказів, з яких можна було б зробити висновок про кількість залишку відсіву на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" не відповідають обставинам справи.

3.5.5. Згідно ч.1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Натомість, суд першої інстанції проігнорував обов'язкові до виконання у цій справі вказівки Верховного Суду.

3.6 При цьому, намагаючись спростувати розмір завданих втратою відсіву збитків відповідач наводить докази, які взяті судом за як належні, лише того, що заявлений позивачем розмір нестачі, насправді має бути меншим.

3.7. Враховуючи лист позивача, в якому він просить вжити заходів щодо збереження відсіву в кількості 1 000 000 тон, що на 200 000 тон менше ніж зазначає позивач у позовній заяві, суд прийшов до відверто протилежного висновку, що дійсний розмір втраченого відсіву не доведений позивачем належними та допустимими доказами. Натомість суд представляє це таким чином, що позивач взагалі не довів кількість нестачі, бо за розрахунками відповідача-1 ця кількість інша. Апелянт зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують актуальну мінімальну ринкову вартість 1 200 000 тон відсіву.

3.8. Висновок про самоусунення боржника від збереження свого майна не відповідає обставинам справи, оскільки голова правління Мазур М.М., об'єктивно, з огляду на приведені обставини не міг відповідати за майно, що знаходиться на території, яка контролюється іншою особою і яку в свою чергу туди призначив інший державний виконавець, а обоє вони входять в структуру одного і того державного відомства - Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Факт передачі усього майнового комплексу (окрім товарних запасів) на відповідальне зберігання державним виконавцем Департаменту ДВС генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" ще до першої передачі йому ж на таке ж зберігання відсіву попередником відповідача-1, встановлено чинною в частині постановою у справі №822/1417/16 від 16.08.2016. Фактично суд: "вирішив" спір поза межами доводів, обставин та доказів позивача, на підставі власно вигаданих обставин; відверто відмовився виконувати обов'язкові до виконання вказівки Верховного суду.

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Головне управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області не погоджуючись з доводами ФОП Кашперського В.В., викладеними в апеляційній скарзі, подало відзив, в якому просить суд, залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 по справі № 924/1022/17 - без змін, з урахуванням наступного.

4.1.2. Позивач, визначивши відповідачем по справі - Головне управління Казначейства, жодним чином не довів та не обґрунтував, яку саме шкоду, протиправні дії чи бездіяльність орган Казначейства завдав останньому та у чому полягала протиправність його діяння як відповідача.

4.1.3. Головне управління Казначейства виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 ЦК України. Позивач в своєму позові помилково ототожнює Державу Україна з державним органом - ГУ Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, що є порушенням ч. 2 ст.176 ЦК України, відповідно до якої, юридичні особи, створені державою, якою і є Управління, не відповідають за зобов'язаннями Держави.

4.1.4. Державна казначейська служба України та її територіальні органи у порядку Постанови КМУ № 845 від 03.08.2011 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" лише виконують рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету України, а не відповідають за зобов'язаннями Держави або державних органів.

4.1.5. Головне управління Казначейства є неналежним відповідачем по справі.

Управління не перебувало із позивачем у цивільно - правових відносинах, а тому не завдавало і не могло завдати останньому шкоди (чи будь-яких інших втрат). Управління, яке залучено до цієї справи в якості відповідача, не в змозі використати зазначені вище права учасника судового процесу, тому що згідно із своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не має жодних фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

4.1.6. З урахуванням норм цивільного законодавства, відповідач-3 , вважає, що позивач не надав доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому шкоди ГУ Казначейства, наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні. Тому правові підстави для відшкодування шкоди відсутні. Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями. Держава не відповідає по зобов'язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов'язаннях держави.

4.1.7. Відповідач, зазначає, що виходячи з норм ЦК України - статті 1166, 1173,1174 суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено завдання збитків саме у заявленому ним розмірі та саме внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності державного органу чи посадових осіб ГТУЮ у Хмельницькій області, тому відсутні підстави стягнення шкоди з держаного бюджету.

4.2. Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції також не погоджуючись з доводами апеляційної скарги ФОП Кашперського В.В., у своєму відзиві просить суд, залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 по справі № 924/1022/17 - без змін, вважає, що оскаржуване рішення прийняте судом з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України, є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга ФОП Кашперського В.В. - безпідставною.

4.2.1. Судом було з'ясовано усі обставини справи, з врахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.11.2019 та надано їм обґрунтований правовий висновок, що відображається у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Виходячи зі змісту позовних вимог предметом розгляду даної справи є відшкодування заподіяної майнової шкоди посадовими особами ДВС на підставі ст. ст. 1173 та 1174 ЦК України, з доведенням позивачем трьох елементів: неправомірні дії з боку державного органу, наявність шкоди, її розмір та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що узгоджується з правовою позицією викладеною у пункті 26 постанови від 06.11.2019 р. у цій справі.

4.2.2. Стосовно дій з боку посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області відповідач-1, зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень перебуває зведене виконавче провадження №47533673 про стягнення з ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь фізичних, юридичних осіб та держави (503 виконавчих документів на загальну суму 24 945 558 грн. в тому числі 164 виконавчих провадження на суму 3 134 983 грн. заборгованості по заробітній платі). Враховуючи те, що все рухоме та нерухоме майно Товариства перебуває в банківській заставі, звернення стягнення проводилось на майно вільне від обтяження (кошти та готова (щебенева) продукція). 26.02.2015, 22.07.2015, 13.08.2015 здійснювався опис і арешт відповідного майна позивача, майно передавалося відповідальним особам - зберігачам, яких було попередженно про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Передача майна іншому зберігачеві відбувалась у відповідності до вимог пункту 4.2.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень та була вимушена дія, оскільки боржник (власник майна) самоусунувся від зберігання його про, що свідчить лист голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М.

4.2.3. Відповідач-1 звертає увагу суду, що готова (щебенева) продукція, на яку накладався арешт, передавалась державним виконавцем визначеним зберігачам, однак залишалась на території боржника ПАТ "Полонський гірничий комбінат" При цьому, арештована щебенева продукція державним виконавцем примусово з території комбінату для зберігання не вилучалась. Боржник самоусунувся від забезпечення зберігання свого майна. Ні державний виконавець, ні будь-які інші зберігачі арештованого майна не перешкоджали боржнику забезпечувати охорону свого майна на території. Відповідач, зазначає, що дії державного виконавця вчинялись з дотриманням норм чинного законодавства України.

4.2.4. Факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду даної справи повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування рішенням вищестоящого керівництва або суду. Позивачем не було надано жодного документа який би свідчив про визнання протиправних дій посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області під час виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з позивача, а також не наведено жодної обставини та не надано відповідних доказів які б свідчили про неправомірність дій державного виконавця.

4.2.5. Виходячи зі змісту позовної заяви - через неправомірні дії (бездіяльність) посадових осіб органів ДВС - позивачу було заподіяно шкоду, яка виражається в розтраті 837 820 тон відсіву фракції 0-5, який був описаний та переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 на загальну суму 57 306 888 грн, в силу наданих суду доказів відповідач вважає, що доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях. Позивач, при проведені розрахунків, щодо недостачі відсіву посилається на технічний звіт по виконаним маркшейдерським роботам з проведення інвентаризації складів від 03.11.2016.

4.2.6. Таким чином, здійснення обліку кількості залишку готової продукції чітко визначений нормативними документами, а отже належними та допустимими доказами заподіяння шкоди у даній справі могли бути лише відповідні первинні бухгалтерські документи, а не процесуальні документи складені державним виконавцем.

4.2.7. Так, за позивачем - втрата арештованого відсіву в кількості 837 820 тон відбулась в період перебування його на відповідальному зберіганні у директора ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюка В.М. з 13.08.2015 по 09.11.2016 (455 діб), що є абсурдним.

4.2.8. Позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про заподіяння шкоди та її розмір. Крім цього, в разі встановлення судом факту нестачі описаного й арештованого майна, то у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" відповідальність за розтрату арештованого майна має нести зберігач цього майна - ОСОБА_1 . Однак, а ні в позовній заяві, а ні під час слухання справи жодним чином не вказує на відповідальність ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка взяла на себе зобов'язання збереження майна.

4.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, серед іншого, відкладено розгляд апеляційної скарги на 18.01.2022 об 14:00год. Задоволено клопотання представника позивача ПАТ "Полонський гірничий комбінат" адвоката Венгера Д.О. про участь в судовому засіданні 18.01.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

4.4. В судовому засіданні 18.01.2022 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 27.09.2021 у даній справі - скасувати.

4.5. Представники органу ДВС в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 27.09.2021 - без змін.

4.6. Арбітражний керуючий в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив задоволити її, оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасувати.

4.7. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кашперського В.В. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 у справі № 924/1022/17 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про державну виконавчу службу";

Закон України "Про виконавче провадження";

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802;

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений Постановою КМУ № 116 від 22.01.1996

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників: позивача, відповідача-1, арбітражного керуючого, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Матеріалами справи встановлено, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває зведене виконавче провадження № 47533673 про стягнення з ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь фізичних, юридичних осіб та держави (503 виконавчих документів).

7.3. 17.07.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження. Згідно інформаційних довідок з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна - комплекс та все рухоме майно які належить ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться в банківській заставі АБ "Брокбізнесбанк" з 29.01.2008. Згідно даних Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження №47759454, 47759512, 47758698 про звернення стягнення на майно ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк".

7.4. 26.02.2015 державним виконавцем проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x20 в кількості 4000 тон та відсів фракції 0x5 в кількості 200000 тон. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М.

7.5. Також, 26.02.2015 проведено опис та накладено арешт на щебінь фракції 5x20 в кількості 5000 тон, який знаходився в декількох місцях складування на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат". Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання представнику ТОВ ТД "Укрінпап" Комарову А.П. Зберігачів попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Інформацію про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

7.6. Державним виконавцем 04.06.2015 описано та арештовано майно боржника, яке перебуває в заставі ПАТ "Брокбізнесбанк". Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М.

7.7. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2015 по справі № 822/1317/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар'єр" до відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 26.02.2015.

7.8. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.10.2015 по справі № 822/3557/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УКРІМПАП" про зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області виключити з акту опису та арешту майна від 16.02.2015 щебеневу продукцію фракції 5-20 в кількості 50000 тон та зняти з неї арешт.

7.9. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.03.2016 по справі №924/1855/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2016, та постановою ВГСУ від 06.09.2016. відмовлено у позові ТОВ "ТД Укрімпап" до Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", м. Полонне Хмельницької області (далі - ПАТ "Полонський гірничий комбінат"); Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-26", м. Хмельницький; Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі, м. Полонне Хмельницької області (далі - Управління ПФУ); Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка", м. Дніпропетровськ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім нафтова компанія "Енергія", с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області; Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Полонського району електричних мереж, м. Полонне Хмельницької області; Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Шатл", м. Запоріжжя; Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Транс-Логістик", м. Київ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс", м. Коростень Житомирської області; Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56", м. Хмельницький; Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан", м. Хмельницький; Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТІ Промтехсервіс", м. Коростень Житомирської області; Товариства з обмеженою відповідальністю "Олмакс Україна", м. Коростень Житомирської області; Приватного підприємства "Феррі", смт Клесів Сарненського району Рівненської області; Приватного підприємства "Дружба-Нафтопродукт", с. Нагірянка, Чортківського району Тернопільської області; Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Полонського відділення м. Полонне Хмельницької області; державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ (далі - Залізниця); Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень", м. Рівне; державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні", м. Хмельницький; державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Локомотивне депо Шепетівка, м. Шепетівка Хмельницької області про визнання права власності на щебінь фракції 5-20 у кількості 5000 тон вартістю 450000,00 грн; звільнення майна з-під арешту.

7.10. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.04.2015 (справа №822/1164/15), залишеною без змін, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" про визнання дій неправомірними та зобов'язання скасувати акт опису та арешту майна від 26.02.2015р., складений державним виконавцем відділу ДВС Полонського районного управління юстиції Хмельницької області Демчеком П.Ю.

7.11. З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2015 на реалізацію передано відсів фракції 0x20 в кількості 4000 тон та відсів фракції 0x5 в кількості 200000 тон на загальну суму 2240000 грн. Реалізація майна здійснювалась за допомогою Системи електронних торгів арештованим майном. Майно знято з реалізації в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

7.12. 22.07.2015 проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 т. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. 05.08.2015 року державним виконавцем, у відповідності до вимог пункту 4.2.7 інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., здійснено перевірку наявності та стану зберігання описаного та арештованого щебеню фракції 5x20 за адресою боржника м. Полонне, вул. А.Герасимчука 190 А. На момент перевірки не виявлено фактів переміщення чи вивезення за територію підприємства боржника арештованого майна. Навантажувально-розвантажувальні роботи не проводились. Підприємство боржник господарської діяльності не здійснювало, про що складено акт державного виконавця.

7.13. 13.08.2015 державним виконавцем повторно здійснено перевірку наявності та стану зберігання описаного та арештованого щебеню фракції 5x20 за адресою боржника м. Полонне, вул. А. Герасимчука 190 А. До перевірки залучено спеціаліста-маркшейдера, який дав висновок про наявність на складах ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебеневої продукції фракції 5x20 в кількості 5400 тон.

7.14. 13.08.2015 описане та арештоване майно, яке перебувало на відповідальному зберіганні в голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М. передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Майно передано на відповідальне зберігання іншому зберігачу на підставі листа голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М. про неможливість зберігати описане майно та передачі його на відповідальне зберігання іншому зберігачеві.

7.15. З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2015 здійснено виїзд за адресою боржника (м. Полонне, вул. А.Герасимчука 190 А) та встановлено недостатню кількість на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебеню фракції 5x20.

7.16. Згідно вимог пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусовою виконання рішень, 14.09.2015 до Полонського РВ УМВС України у Хмельницькій області направлено повідомлення про злочин передбачений статтею 388 КК України щодо притягнення винних осіб до відповідальності за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та яке описано державним виконавцем.

7.17 Працівниками Полонського РВ УМВС України у Хмельницькій області порушено кримінальне провадження, яке внесено в ЄРДР 22.09.2015 під № 120155240200000456.

7.18 28.10.2015 до системи електронних торгів арештованого майна внесено інформацію про реалізацію відсіву фракції 0x5 в кількості 1000000 тон вартістю 5.83 грн. за 1 кг.

7.19. 14.01.2016р. знято майно з реалізації в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів (відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 тон вартістю 5.83 грн. за 1 тону).

7.20. В подальшому, 22.01.2016 описано та арештовано щебеневу продукцію (щебінь фракцій 5x10, 10x20, 5x20) в кількості 880 тон. Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

7.21. 21.06.2016 залучено маркшейдерів, які провели заміри відсіву фракції 0x5 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та направлено до Полонського ВП Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області повідомлення про незаконне вивезення арештованого відсіву.

7.22. 06.07.2016 арештоване майно: щебінь фракції 5x10 (в кількості 91 тонна) вартістю 10192 грн (112 грн/тонна), фракції 5х 20 (в кількості 633 тони) вартістю 64566 грн (102 грн/тонна), фракції 10x20 (в кількості 156 тон) вартістю 15756 грн (101 грн/тонна) передано на реалізацію до СЕТАМ. Прилюдні торги не відбулись в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, майно знято з реалізації 05.10.2016.

7.23. 26.07.2016 описано та арештовано відсів фракції 0x5 в кількості 306825.95 тис. тон (об'єм приведено в тони з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення). Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

7.24. 10.08.2016р. арештований відсів передано на реалізацію до СЕТАМ вартістю 17 грн/тонна на загальну суму 5216041,15 грн.

7.25. Як встановлено матеріалами справи, Державним виконавцем, залучено маркшейдерів для визначення кількості відсіву який знаходиться на території боржника. Згідно технічних звітів ТОВ "Геотехпромпроект" від 22.06.2016 та 17.08.2016 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться відсів фракції 0x5 в кількості 379580 м.куб. що при переведенні в тони становить (379580x1.4 (об'ємно насипна щільність для переводу з об'ємів в тони)х1,23 (коефіцієнт ущільнення)=653636,76 тон.

7.26. 20.09.2016 згідно вимог пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень до Полонського відділу поліції щодо відсутності арештованого відсіву. направлено повідомлення про злочин.

7.27. 10.10.2016 винесено постанову про опис та арешт майна якою накладено арешт на рухоме майно (плити огороджувальні, блоки, ворота металеві), яке виявлено на території боржника ПАТ "Полонський гірничий комбінат" м. Полонне, вул. А. Герасимчука, 190б. Арештоване майно передано на зберігання Островському А.І. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

7.28. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області №924/881/16 від 10.10.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

7.29. Всі виконавчі провадження зупинено, крім стягнення заборгованості по заробітній платі.

7.30. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області №924/881/16 від 13.10.2016 зупинено реалізацію майна боржника ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (м. Полонне, вул. А. Герасимчука, 190б) по зведеному виконавчому провадженню №47533673. Торги по реалізації відсіву фракції 0-5 також зупинено.

7.31. 09.11.2016 згідно вимог пункту 13 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, винесено постанову про передачу арештованого 26.07.2016р. (відсів фракції 0x5 в кількості 306825,95 тис. тон (об'єм приведено в тони з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення) та 10.10.2016 (рухоме майно) майна, на відповідальне зберігання іншому зберігачеві - голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Синишину О.А., про що складено цього ж дня відповідний акт.

7.32. На виконання доручення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.11.2016 на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 04.11.2016 про заміну зберігача арештованого майна, описаного актом опису і арешту майна від 26.06.2015, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 09.11.2016 було складено акти передачі майна на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Синишину О.А.

7.33. В порядку встановленому статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачам в рахунок погашення заборгованості було передано відсів фракції 0x5 загальною вагою 95827 тон.

7.34. У матеріалах справи наявні копії наступних документів: лист начальника відділу ВПР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Пащенюка І.А. № 2378 від 06.09.2016, акт опису і арешту майна від 26.02.2015, акт опису і арешту майна від 26.02.2015, акт опису і арешту майна від 22.07.2015, Постанова про передачу майна іншому зберігачу від 13.08.2015, акт опису і арешту майна від 22.01.2016, довідка № 16 від 22.01.2016 про залишок продукції , акт виміру об'єму залишку щебеневої продукції від 17.12.2015, лист (повідомлення про злочин) ВПР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області №1915 від 21.06.2016, акт опису і арешту майна від 26.07.2016, інформація про кількість наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву від 14.01.2016, лист Головного слідчого управління НП України № 940нд/24/4/2-2017 від 16.07.2017, лист прокуратури Хмельницької області №04/2/2-84-16 від 17.10.2017, постанова про передачу майна іншому зберігачу від 09.11.2017, акти про передачу майна іншому зберігачу від 09.11.2017, заява ПАТ "ПГК" №72/16/2016 від 10.11.2016, акт уцінки від 20.09.2016, договір поставки №19.09/17-П від 19.09.2017 із ФОП Кошельником О.В. із специфікацією, копіями рахунків фактури, накладних та випискою з банківського рахунку про оплату покупцем відсіву.

7.35. За результатами розгляду позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" місцевим господарським судом прийнято рішення (п.1.1. цієї постанови), яким відмовлено у задоволенні позовних з підстав, зазначених у пунктах 2.1. - 2.6 цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, заперечення щодо неї, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оспорюваного рішення без змін, виходячи з наступного.

8.2. Згідно частини 1 пункту 4 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти.

8.3. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

8.3.1. Згідно пункту 8 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

8.3.2. Застосування цього способу захисту визначається положенням статті 22 ЦК України і проводиться як у договірних зобов'язаннях (стаття 611 ЦК України), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл.82 ЦК України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.

8.3.3. Частинами 1-3 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

8.3.4. Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 ЦК України

8.3.5. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, згідно якої - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

8.4. Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

8.4.1. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

8.4.2. Загалом, аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

8.4.3. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

8.4.4. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

8.4.5. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування збитків покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно завдані у певному розмірі у зв'язку із здійсненням протиправних дій відповідачем.

8.4.6. Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суду від 23.01.2018р. по справі №753/7281/15-ц.

8.5. В даному випадку, відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

8.6. Статтями 1173, 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

8.7. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

8.8. Так, згідно приписів наведених норм, підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

8.9. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

8.10. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

8.10.1. Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою (в частині позовних вимог до головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області) та протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника (в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія").

8.10.2. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

8.10.3. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 березня 1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначив, що "розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини".

8.10.4. Тобто причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.

8.10.5. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не інших обставин. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

8.10.6. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду 08.05.2018 у справі №920/316/17.

8.11. Щодо позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" до відповідача-3 - Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.

8.11.1. Залучаючи до участі у даному спорі Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області у якості відповідача-3, який має нести відповідальність солідарно на рівні із відповідачем-1 (Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький)) та відповідачем-2 (ТОВ "Полонська гірнича компанія"), позивач вважає, що він також причетний до заподіяння шкоди.

8.11.2. Проте колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із такими доводами, з огляду на наступне.

8.11.3. Згідно із Положенням про Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області від 10.05.2018 №159 (далі по тексту постанови також - Положення) Головне управління Казначейства реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з бюджетними коштами; здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду та інше.

8.11.4. Відтак, Головне управління Казначейства виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України.

8.11.5. Відповідно до ст. 176 Цивільного кодексу України держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб та юридичні особи не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави.

8.11.6. Позивач у позові ототожнює Державу Україна із державним органом - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.

8.11.7. Про те таке твердження є помилковим, оскільки в силу приписів ч. 2 ст.176 ЦК України, відповідно до якої, юридичні особи, створені державою (до яких відноситься і Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області), не відповідають за зобов'язаннями Держави.

8.11.8. Згідно статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

8.11.9. Державна казначейська служба України та її територіальні органи відповідно до Постанови КМУ № 845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» лише виконують рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету України, а не відповідають за зобов'язаннями Держави або державних органів.

8.11.10. Головне управління Казначейства є неналежним відповідачем у даній справі, адже останнє не перебувало із позивачем у цивільно - правових відносинах, а тому не завдавало і не могло завдати останньому шкоди чи будь-яких інших втрат у межах договірних правовідносин.

8.11.11. Не обґрунтовується позивачем і нанесення йому відповідачем-3 позадоговірної шкоди, адже жодним законодавчим актом чи нормативно-правовим актом не передбачено покладення відповідальності на органи Державної казначейської служби України за дії інших юридичних осіб та Держави України в цілому на органи Казначейської служби.

8.11.12. Саме державний орган (посадова особа державного органу), який своїми протиправними діями/бездіяльністю завдав шкоду є відповідачем, а не Головне управління Казначейства, яке лише виконує функцію щодо безспірного списання коштів згідно судового рішення.

8.11.13. З приводу того, чи можуть органи державної казначейської служби бути належними відповідачами у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, Північно-західний апеляційний господарський суд звертається до правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 № 242/4741/16-ц:

« 43. З урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у Постанові від 08 листопада 2017 року у справі N 761/13921/15-ц (провадження N 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в Ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі N 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення.

44. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

45. Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року N 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

46. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові».

8.11.14. Позивач ні у суді першої, ні у суді другої інстанцій не довів та не обґрунтував, яку саме шкоду, протиправні дії чи бездіяльність орган Казначейства завдав останньому та у чому полягала протиправність його діяння як відповідача.

8.11.15. За таких обставин позивачу у задоволенні позовних вимог до відповідача-3 слід відмовити за безпідставністю.

8.12. Щодо відсутності у діях відповідача-1 (Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м.Хмельницький) неправомірних дій чи бездіяльності як органу чи його посадових або службових осіб.

8.12.2. За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

8.12.3. Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення.

8.12.4. Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

8.12.5. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.12.6. Статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

8.12.7. Як встановлено статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

8.12.8. Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

8.12.9. Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

8.12.10. Статтею 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

8.12.11. При цьому, виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції). Тому державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішень суду.

8.12.12. Як вбачається із матеріалів справи, 17.07.2013р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження. Державним виконавцем 04.06.2015р. описано та арештовано майно боржника, яке перебуває в заставі ПАТ "Брокбізнесбанк". Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М.

8.12.13. 26 лютого 2015 року проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x20 в кількості 4000 тон та відсів фракції 0x5 в кількості 200000 тон. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М.

8.12.14. Також 26 лютого 2015 року проведено опис та накладено арешт на щебінь фракції 5x20 в кількості 5000 тон, який знаходився в декількох місцях складування на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат".

8.12.15. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання представнику ТОВ ТД "Укрінпап" Комарову А.П.

8.12.16. 22 липня 2015 року проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 тон.

8.12.17. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М.

8.12.18. 13 серпня 2015 року державним виконавцем повторно здійснено перевірку наявності та стану зберігання описаного та арештованого щебеню фракції 5x20 за адресою боржника м. Полонне, вул. А.Герасимчука 190 А.

8.12.19. До перевірки залучено спеціаліста-маркшейдера, який дав висновок про наявність на складах ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебеневої продукції фракції 5x20 в кількості 5400 тон.

8.12.20. Цього ж дня - 13.08.2015 - описане та арештоване майно, яке перебувало на відповідальному зберіганні в голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М., передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М.

8.12.21. При цьому передача майна іншому зберігачеві відбувалась у відповідності до вимог пункту 4.2.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень та була вимушеною дією, направленою на збереження арештованого майна, оскільки боржник (власник майна) самоусунувся від зберігання його, про що свідчить лист голови правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Мазура М.М.

8.12.22. У подальшому (11.09.2015) державним виконавцем здійснено виїзд за адресою боржника (м. Полонне, вул. А. Герасимчука 190 А) та встановлено недостатню кількість на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебеню фракції 5x20.

8.12.23. Після чергового виїзду та огляду 22.01.2016 державним виконавцем описано та арештовано щебеневу продукцію (щебінь фракцій 5x10, 10x20, 5x20) в кількості 880 тон.

8.12.24. Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М.

8.12.25. 21.06.2016 залучено маркшейдерів, які провели заміри відсіву фракції 0x5 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат".

8.12.26. 26.07.2016 описано та арештовано відсів фракції 0x5 в кількості 306825.95 тис. тон (об'єм приведено в тони з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення).

8.12.27. Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М.

8.12.28. Таким чином залишки готової продукції (відсів, щебенева продукція), які знаходилися під описом та накладеним арештом, завжди знаходилися на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" під відповідальним зберіганням голови правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Мазура М.М. і генерального директора ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюка В.М.; а після 26.07.2016 - генерального директора ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюка В.М.

8.12.29. З метою встановлення належності збереження описаного майна державним виконавцем, залучено маркшейдерів для визначення кількості відсіву який знаходиться на території боржника.

8.12.30. Згідно технічних звітів ТОВ "Геотехпромпроект" від 22.06.2016 та 17.08.2016 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться відсів фракції 0x5 в кількості 379580 м.куб., що при переведенні в тони становить (379580x1,4 (об'ємно насипна щільність для переводу з об'ємів в тони) х 1,23 (коефіцієнт ущільнення)=653636,76 тон. Як наслідок - встановлено зменшення об'ємів арештованого відсіву.

8.12.31. 20 вересня 2016 року, у відповідності до вимог пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень направлено повідомлення про злочин до Полонського відділу поліції щодо перевірки фактів відсутності арештованого відсіву.

8.12.32. Виявлення значної кількості недостаючого відсіву, на який був накладений арешт та який був переданий на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. стало підставою, відповідно до вимог пункту 13 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, для винесення державним виконавцем 09.11.2016 постанови про передачу арештованого 26.07.2016 (відсів фракції 0x5 в кількості 306825,95 тис. тон (об'єм переведено в тони з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення) та 10.10.2016 (рухоме майно) майна, на відповідальне зберігання іншому зберігачеві - голові правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Синишину О.А., про що складено цього ж дня відповідний акт.

8.12.33. Колегія суддів враховує, що накладення арештів на залишки щебеневої продукції (відсів, щебінь) відбувалося у межах зведеного виконавчого провадження № 47533673 про стягнення з ПАТ «Полонський гірничий комбінат» на користь фізичних, юридичних осіб та держави (503 виконавчих документів на загальну суму 24 945 558 грн в тому числі 164 виконавчих провадження на суму 3 134 983 грн - заборгованості по заробітній платі).

8.12.34. Під час виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства вживались заходи щодо повного та фактичного виконання рішень які перебували у нього на виконанні, у тому числі і часткового зняття арештів на щебеневу продукцію з метою її реалізації для виплати фізичним особам заборгованості по заробітній платі.

8.12.35. Матеріали даного позовного провадження не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів факту неправомірних дій чи бездіяльності головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (правонаступник - Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), як державного органу чи його посадових або службових осіб, також факту неправомірних дій чи бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", які б призвели до зменшення кількості відсіву фракції 0-5 та завдання позивачу 1600000 грн. шкоди. доказів

8.12.36. За цих обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку що у матеріалах справи відсутні будь-які докази протиправності дій державних виконавців під час здійснення виконавчого провадження.

8.12.37. Відсутні також будь-які рішення або висновки компетентних органів, зокрема, керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, до компетенції якого відповідно до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" належить розгляд скарг щодо факту невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків посадовими особами відповідача.

8.12.38. Доводи позивача щодо завдання йому шкоди зводяться лише до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймаються державним виконавцем у виконавчому провадженні та реалізації позивачем свого процесуального права на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, що не може бути підставою для ініціювання позову про відшкодування шкоди, оскільки не порушує його права.

8.13. Щодо визначення позивачем розміру завданих збитків у сумі 1600000 грн.

8.13.1. Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду оспорюваного судового рішення звернув увагу на ту обставину, що починаючи із 2013 року державним виконавцем не описувалося майно (нереалізовані залишки щебеневої продукції) та на нього не накладався арешт у сумі 1600000 грн.

8.13.2. Відтак виникло логічне запитання, що це за сума та яким чином позивачем вона була визначена позивачем як сума завданих збитків.

8.13.3. У судовому засіданні арбітражний керуючий пояснив, що зазначена сума збитків, що є предметом даного спору - це лише частина суми від загальної суми нанесених збитків, оскільки у підприємства відсутні кошти на оплату судового збору на повну суму збитків, яка обраховується ним у сумі 14 242 940 грн із-за нестачі 837 820 тон відсіву фракції 0-5. Це за умови, що реалізаційна вартість такого відсів становить 17 грн/тонна.

8.13.4. При цьому наводить паралельний розрахунок, виходячи із реалізаційної ціни станом на день пред'явлення позову у 68,40грн/тонна, що у підсумку становить 57306888 грн.

8.13.5. Зазначену реалізаційну ціну позивач підтверджує чинними договорами поставки, копіями накладних та випискою з банківського рахунку про оплату покупцем відсіву.

8.13.6. Також, на думку позивача, розрахунок реалізації гірничої продукції має здійснюватися за ринковими цінами на аналогічну продукцію в даному регіоні та не нижче ціни, за якою вона виставлялася на останній аукціон органом ДВС або організатором торгів під час виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості з урахуванням останньої експертної оцінки на таке майно, здійсненої у такому зведеному виконавчому провадженні.

8.13.7. Колегія суддів звертає увагу на те, що розглядаючи спір у даній справі позивач зобов'язаний надати докази на підтвердження розміру завданих збитків у зв'язку із порушенням його прав (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 27.06.2018р. по справі № 922/2879/17).

8.13.8. Тобто, розрахунок позивача повинен містити посилання на докази, з яких можна було б встановити не тільки розмір завданих позивачу збитків у певний період, а й докази, які б з розумним ступенем достовірності доводили понесення таких збитків саме внаслідок вилучення майна боржника з метою звернення стягнення на нього, і не забезпечення належної охорони та зберігання цього майна, у зв'язку із бездіяльністю посадових осіб органів ДВС, в результаті якої було порушено право власності позивача саме на 837 820 т відсіву (аналогічні положення містяться у Постанові ВСУ від 14.06.2017 у справі № 3-463гс17).

8.13.9. З врахуванням зазначеного, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження розміру завданих збитків, заявлених у позові та їх складових.

8.13.10. Однак, заявляючи вимогу про відшкодування збитків, позивач зобов'язаний довести, що ці збитки не є абстрактними (гіпотетичними), а дійсно завдані позивачу, зокрема, внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності державного органу чи його посадових або службових осіб.

8.13.11. Із доданих до матеріалів справи доказів не вбачається за можливе достеменно встановити що ціна, зазначена в розрахунку позивача, відображає реальний індекс цін за товар аналогічної якості.

8.13.12. Позивачем не додано до матеріалів справи жодних первинних документів або інших доказів, з яких можна було б зробити висновок про кількість відвантаженого (реалізованого) відсіву та залишок такого відсіву на території Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", реалізаційну ціну за одиницю (одна тонна) гранітного відсіву певної фракції та відповідно встановити загальний розмір завданих збитків.

8.13.13. Колегія суддів вважає, що заявлені у межах даного позовного провадження позовні вимоги про стягнення збитків солідарно із трьох відповідачів, два з яких є державними органами, ґрунтуються на неперевірених відомостях про розміри фактичної кількості відсіву гранітного на момент його опису та накладення арешту та залишкової кількості такого гранітного піщаного відсіву.

8.13.14. Як зазначав суд апеляційної інстанції вище у даній постанові (пункт 8.13.12), жодними первинними бухгалтерськими документами не підтверджується залишок гранітного піщаного відсіву.

8.13.15. Натомість позивач покликається на інформацію маркшейдерів, які володіючи спеціальними знаннями, у тому числі в частині розрахунків кількості та об'ємів виготовлено (видобутої) гірничої продукції, надають кількісні показники залишку гранітного піщаного відсіву, зокрема письмова довідка маркшейдера Солодкого В.В. від 14.01.2016.

8.13.16. Письмова довідка маркшейдера Солодкого В.В. у формі та під назвою "Інформація про кількість наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву" від 14.01.2016 не може слугувати достатнім, достовірним, належним та допустимим доказом кількості наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву, оскільки остання містить лише узагальнену інформацію без вказівки на проведення будь-яких експертних досліджень, тобто містить лише окрему думку особи, яка її склала.

8.13.17. Відсутній у матеріалах справи також висновок (дослідження) експерта - ані позивачем, ані відповідачами та третіми особами не надано у матеріали справи висновок експерта, складений на їх замовлення щодо загальної кількості та залишку наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву.

8.13.18. Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем на день подання позову достеменно не підтверджено вартість однієї тони гранітного піщаного відсіву, як і не підтверджено загальну кількість відсутньої продукції та остаточного залишку для визначення загального розміру нанесених збитків.

8.14. У обґрунтування позову та підтримання доводів апеляційної скарги позивач звертає увагу, що по факту відсутності відсіву ним подано заяви до правоохоронних органів про вчинення злочину за якими розпочато кримінальні провадження слідчим управлінням Головного управління поліції у Хмельницькій області (кримінальна справа №1215240200000456 від 22.09.2015) за ознаками злочину передбаченого ст.388 ч. 1 КК України щодо посадових осіб ТОВ "Полонська гірнича компанія" та ТОВ "Укрінпап" та слідчим відділом Полонського відділення поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління поліції у Хмельницькій області (кримінальна справа № 12017240200000494 від 20.09.2017).

8.14.1. Поряд з тим наявність кримінального провадження, яке не завершене винесенням вироку, не може бути тим/тими доказами, які беззаперечно підтверджують вину особи в силу приписів частини 6 статті 75 ГПК України, за якими вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

8.14.2. Натомість у матеріалах господарської справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили щодо факту вчинення кримінального правопорушення стосовно розтрати, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення описаного і ввіреного для зберігання майна.

8.14.3. При цьому, докази, отримані на стадії кримінального провадження не є доказами в розумінні ч. 6 статті 75 ГПК України та, відповідно, не є допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України.

8.15. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на ту обставину, що відсутність гранітного піщаного відсіву у кількості 837 820 тон не могла зникнути просто так із території підприємства боржника; адже це майже 28000 вантажних автомобілів тонажністю у 30 тон або понад 16700 залізничних напіввагонів (вантажопідйомністю 50 тон).

8.15.1. Адже під час здійснення виконавчого провадження не виявлено фактів переміщення чи вивезення за територію підприємства боржника арештованого майна (у кількості, визначеній позивачем у позовній заяві), що підтверджується наданими регіональною філією "Південно-Західна залізниця" копіями накладних на перевезення вантажу за період з 26.06.2015 по 09.11.2016.

8.15.2. Такі відомості також спростовують твердження позивача про завдані збитки саме в заявленому ним розмірі та саме внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності державного органу чи його посадових або службових осіб. Інші доводи позивача також не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

8.15.3. Підтвердженням того, що позивач не наводить жодного допустимого доказу, а саме точної кількості втраченого описаного й арештованого відсіву є те, що, згідно технічного звіту спеціаліста (маркшейдера) Халімончука А.В. (суб'єкта господарювання ТОВ "Геотехпромпроект") від 12.01.2018 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" станом на 09.01.2018 знаходилось 226 890 куб.м. відсіву фракції 0-5., що складає 393 495,33 тон. та враховуючи кількість відсіву реалізованого в рахунок погашення заборгованості, а саме: 82220,76 (передано безпосередньо боржником на користь стягувачів) 6 301,5 (реалізовано боржником) 19 052,7 (передано на користь стягувачів в рахунок погашення заборгованості попередніми зберігачами) то у позивачу мало би бути передано не менше 501 034,29 тон.

8.16. З врахуванням викладеного, докази, додані позивачем до матеріалів справи, не можуть свідчити про те, що позивачу завдані збитки саме в заявленому ним розмірі та саме внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності державного органу чи його посадових або службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія".

8.17. Щодо правової позиції викладеної у пункті 56 постанови Верховного Суду від 06.11.2019 р.

8.17.1. На підприємствах гірничої промисловості (гранітні, базальтові, інші кар'єри), які спеціалізуються на дробленні (подрібненні) каменю та перетворення його у щебінь різних фракцій, накопичується дрібний залишок щебня та гранітного піску розмір фракцій якого не перевищує 0,5 міліметрів.

8.17.2. Щебінь, розмір фракцій якого не перевищує 0,5 міліметрів, отримав назву відсів.

8.17.3. Щебінь різних фракцій, у тому числі і відсів на підприємствах гірничої промисловості обліковується та реалізується як готова продукція.

8.17.4. Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

8.17.5. Для обліку щебеневої продукції визначений рахунок 26 "Готова продукція". За дебетом рахунку 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю, за кредитом - реалізація готової продукції.

8.17.6. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про щебеневу продукцію визначаються Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999. В бухгалтерському обліку щебенева продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 "Запаси" за первісною вартістю, яка визначається згідно П(С)БО16 "Витрат".

8.17.7. П(С)БО16 "Витрати" визначає два поняття собівартості готової продукції:

1) Собівартість реалізованої продукції;

2) Виробнича собівартість продукції. Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті.

8.17.8. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 "Запаси".

8.17.9. При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, - первісна вартісна (по дебету рахунку 901 "Собівартість реалізації готової продукції"), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції").

8.17.10. Щебенева продукція оформлюється здавальною накладною і передається на склад.

8.17.11. У розумінні складу на підприємствах гірничої промисловості, як правило, відводяться відкриті площадки, на яких така щебенева продукція (у тому числі і відсів) обліковується в кількісному виразі за її видами на картках або в книгах складського обліку.

8.17.12. В картці або книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю.

8.17.13. Облік щебеневої продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження та відпуск щебеневої продукції і щоденно виводяться її залишки.

8.17.14. Кількісний облік щебеневої продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцем зберігання;

2) без картковим способом, кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

8.17.15. На підставі здавальних накладних, що виписуються у двох примірниках, складається відомість випуску продукції Оцінка у звітному періоді може здійснюватися за фактичною собівартістю і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості. Наприкінці місяця обов'язковою умовою є облік щебеневої продукції за фактичною собівартістю (визначається за даними аналітичного обліку затрат на виробництво).

8.17.15. Дані первинні документи після оформлення здаються в бухгалтерію, де виписується рахунок-фактура. Узагальнена інформація за операціями, пов'язаними з рухом щебеневої продукції і товарів знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналах-ордерах №3, №5, №6, а за умов використання спрощеної форми бухгалтерського обліку - у відомостях 2- М, 3-М(розділ І), 5-М (розділ II).

8.17.16. Аналітичний облік щебеневої продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках на основі первинних документів.

8.17.17. Оскільки ПАТ "Полонський гірничий комбінат" не припинено, підприємство зобов'язане здійснювати облік щебеневої продукції у визначеному вище порядку.

8.17.18. Таким чином, здійснення обліку кількості залишку готової продукції чітко визначений нормативними документами, при цьому, здійснення обліку кількості залишку готової продукції за будь-якими процесуальними документами, складеними державним виконавцем не передбачено.

8.18. Щодо визначення розміру збитків.

8.18.1. Визначення розміру збитків регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

8.18.2. Відповідної до пункту 2 Порядку, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки.

8.18.3. Ця імперативна норма означає, що підприємство не може самостійно проводити оцінку збитку (збитків), а повинно звернутися до суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у порядку визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

8.18.4. При цьому, визначення розміру збитків на основі будь-яких процесуальних документів, складених державним виконавцем не передбачено.

8.19. Стосовно правової позиції викладеної у пункті 53 постанови Верховного Суду від 06.11.2019р.

8.19.1. Позивачем не доведено факт наявності нестачі у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", не зазначено собівартість та облікові ціни продукції за документами бухгалтерського обліку.

8.19.2. Державним виконавцем вживались дії, спрямовані передачу зберігачам арештованого майна для зберігання по зведеному виконавчому провадженню.

8.19.3. Вчинення певних дій за юридичною природою не може бути бездіяльністю, а відтак в цій частині позовні вимоги позивача є безпідставними і необґрунтованими.

8.19.4. Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі не вчинення дії, яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

8.19.5. Позовні вимоги про визнання бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, яка виразилась у встановленні нестачі, якою порушено право власності позивача, задоволенню не підлягають.

8.19.6. Позивач не обґрунтував в чому полягає наявність шкоди (втрата або пошкодження майна) через, яку неправомірну поведінку, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою предмету спору по даній справі.

8.20. Щодо правових підстав відшкодування шкоди відповідачем-1 - Головним територіальним управлінням юстиції у Хмельницькій області, правонаступником якого є Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).

8.20.1. Як вже зазначалося у даній постанові вище, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває зведене виконавче провадження № 47533673 про стягнення з ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь фізичних, юридичних осіб та держави (503 виконавчих документів на загальну суму 24 945 558 грн в тому числі 164 виконавчих провадження на суму 3 134 983 грн - заборгованості по заробітній платі).

8.20.2. Під час виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства вживались заходи щодо повного та фактичного виконання рішень які перебували у нього на виконанні, зокрема, 17.07.2013р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження.

8.20.3. Згідно інформаційних довідок з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна - комплекс та все рухоме майно які належить ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться в банківській заставі АБ "Брокбізнесбанк" з 29.01.2008, в зв'язку із чим, звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває в іпотеці та заставі на користь інших стягувачів неможливе.

8.20.4. Згідно даних Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження №47759454, №47759512, №47758698 про звернення стягнення на майно ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк".

8.20.5. В ході примусового виконання зазначених виконавчих проваджень державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04.06.2015 описано та арештовано майно боржника, яке перебуває в заставі ПАТ "Брокбізнесбанк".

8.20.6. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М.

8.20.7. Враховуючи те, що все рухоме та нерухоме майно ПАТ "Полонський гірничий комбінат" перебуває в банківській заставі, звернення стягнення відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області проводилось на майно вільне від обтяження (кошти та готова (щебенева) продукція).

8.20.8. З метою встановлення належності збереження описаного майна державним виконавцем, залучено маркшейдерів для визначення кількості відсіву який знаходиться на території боржника.

8.20.9. Згідно технічних звітів ТОВ "Геотехпромпроект" від 22.06.2016 та 17.08.2016 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться відсів фракції 0x5 в кількості 379580 м.куб. що при переведенні в тони становить (379580x1,4 (об'ємно насипна щільність для переводу з об'ємів в тони) х 1,23 (коефіцієнт ущільнення)=653636,76 тон.

8.20.10. 20 вересня 2016 року, в порядку виконання пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень направлено повідомлення про злочин до Полонського відділу поліції щодо відсутності арештованого відсіву.

8.20.11. На підставі пункту 13 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, 09.11.2016 винесено постанову про передачу арештованого 26.07.2016 (відсів фракції 0x5 в кількості 306825,95 тис. тон (об'єм приведено в тони з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення) та 10.10.2016 р. (рухоме майно) майна, на відповідальне зберігання іншому зберігачеві - голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Синишину О.А., про що складено відповідний акт.

8.21. Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.22. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 323 ЦК України).

8.23. Відповідно до вимог статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

8.24. Отже в разі доведення вини зберігача майна в його розтраті або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та яке описано державним виконавцем, відповідальність щодо відшкодування вартості даного майна має нести саме зберігач, а не орган який передав це майно на зберігання майна.

8.25. Таким чином вимоги позивача про відшкодування шкоди із Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) є необґрунтованими та безпідставними.

8.26. Щодо підстав цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди.

8.26.1. Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи: протиправна поведінка особи, шкідливий результат, причинний зв'язок та вина особи, яка заподіяла шкоду.

8.26.2. Отже, для вирішення питання по суті спору необхідно дослідити наявність складу правопорушення, і насамперед шкоди.

8.26.3. Під шкодою розуміється зменшення або втрата повного особистого чи майнового блага.

8.26.4. Таким чином для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду у даних спірних правовідносинах, по-перше, необхідно встановити, що 1600000 грн є шкодою; по-друге, що така шкода заподіяна в наслідок дій або бездіяльності посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області; по-третє, що такі дії або бездіяльність є винними та протиправними.

8.26.5. Відповідно до вимог статті 1174 ЦК України, на яку посилається позивач, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, таким чином основною підставою для стягнення майнової шкоди має бути будь-яке рішення, яким було б встановлено протиправність дій чи бездіяльності посадової особи державного органу.

8.26.6. Законом України "Про виконавче провадження", а саме статтею 74, визначено порядок та спосіб оскарження дій (бездіяльності) посадових осіб органів державної виконавчої служби. Позивачем не було надано жодного документа який би свідчив про визнання протиправних дій посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області під час виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з позивача.

8.26.7. Крім цього, Цивільним кодексом України чітко визначено про те, що шкода, завдана посадовими особами державних органів відшкодовується за рахунок держави, а не за рахунок Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (правонаступника - Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький)), що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

Дана позиція узгоджується з п. 50 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у даній справі № 924/1022/17.

8.26.8. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р.у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), постанові Верховного Суду від 16.09.2020р. у справі № 916/978/19).

8.26.9. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок, як обов'язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020р. у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)).

8.26.10. Таким чином, у вирішенні спору про відшкодування шкоди в порядку статей 1173, 1174 ЦК України необхідно враховувати, що саме протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) відповідного органу чи його посадової особи є причиною завданої шкоди.

8.26.11. Отже, між діями чи бездіяльністю та шкодою має бути прямий причинний зв'язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню. За відсутності такого зв'язку збитки не відшкодовуються.

8.27. Під розгляду даного спору, позивач мав довести суду, що саме бездіяльність державного виконавця є причиною завданої позивачу майнової шкоди у розмірі 1600000,00 грн, тобто бездіяльність державного виконавця є тією обставиною, що знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку з наслідками, що настали для позивача.

8.28. Щодо відшкодування збитків солідарно відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія".

8.28.1. Поряд з тим залучаючи до участі у справі відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", як особу, яка також причетна до нанесення позивачу збитків у розмірі 1600000,00 грн, останній не обґрунтовує, у чому полягали нанесені боржнику збитки саме цим відповідачем.

8.28.2. Адже солідарна відповідальність про відшкодування шкоди не лише полягає у залученні у якості відповідачів певних юридичних осіб, а й обґрунтовані вимоги до кожного із них чи в рівних частинах чи у іншому співвідношенні, в залежності від ступеня вини та розміру нанесених збитків.

8.28.3. За загальноприйнятим правилом солідарна відповідальність характеризується взаємністю зобов'язань та є одним із різновидів цивільно-правової відповідальності. У зобов'язальному праві це відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

8.28.4. Доказів нанесення шкоди відповідачем-2 позивач суду не надав.

8.29. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.30. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.31. Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.32. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.33. Відповідно до 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

8.34. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.35. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

8.36. В даному випадку, позивачем не доведено завдання збитків саме в заявленому ним розмірі та саме внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності державного органу чи його посадових або службових осіб головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, також вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" у завданні збитків.

8.37. Судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" про стягнення солідарно 1 600 000 грн заподіяної майнової шкоди.

8.38. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення та не можуть бути підставою для їх скасування або зміни.

8.39. За таких обставин апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашперського В'ячеслава Вікторовича слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 у справі № 924/1022/17 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного процесуального рішення.

9.3. У відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення - з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашперського В'ячеслава Вікторовича від 28.10.21р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 вересня 2021 року у справі №924/1022/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/1022/17 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "23" травня 2022 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.