ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"23" травня 2022 р. Справа № 344/4962/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Комарницького Едуарда Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень, визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Комарницький Едуард Григорович, звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області згідно якого просить суд:
- визнати незаконними та скасувати постанови про накладення адміністративних стягнень від 01.04.2016 та від 19.04.2022 серії ПН МІФ№ 000798, та закрити провадження у адміністративних справах;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 2 від 01.04.2016 Долинського районного сектору управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про повернення громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 12.09.1969 року за межі України;
- зобов'язати управління у встановленому порядку прийняти заяву та видати ОСОБА_1 12.09.1969 посвідку на постійне проживання в Україні;
- зобов'язати управління, зважаючи на загально визнані обставини, які стосуються збройного вторгнення Росії в Україну, з метою забезпечення громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , 12.09.1969 року уникнення переслідувань та принижень гідності, а також з метою збереження життя та свободи зважаючи на погляди, які засуджують дії російської федерації, прийняти та розглянути заяву для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.04.2022, адміністративну справу № 344/4962/22 - передано на розгляд за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
17.05.2022 адміністративна справа № 344/4962/22 супровідним листом від 28.04.2022 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2022, справу 344/4962/22 розподілено для розгляду судді Микитин Н.М.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд зазначає наступне.
Приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 3 та 6 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Частинами 1 та 5 статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Частиною 6 статті 172 КАС України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Суд зазначає, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов'язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики.
КАС України не містить чітких критеріїв для визначення пов'язаності позовних вимог, однак разом з цим, виходячи з загальних вимог до позовної заяви, встановлених статтями 160, 161, 169, 172 КАС України, відповідно до яких позов обов'язково повинен містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та посилання на докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, можна стверджувати, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення та/або поданими доказами.
Підставами позову в адміністративному судочинстві є обставини, тобто юридичні факти, на яких ґрунтується вимога позивача. До підстав позову входять лише юридичні факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.
Таким чином, послідовний аналіз приведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що заявлення кількох вимог в одній позовній заяві можливо, якщо такі позовні вимоги пов'язані між собою, якщо такі вимоги можливо вважати основними та похідними, тобто вирішення таких позовних вимог є обґрунтованим з точки зору повного та всебічного розгляду справи, досягнення мети захисту прав, свобод та інтересів особи, що звернулась за судовим захистом. Якщо цього немає, то виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об'єднано позовні вимоги, зокрема, щодо скасування постанови про накладення адміністративних стягнень від 01.04.2016 та від 19.04.2022 серії ПН МІФ№ 000798, та закриття провадження у адміністративних справах, скасувати рішення № 2 від 01.04.2016 про повернення громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 за межі України, зобов'язання у встановленому порядку прийняти заяву та видати ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні та зобов'язання зважаючи на загально визнані обставини, які стосуються збройного вторгнення Росії в Україну, з метою забезпечення громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , уникнення переслідувань та принижень гідності, а також з метою збереження життя та свободи зважаючи на погляди, які засуджують дії Російської Федерації, прийняти та розглянути заяву для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Проте, суд зазначає про неможливість розгляду в межах одного судового провадження окружним адміністративним судом заявлених позивачем позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Згідно частини 3 статті 27 КАС України підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом (виключна підсудність).
Так, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано нормами статті 286 КАС України.
Зокрема, в силу положень частини 1 статті 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, суд звертає увагу на те, що статтею 286 КАС України встановлює спеціальний строк розгляду судом справ про притягнення до адміністративної відповідальності, який становить 10 днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, строк подання апеляційних скарг на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, становить 10 днів з дня його проголошення.
Статтею 288 КАС України визначені особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
У відповідності до статті 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов'язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.
Апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення.
Відтак, законодавець у положеннях КАС України визначив загальні правила поведінки суду щодо розмежування предметної юрисдикції.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами виключної підсудності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.08.2019 у справі №9901/430/19 та в ухвалах від 25.08.2021 у справі №9901/336/21 від 14.02.2022 у справі №990/36/22.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що позовні вимоги в частині скасування постанови про накладення адміністративних стягнень від 01.04.2016 та від 19.04.2022 серії ПН МІФ№ 000798, та закриття провадження у адміністративних справах, скасування рішення № 2 від 01.04.2016 про повернення громадянина російської федерації ОСОБА_1 за межі України підсудні місцевому загальному суду як адміністративному суду в порядку різних норм (ст.ст. 286, 288 відповідно) та особливостей окремих категорій термінових адміністративних справ.
В свою, чергу позовні вимоги про зобов'язання у встановленому порядку прийняти заяву та видати ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні та зобов'язання прийняти та розглянути заяву для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту підсудні Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Таким чином, Комарницьким Е. Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 в позовній заяві від 20.04.2022 об'єднані позовні вимоги, які не пов'язані між собою підставою виникнення, поданими доказами, не є основними та похідними між собою, а також ґрунтуються на різних правових нормах та щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Крім того, суд звертає увагу, що роз'єднання заявлених позивачем вимог з їх подальшим розглядом, може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Як наслідок, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, які повинні розглядатись з врахуванням виключної підсудності окремих категорій адміністративних справ вихначених КАС України, та унеможливлює об'єднання спірних вимог в одне провадження
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у пунктах 23-24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії" (Coeme and Others v. Belgium), NN 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII). Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". У пп. 107-109 рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії" (що зазначалось вище) Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що дана позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 21, 169, 172, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву адвоката Комарницького Едуарда Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень, визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Микитин Н.М.