24 травня 2022 року Чернігів Справа № 620/17687/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить:
1. визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2021;
2. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити виплату пенсії з 01.01.2021 ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 50% сум грошового забезпечення.
На обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що він був прийнятий на службу за контрактом до органів і підрозділів цивільного захисту в період знаходження України в особливому періоді, то у відповідності до вимог ч. 3 ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата позивачу пенсії на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного його звільнення зі служби не повинна припинятися.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач безпідставно вважає, що на нього поширюються норми ч. 3 ст. 2 Закону №2262-ХІІ, адже з витягу із наказу про прийняття на службу цивільного захисту №498 від 09.12.2020 вбачається, що позивач уклав контракт на 3 роки, і він був зарахований у кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а не до резерву служби цивільного захисту. Крім того, вказали, що поширення норми, передбаченої частиною третьою статті 2 Закону №2262-ХІІ на інші періоди служби, крім військової служби, законодавством не передбачено.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головним управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугою років.
У листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.05.2021, адресованому позивачу вказано, що в зв'язку з прийняттям ОСОБА_1 на службу цивільного захисту за контрактом, право на виплату пенсії з 09.12.2020 він не має. З 01.01.2021 позивачу припинено виплату пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
Відповідно до наданої інформації про розмір пенсії, основний розмір пенсії позивача складає 50% грошового забезпечення (вислуга років 20).
15 вересня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області направило позивачу лист, в якому повідомлялося, що оскільки позивачем укладений контакт про проходження служби в Держаній службі України з надзвичайних ситуацій, то відповідно до частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ виплата пенсії ОСОБА_1 не передбачена.
На підтвердження проходження ОСОБА_1 служби в органах та підрозділах цивільного захисту під час дії особливого періоду в матеріалах справи наявний витяг з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) від 09.12.2020 №498, витяг з наказу Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій м. Ніжин з кадрових питань (по особовому складу) від 09.12.2021 №579 .
Так, з 09 грудня 2021 року позивача зараховано у списки особового складу загону на всі види забезпечення. Встановлено посадовий оклад , оклад за спеціальним званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби.
Відповідно до довідки від 30.09.2021 №261 підполковник цивільного захисту ОСОБА_1 дійсно проходить службу у Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України.
Вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними та такими, що порушують права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.8, ч.2 ст.19 Основного Закону України).
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 №1052 «Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій» Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Станом на 01.01.2021, на день припинення виплати пенсії ОСОБА_1 проходить службу на посаді оперативним черговим відділу планування, координації та контролю штабу спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, що стосуються застосуванні приписів Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, зокрема, у постанові від 26.09.2018 у справі №813/1919/16 та відповідно до якого: 1) сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію, 2) закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану, а тому на даний час в Україні діє особливий період, 3) однією з умов завершення особливого періоду слід вважати припинення воєнного конфлікту, який зумовив його настання.
Відповідно до частини першої Закону № 2262-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною другою статті 101 КЦЗ України передбачено, що порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
11.07.2013 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №593, якою затвердив Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (надалі також - Положення № 593), яке не передбачає випадків проходження служби у органах та підрозділах цивільного захисту у режимі військової служби.
Відповідно до пункту 38 частини першої статті 3 КЦЗ України сили цивільного захисту - аварійно-рятувальні формування, спеціалізовані служби та інші формування цивільного захисту, призначені для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.
Згідно з статтею 4 Кодексу Цивільного захисту України цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Згідно частини першої статті 22 КЦЗ України до сил цивільного захисту належать: 1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; 2) аварійно-рятувальні служби; 3) формування цивільного захисту; 4) спеціалізовані служби цивільного захисту; 5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини); 6) добровільні формування цивільного захисту.
Згідно частини другої статті 2 Закон «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Відповідно до ч. 3 ст.2 Закону України № 2262-XII пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Зважаючи на те, що позивач був прийнятий на службу за контрактом до органів і підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду, то у відповідності до вимог частини 3 статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсії ОСОБА_1 на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного його звільнення зі служби не повинна припинятися.
Зважаючи на частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд зазначає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли у розумінні пункту 52 Положення №593 місце служби позивача - Спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України, є органом цивільного захисту, адже призначений для забезпечення виконання завдань цивільного захисту.
У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, №44277/98, рішення від 24.04.2003 року).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно Закону №2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне отримання належно перерахованої пенсії у визначеному законодавством порядку в повному обсязі.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовця» та п. б) ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» служба в органах і підрозділах цивільного захисту прирівнюється до військової служби.
З урахуванням ст. 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що припинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є протиправним.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити виплату пенсії з 01.01.2021 ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 50% сум грошового забезпечення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул.П'ятницька, 83-А,м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ: 21390940.
Повний текст рішення суду виготовлено 24 травня 2022 року.
Суддя О.В. Заяць