24 травня 2022 року Справа № 160/4377/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Мельничук Ганни Вікторівни, керівника відділу державної виконавчої служби Кабаченко Ії Миколаївни про оскарження рішень, дій або бездіяльності, -
09.03.2022 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до державого виконавця Мельничук Ганни Вікторівни, керівника відділу державної виконавчої служби Кабаченко Ії Миколаївни в якому просив:
- притягнути усіх причетних осіб до відповідальності;
- зняти арешт з усіх моїх рахунків;
- компенсацію за усі наслідки та моральні страждання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до канцелярії суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши обставини для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин та уточненого позову із зазначенням у ньому ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номера засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти відповідачів та із конкретизуванням прохальної частини, із зазначенням, які саме дії відповідача позивач вважає протиправними, і в чому саме вони порушують права та законні інтереси позивача.
15.03.2022 року на виконання ухвали від 10.03.2022 року про залишення без руху позивач звернувся із додатковими поясненнями у справі, в яких зазначив, що немає змоги долучити заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а тому додає її в вигляді додаткових пояснень, в якому було доступно, зазначив, що немає змоги надати персональні данні інших людей, щодо вимоги суду про конкретизування прохальної частини, із зазначенням, які саме дії відповідача позивач вважає протиправними, і в чому саме вони порушують права та законні інтереси позивача, зазначив наступне:
1. ОСОБА_2 не мала права блокувати усі мої банківські рахунки.
2. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права посягати на моє здоров'я, та здоров'я інших людей, ігноруючи распорядження під час карантинних заходів.
3. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права ігнорувати електронні звернення.
4. ОСОБА_3 не мала права ігнорувати дії держслужбовця.
5. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права ігнорувати законодавство України.
6. ОСОБА_4 не мав права ігнорувати дії держслужбовців.
Також, зазначив про строки звернення, що вони настали з моменту блокування рахунків, через скрутне матеріальне становище, стала неможивість звернення до приватних адвокатів для захисту своїх прав та у зв'язку із цим неможливість сплати судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 року позовну заяву повторно залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши обставини для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин;
- уточненого позову із конкретизуванням прохальної частини, із зазначенням, які саме дії відповідача позивач вважає протиправними, і в чому саме вони порушують права та законні інтереси позивача;
- заяви про звільнення від сплати судового збору із доказами на підтвердження майнового стану для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову або докази сплатити судового збору у розмірі 992,40 грн.
23.03.2022 року на електронну адресу суду від позивача надійшли заяви про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, заява про звільнення від сплати судового збору та уточнений позов, проте, останні не були скріплені електронним цифровим підписом, у зв'язку з чим ухвалою суду від 25.03.2022 року повернуті заявнику без розгляду.
28.03.2022 року позивач повторно через електронну адресу суду надав уточнений позов, заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав та заяву про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою суду від 01.04.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 втретє залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до канцелярії суду доказів на підтвердження обставин, які свідчать про майновий стан позивача.
05.04.2022 року на виконання ухвали від 01.04.2022 року позивач надав заяву про звільнення від сплати судового збору та довідку про доходи від 04.04.2022 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 року було поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 21.04.2021 року, відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.09.2020 року намагаючись скористатися банківськими послугами дізнався про накладення арешту на його рахунки представником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_2 . У подальшому, звернувшись в усній формі до ОСОБА_2 дізнався про існування нібито заборгованості зі сплати аліментів понад 2 роки, що не відповідає дійсності та підтверджується копіями квитанцій та банківською випискою. При цьому, жодних повідомлень про заборгованість по аліментам він від відділу державної виконавчої служби жодного разу не отримував. Лише 06.10.2020 року на його адресу від Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла відповідь, в якій зазначено, що станом на 01.09.2020 року його борг зі сплати аліментів складає 13 725,49 грн., крім того, вказано, що виконавче провадження відносно нього №173/715/17 порушено ще 27.06.2016 року, тобто, майже за 4 місяці до народження доньки та майже рік до рішення суду про стягнення аліментів. У наступних відповідях зазначена ця ж сама дата, що виключає, на його думку, помилковість її зазначення. Водночас, листом від 20.10.2020 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомило, що станом на 30.09.2020 року борг зі сплати аліментів складає усього 2 367,57 грн., однак причини для звільнення рахунків з під арешту відсутні. Позивач звертає увагу суду, не зрозумілим є куди дівся борг у розмірі 13 725,49 грн. та звідки узявся новий у розмірі 2 367,57 грн., а також не зрозуміло на підставі чого було заблоковано рахунки, якщо борг не перевищує навіть три місяці. Так, згідно квитанцій та виписок по рахунку загальна сума сплачених ним аліментів за період з 06.04.2018 року по 05.09.2020 року включно складає 24 717,97 грн. та станом на 05.09.2020 року сума переплати по аліментам починаючи з 06.04.2018 року складала 717,97 грн., оскільки відповідно до рішення суду повинна складати не менше 24 000,00 грн. Враховуючи те, що до 06.04.2018 року усі квитанції надавались у паперовому вигляді особисто, щомісячна сплата по аліментам складала по 827,00 грн., як і до 04.03.2019 року. В такому випадку, сума переплати по аліментам за весь час станом на 05.09.2020 року повинна складати 1 014,97 грн. Разом з тим, державний виконавець постійно малює якийсь незрозумілий борг та надсилає усі документи набагато пізніше ніж вони датовані, а помилки в даті свідчать про те, що вони були сформовані в один день. З 09.04.2019 року він почав сплачувати аліменти на карту «ПриватБанк» стягувачапо справі. Листом від 21.12.2021 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомило, що станом на 01.12.2021 року його борг зі сплати аліментів складає 14 367,57 грн. При цьому, на цей раз помилка у даті відкриття виконавчого провадження була відсутня та зазначено - 27.06.2017 року. Таким чином, позивач вважає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , яка заблокувала рахунки на підставі не сплати аліментів за понад 2 роки, та впродовж ще наступних майже 2-х років не передала справи до суду, не склала протокол, відмовляється спілкуватись, та діє під прикриттям її керівника ОСОБА_3 , має право на отримання компенсації у сумі 41 578 561,97 грн. через наслідки дій службових посадовців, а також на відшкодування моральної шкоди, так як дії державних службовців зруйнували його життя, оскільки внаслідок блокування рахунків не має змоги скористатися своїм правом щодо отримання даних за цільовим витрачанням аліментів, у зв'язка з чим вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
26.04.2022 року на електронну адресу суду та 28.04.2022 року до канцелярії суду представником відповідачів подано копії матеріалів виконавчого провадження №55188922 відносно боржника ОСОБА_1 та відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що у відділі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №55188922 з виконання виконавчого листа №173/715/17, виданого 27.06.2017 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 800,00 грн., з наступною індексацією відповідно до закону щомісячно, починаючи стягнення з 04.05.2017 року і до повноліття дитини. Відповідно до матеріалів виконавчого провадження станом на 31.01.2022 року, заборгованість зі сплати аліментів, яка нарахована державним виконавцем ОСОБА_2 , складає 15 167,57 грн. Останні дані щодо сплати аліментів боржником датовані вереснем 2021 року. Квитанцій та/або заяв щодо сплати аліментів, боржником не було подано у встановленому порядку. При цьому, звертав увагу суду, що боржник не сплачує мінімальний гарантований розмір аліментів, який передбачений законодавством України, а тому, з огляду на недотримання виконавцем вимог щодо стягнення такого розміру, у подальшому, буде здійснений перерахунок заборгованості боржника відповідно до положень Сімейного кодексу України. Зазначив, що законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов'язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного. З приводу дій (поведінки) посадових осіб відділу - державного виконавця ОСОБА_2 та начальника ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_8 звільнена з посади 13.11.2020 року згідно наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а ОСОБА_2 , з огляду на воєнний стан в Україні, з 08.03.2022 перебуває у відпустці (за кордоном), у зв'язку з чим відібрати будь-які пояснення щодо фактів, викладених у позовній заяві не є можливим. З 14.11.2020 року згідно наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), виконуючим обов'язки начальника відділу призначено Кривенького Євгена Вікторовича; з 08.12.2021 року ОСОБА_9 призначено начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області, у якого на даний час на виконанні перебуває виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 . При цьому, у період з 14.11.2020 року до цього часу боржник ОСОБА_1 до нього не звертався як до безпосереднього керівника державного виконавця Мельничук Г.В. з приводу її можливих протиправних та/або незаконних дій, не подав скарги на дії виконавця, не звергався із заявою щодо перерахунку заборгованості зі сплати аліментів та/або зняття арешту з коштів. Щодо вимоги про стягнення з відділу коштів у сумі 41 578 561,97 грн. зазначив про їх безпідставність та абсурдність та взагалі необхідністю їх стягнення з ВДВС. На підставі викладеного у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
26.04.2022 року позивачем на електронну адресу суду подано письмову відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, зазначено, що те, що ОСОБА_3 звільнена, а ОСОБА_2 у відпустці, не звільняє їх від відповідальності за вчинені протиправні дії, коли вони перебували на посаді при виконанні службових обов'язків та не позбавляє можливості надати пояснення в електронному чи письмовому вигляді.
28.04.2022 року на електронну адресу суду та 03.05.2022 року до канцелярії суду представником відповідачів подано додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що 26.04.2022 року відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» керівником відділу проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження №55188922 з примусового виконання виконавчого листа №173/715/17, виданого 27.06.2017 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , в ході якої встановлено, що державними виконавцями, на виконанні у яких за період перебування виконавчого провадження на виконанні допускалися відповідні порушення вимог чинного законодавства України в частині правильності обчислення розміру заборгованості боржника. Так, виявлено, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України із змінами, внесеними згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-УІІІ від 03.07.2018 року, державним виконавцем з 03.07.2018 року не нараховувалася заборгованість згідно гарантованого мінімального розміру аліментів (оскільки 800 грн. за рішенням суду менші за гарантований мінімальний розмір) в розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. Внаслідок чого, з липня 2018 року проводився невірний розрахунок боргу. При цьому, нарахована заборгованість виконавцями за різні періоди є значно меншою, а ніж той розмір аліментів, який позивач мав би сплачувати відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження №55188922 з виконання виконавчого листа №173/715/17, виданого 27.06.2017 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 800,00 грн., з наступною індексацією відповідно до закону щомісячно, починаючи стягнення з 04.05.2017 року і до повноліття дитини.
Так, виконавче провадження №55188922 відкрито державним виконавцем постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2017 року на підставі заяви стягувача - ОСОБА_5 про примусове виконання від 17.11.2017 року.
Також, в рамках даного виконавчого провадження №55188922 державним виконавцем прийнято постанови:
- від 23.11.2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;
- від 09.09.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами;
- від 09.09.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
- від 09.09.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду;
- від 09.09.2020 року про арешт майна боржника;
- від 09.09.2020 року про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Судом встановлено, що 26.04.2022 року керівником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження №55188922 з примусового виконання виконавчого листа №173/715/17, в ході якої встановлено, що державними виконавцями, на виконанні у яких за період перебування виконавчого провадження на виконанні допускалися відповідні порушення вимог чинного законодавства України в частині правильності обчислення розміру заборгованості боржника.
За результатами перевірки проведено новий розрахунок заборгованості аліментів ОСОБА_1 , відповідно до якого розрахунок нарахування аліментів здійснено саме з 04.05.2017 року відповідно до рішення суду.
Так, згідно повідомлення стягувача - ОСОБА_5 станом на 31.10.2017 року заборгованість зі сплати аліментів складала 800,00 грн., у зв'язку з чим за період з 04.05.2017 року по 31.10.2017 року нараховано заборгованість виключно у сумі 800,00 грн.
З 01.11.2017 року по 31.06.2018 року аліменти нараховано відповідно до резолютивної частини рішення суду у сумі 800,00 грн. щомісячно, а саме 800 х 8 = 6400,00 грн. + 800,00 грн. заборгованості станом на 31.10.2017 року = 7 200,00 грн.
З 03.07.2018 року по 27.04.2022 року заборгованість нарахована відповідно до вимог Сімейного кодексу України у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.
Отже, за період з 04.05.2017 року по 27.04.2022 року боржнику - ОСОБА_1 було нараховано аліментів у сумі 59 210,00 грн., з яких останнім сплачено - 20 528,97 грн.
Таким чином, станом на 27.04.2022 року борг ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 38 627,03 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком наявним в матеріалах справи.
Вважаючи дії відповідачів щодо накладення арешту на кошти боржника протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Інструкцією з організації примусового виконання рішення» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За приписами ч. 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7 частини третьої).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою державного виконавця від 20.11.2017 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №173/715/17, виданого 27.06.2017 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 800,00 грн., з наступною індексацією відповідно до закону щомісячно, починаючи стягнення з 04.05.2017 року і до повноліття дитини.
Також, у зв'язку з існуванням заборгованості зі сплати аліментів 09.09.2020 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Аналіз наведених положень Закону №1404-VIII дає підстави стверджувати, що накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках боржника, є одним із визначених вказаним законом заходів щодо примусового виконання рішень.
Водночас, що приписами абзацу другого частини другої статті 48 Закону встановлено заборону звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 -1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 -1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 -1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 -1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18 -1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
При цьому, ч. 3 ст. 52 Закону №1404-VIII визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Отже, рахунки, визначені ч. 2 ст. 48 Закону №1404-VIII, є спеціальними для цілей застосування обмежень при застосуванні положень, визначених пунктом 7 частини третьої статті 18, частини другої статті 48, частини третьої статті 52, статті 56 Закону №1404-VIII щодо накладення арешту на кошти на таких рахунках.
Крім того, аналіз наведених положень Закону №1404-VIII в сукупності з приписами статті 1074 Цивільного кодексу України, статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дає підстави для висновку, що рахунки, на які зараховується заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання та по суті не є такими рахунками. Зазначені рахунки є звичайними поточними рахунками з огляду на відсутність у законодавстві визначення такого виду рахунків як «зарплатний», що у свою чергу дає підстави для висновку про відсутність обмежень для накладення арешту на кошти на таких рахунках, крім суми арештованих коштів відповідно до обмежень щодо можливого розміру стягнення.
Також, суд зауважує, що визначені ч. 3 ст. 52 Закону №1404-VIII обмеження щодо арешту коштів, які перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, стосуються особливостей звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а не фізичних осіб.
Статтею 73 Закону №1404-VIII передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону №1404-VIII, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач на виконання рішення суду частково сплачував аліменти, що підтверджується квитанціями про сплату та банківськими виписками.
Разом з тим, в повному обсязі аліменти позивачем сплачені не були та станом на 27.04.2022 року в останнього наявна заборгованість в загальному розмірі 38 627,03 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком наявним в матеріалах справи.
З метою забезпечення викання рішення суду, в рамках виконавчого провадження, державним виконавцем 09.09.2020 року було прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що в останнього відсутня заборгованість зі сплати аліментів, а також те, що постанова про арешт коштів боржника є протиправною, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ним в повному обсязі сплачені аліменти на виконання рішення суду.
Так, суд критично оцінює розрахунок наданий позивачем щодо розміру сплати аліментів, оскільки останній не відповідає вимогам нарахування визначеним рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, відповідно до якого стягненню підлягають аліменти в твердій грошовій сумі 800,00 грн., з наступною індексацією відповідно до закону щомісячно та починаючи стягнення з 04.05.2017 року і до повноліття дитини.
З позовної заяви та з розрахунку наданого позивачем вбачається, що сплачувати аліменти він почав з 06.04.2018 року, тоді як рішенням суду зобов'язано здійснювати стягнення починаючи з 04.05.2017 року.
Отже, доказів сплати аліментів за вказаний період позивачем суду не надано, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що на момент прийняття державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника, у останнього була відсутня заборгованість зі сплати аліментів.
Крім того, згідно рішення суду, виплата аліментів повинна здійснюватись в твердій грошовій сумі 800,00 грн., з наступною індексацією відповідно до закону щомісячно, разом з тим, із сум сплачених позивачем та наведених ним у розрахунку нарахування такої індексації не вбачається, оскільки з квітня 2019 року по березень 2020 року, а також у травні 2020 року та вересні 2020 року, позивачем сплачувалась однакова сума аліментів у розмірі 804,02 грн., що суперечить вимогам діючого законодавства та прийнятому рішенню суду.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що рахунки, на які накладено арешт в банках, відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законодавством.
Враховуючи, що постанова про арешт коштів боржника прийнята за наявності на те правових підстав, а саме, з метою примусового виконання рішення про стягнення аліментів, а також те, що спірна постанова містить виключення щодо коштів, на які заборонено накладати арешт, суд дійшов висновку, що постанова про накладення арешту а кошти боржника є правомірною, відповідно підстави для її скасування та зняття арешту відсутні.
Щодо тверджень позивача про протиправність дій ОСОБА_2 , яка заблокувала рахунки на підставі не сплати аліментів та не передала справи до суду, не склала протокол, відмовилась спілкуватись, та діяла під прикриттям її керівника ОСОБА_3 , суд вважає їх безпідставними та такими, що не підтверджені доказами.
Так, в ході розгляду справи позивачем не надано доказів звернення до даних осіб із відповідними заявами у встановленому законом порядку, всі обставини обґрунтовані виключно усним спілкуванням з ними, у зв'язку з чим підстави для притягнення вказаних осіб до відповідальності у суду відсутні.
Крім того, позивач у позовній заяві не зазначає, до якої саме відповідальності: дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної необхідно притягнути вказаних осіб.
Зважаючи на те, що інша частина позовних вимог є похідною від зазначених вище, а саме щодо стягнення компенсації у сумі 41 578 561,97 грн. та відшкодування моральної шкоди, підстави для її задоволення також відсутні.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності рішень, дій або бездіяльності відповідачів, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі ухвали суду від 11.04.2022 року, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу таких судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді у період з 14.04.2022 року по 23.05.2022 року у відпустці, текст рішення суду складений першого робочого дня - 24.05.2022 року.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до державного виконавця Мельничук Ганни Вікторівни (51937, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Перемоги, буд. 63), керівника відділу державної виконавчої служби Кабаченко Ії Миколаївни (51937, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Перемоги, буд. 63) про оскарження рішень, дій або бездіяльності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець