справа№380/3025/22
24 травня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс» (далі - ТзОВ «Євро-Комерс», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати постанову від 12.01.2022 року № 344196.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова від 12.01.2022 №344196 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята на підставі акту перевірки №310378, складеного з порушеннями Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2020 №1567. Позивач наголошує, що в акті відсутній підпис водія транспортного засобу або уповноваженої особи суб'єкта господарювання, при цьому копію акту водію не надано на місці зупинки. Невнесення записів у графу «Пояснення водія про причини порушень» свідчить, що акт був складений без участі водія. Абзац 3 ст. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. У графі постанови щодо норми закону, котрі нібито порушено, вказано ст.ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, відповідно до акту №310378 працівниками Укртрансбезпеки не виявлено порушення позивачем ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач не здійснював пасажирські перевезення 12.11.2021. Так, 12.11.2021 позивач здійснював вантажні перевезення на підставі ТТН, де був перевізником. Одним із видів діяльності товариства є - 49.41. вантажний автомобільний транспорт. Перевезення пасажирів товариство не здійснює зовсім. Згідно вказаного вище акту не зрозуміло, хто саме проводив рейдову перевірку, не зазначено чітко посаду та прізвища інспекторів, а також на підставі яких документів проводилась перевірка. Під час рейдової перевірки посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Львівській області, відповідно до п.п. 3, 4 Порядку №422 зупинено транспортний засіб марки Renault, державний номер НОМЕР_1 . В акті перевірки зазначеного транспортного засобу виявлено порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме водій не надав для перевірки уповноваженим на те посадовим особам тахокарти за попередні 28 календарні дні. Позивач отримав виклик на розгляд цієї справи на 08.12.2021. Однак, враховуючи те, що водій не знав про складення акту та йому не вручено його копію, листом від 01.12.2021 товариство просило перенести розгляд справи та скерувати копію та інші документи, що наявні у матеріалах справи. На адресу позивача надійшов акт та копія ТТН від 12.11.2021. Виклик на розгляд справи на 12.01.2021 по акту №310378 позивач не отримував, натомість отримував на цю дату виклик по іншій справі. 12.01.2022 на виконання п. 27 порядку №1567 відділом державного контролю у Львівській області проведено розгляд акту №310378 та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №344196, відповідно до якого, до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн., яка є протиправною. Враховуючи наведене, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 09.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 09.02.2022 надіслано до електронного кабінету 17.02.2022 та на електронну пошту10.05.2022.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з товарно-транспортною накладною від 12.11.2021 №12/11 позивачем в зазначений день здійснювалось перевезення вантажу.
12.11.2021 посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт №310378 від 12.11.2021 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки, яка проводилась на підставі направлення на перевірку від 08.11.2021 №011536, 12.11.2021 о 10 год. 30 хв. на ділянці дороги -124 км. а/д Р-15 «Ковель-Жовква» проведено перевірку транспортного засобу RENAULT, номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 .
Під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, при здійсненні вантажу водій не пред'явив інформацію про режим праці та відпочинку водія, а саме, не пред'явив тахокарти за попередні 28 днів, відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період, чим допустив порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.
У графі «пояснення водія про причини порушень» вказано, що водій з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.
Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.01.2022 №344196, і якою до перевізника ТзОВ «Євро-Комерс» застосовано адміністративно-господарський штраф, передбачений ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».
Цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з пп.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
В силу вимог п.п. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпеки відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ст. 6 України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абз. 1 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Системний аналіз наведених законодавчих норм свідчить, що визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» перелік документів не є вичерпним, оскільки законодавством можуть бути передбачені інші документи, що є необхідними для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.
Так, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів розроблено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).
Положення № 340 встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Пунктом 1.3 Положення № 340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).
За змістом пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі Інструкція № 385).
Згідно з п. 1.3 Інструкції № 385 ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Приписами п. 3.3 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати про собі, зокрема, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Отже, як зазначалося раніше, наведений у ст. 48 Законом України «Про автомобільний транспорт» перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими, визначеними законодавством документами, одним з яких є заповнені: 1) тахокарти (щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія) у кількості, що передбачена ЄУТР; 2) або картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
В Україні реєстраційні листи режимів праці та відпочинку водіїв втілені у формі тахокарт або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа (згідно з п. 3.3 Інструкції № 385).
Відтак, Закон України «Про автомобільний транспорт» зобов'язує автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, особиста картка водія до цифрового тахографа та роздруківка даних роботи цифрового тахографа.
Так, підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є відсутність у водія тахокарт за попередні 28 днів.
У даному випадку, законодавець в імперативному порядку визначає умови для встановлення на транспортний засіб тахографа, а саме, за умови, коли вантажний автомобіль перевищує масу понад 3,5 тонн.
Разом з тим, зазначені обставини не спростовано відповідачем, та не надано будь-яких письмових доказів, які свідчили про перевищення маси вантажного автомобіля позивача понад 3,5 тонн.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд враховує, що обов'язок доведення правомірності спірних рішень, в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, покладено на відповідача.
Таким чином, висновок про правомірність рішення суб'єкта владних повноважень може бути зроблений судом виключно у разі надання відповідачем належних, допустимих, достовірних доказів, які у своїй сукупності свідчитимуть про вчинення позивачем порушення вимог чинного законодавства, за яке до нього застосовані заходи відповідальності.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.
Зокрема, не надано суду доказів того, чи проводилось зважування транспортного засобу позивача, і якщо так, то в який спосіб, також не надано акту відмови водія від підпису, не надано направлення на проведення перевірки, не підтверджено здійснення ТзОВ «Євро-Комерс» саме пасажирських, а не вантажних перевезень тощо. Крім того, не надано доказів належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» та не надано оцінку листа ТзОВ «Євро-Комерс» про перенесення розгляду справи на дання можливості такому підготувати пояснення та взяти участь у справі.
Суд зауважує, що позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду такої справи.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 17.01.2019 по справі №826/1632/17.
Позивач не брав участь у розгляді справи про порушення та не надавав пояснення. А розглянувши справу без участі позивача, відповідач позбавив його права на участь у розгляді справи та права щодо надання пояснень.
Отже, відповідач під час розгляду справ про порушення та прийняття спірної постанови порушив вимоги Порядку №1567.
З огляду на це, суд вважає, що порушення, описані в акті № 310378 від 12.11.2021 не знайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами та встановленими обставинами.
Окрім того, судом береться до уваги ч.4 ст.159 КАС України, відповідно до якої подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Врахувавши в сукупності вищенаведене та факт неподання відповідачами відзиву, останній кваліфікується судом як визнання позову.
А тому, застосування до позивача штрафу на підставі акта від 12.11.2021 №310378 перевірки додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за перевезення вантажів, під час яких водій не пред'явив інформацію про режим праці та відпочинку водія, а саме не представив тахокарти за попередні 28 днів, а також бланк підтвердження діяльності за вказаний період, є безпідставним.
За таких обставин суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог, позаяк вони не впливають на викладений вище висновок суду та наявність безумовних підстав для задоволення адміністративного позову та скасування винесеної відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №344196 від 12.01.2022.
Слід також вказати наступне.
Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останній не повідомляв позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у встановлений Порядком №1567 спосіб, зворотного матеріали справи не містять.
Так, відповідно до п.п. 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
У матеріалах справи є повідомлення від 24.12.2021 №108625/25/24021 «Про розгляд справи про порушення законодавства», згідно якого позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 12.01.2022 з 10:00 до 13:00 год., за адресою: Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 659А/2. У даному повідомленні вказано короткі відомості щодо справи про порушення:- дата проведення перевірки - 25.11.2021; місце проведення перевірки - Тернопільська область; проведено перевірку транспортного засобу марки Renault, д.н.з НОМЕР_4 ; складено акт перевірки №313385.
Суд зазначає, що таке повідомлення стосується розгляду іншої справи. Натомість, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження належного повідомлення позивача (уповноваженої особи) про розгляд справи про порушення, складеного на підставі акта від 12.11.2021 №310378.
За наслідком розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свій процесуальний обов'язок, не підтвердив належними, допустимими та достатніми доказами та не довів вину позивача, а відтак і факт вчинення позивачем інкримінованих йому порушень законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.01.2022 №344196 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс» (місцезнаходження: 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська, 19; код ЄДРПОУ 37059699) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню рівно судових витрат у вигляді судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 24.05.2022.
Суддя Потабенко В.А.