24 травня 2022 року м.Чернігів Справа № 620/2472/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, в якому просить:
- визнати протиправним рішення одинадцятої сесії восьмого скликання Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 16.09.2021 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, із земель комунальної власності на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області;
- зобов'язати Линовицьку селищну раду Прилуцького району Чернігівської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, із земель комунальної власності на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, відповідно до заяви від 19.07.2021 та додатних до не ї документів.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправною та такою, що порушує її права та законні інтереси.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Линовицька селищна рада Прилуцького району Чернігівської області правом на подання відзиву не скористалася.
Суд акцентує увагу, що відповідачем не надано відзиву щодо заявлених позовних вимог із підтверджуючими документами, які спростовують доводи позивача.
Згідно з частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Як видно із матеріалів справи, ухвалою від 14.02.2022 відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
Вказана ухвала та адміністративний позов з додатками отримано уповноваженим представником відповідача 16.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи.
Однак станом на день ухвалення судом рішення у справі такого відзиву не надійшло, що кваліфікується судом, як визнання позову.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розміром 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, додавши до заяви схему розташування земельної ділянки, копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с.15).
Линовицька селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, розглянувши заяву позивача, рішенням одинадцятої сесії восьмого скликання від 16.09.2021 «Про надання дозволу» відмовило позивачу в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області з підстав, що переважне право на отримання земельної ділянки мають громадяни Линовицької територіальної громади або мають в користуванні земельну ділянку останні 5 років (а.с.12).
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.
Згідно пункт «а» частини 3 статті 38 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України (далі ЗК України).
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради та Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Позивачем, при зверненні до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додано графічні матеріали, які містять зазначення бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки, що надає можливість перевірити місце її розташування на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проєктам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.
Проте Линовицька селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, розглянувши заяву позивача, рішенням одинадцятої сесії восьмого скликання від 16.09.2021 «Про надання дозволу» відмовило позивачу в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області з підстав, що переважне право на отримання земельної ділянки мають громадяни Линовицької територіальної громади або мають в користуванні земельну ділянку останні 5 років (а.с.12), тобто з підстав, що суперечать частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.
За таких обставин суд вважає спірне рішення відповідача, яким відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправним, оскільки воно не відповідає частині 7 статті 118 Земельного кодексу України. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Подібну правову позицію вже висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 24.01.2019 по справі № 806/2978/17, від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18 та від 14.08.2019 по справі № 0640/4434/18.
Враховуючи вищенаведене, адміністративний позов позивача підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розміром 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, з урахуванням правової позиції суду.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким надати дозвіл позивачу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розміром 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, суд зазначає наступне.
Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії.
Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі №826/7631/15.
Суд враховує, що повноваження щодо перевірки вищевказаних питань належить виключно до компетенції відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області надати дозвіл позивачу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розміром 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, необхідно відмовити.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову частково вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 496,20 грн; доказів щодо понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення одинадцятої сесії восьмого скликання Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 16.09.2021 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.
Зобов'язати Линовицьку селищну раду Прилуцького району Чернігівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19.07.2021 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, з урахуванням правової позиції суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )
Відповідач: Линовицька селищна рада Прилуцького району Чернігівської області (вул. Шевченка, 1, смт Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17584, код ЄДРПОУ - 04412455).
Суддя В.В. Падій