21 жовтня 2009 р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого: Косогор Г.О.
суддів: Ісаєвої Н.В.
Комлевої О.С.
при секретарі: Прієшкіної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до адміністрації ТОВ «КІК», ОСОБА_3 ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про захист порушення трудового договору, оплата праці, соціально-побутових умов, соціальний захист матері-одиначки дитини-інваліда,
встановила:
30 червня 2006 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення заробітної плати за травень те червень 2006 року в розмірі 420 грн., заробітної плати в розмірі 4.500 грн. за 6 місяців вимушеного прогулу у 2006 році, про стягнення моральної шкоди в розмірі 5.250 грн. в розмір якої входить не сплачена заробітна платня по 250 грн. за 21 місяць, а також стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. за відсутність соціально-побутових умов на робочому місці, також позивач поросить зобов'язати відповідача та третю особу надати їй двокімнатну квартиру з фонду будівництва корпорації з рахунку 25% наданих членам акціонерного товариства.
Позовну заяву ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала повністю і пояснила наступне: вона працювала з 04.05.1994 р. на заводі залізобетонних виробів 20-км Старокиївської дороги. З 6 липня 1995 року є членом відкритого акціонерного товариства «Куліндоровський завод залізобетонних виробів». У договорі акціонерів вона вказала, що всі її доходи та доходи її дочки повинні йти на розвиток житлового будівництва, тому на квартирній черзі вона знаходиться з 1995 року. ОСОБА_2 пояснила, що виховує дочку як мати-одиначка, її дочка хворіла, тому вона регулярно надавала довідки про захворювання дочки та про пільги на одержання квартири.
Про переорганізацію виробництва вона згоди не давала. Як вважає ОСОБА_2, всі ці роки відповідачі порушували її права на працю, оплату праці, соціально-побутові умови, соціальний захист на отримання пільг як матері-одиначки, яка виховує дочку 1990 року народження, інваліда-дитинства.
Головуючий у 1-ї інстанції Гудіна Н.І. Справа № 22-ц -4090\09
Доповідач Косогор Г.О. Категорія - 51,53,54
Вона часто знаходилась у вимушених відпусках з причини простою заводу, заробітна плата затримувалась, що привело к її виселенню з гуртожитку у 1998 році, коли вона перебувала в поїздках у пошуках заробітку. У зв'язку чим вона бомжувала 3 роки. Живе тимчасово з 28.08.2001 року, без документів на житло по теперішній день. Майже щомісячно приходила для надання робочого місця, але хоча робочі місця об'єднались, їй працювати не давали. 10.04.2001 року ОСОБА_2 оповістили про скорочення згідно ст. 40 КЗпП України, листом. Їй говорили, що засмученою вона не може працювати біля машин. В результаті чого вона з дочкою голодували, жили по підвалах, хворіли. Чим завдали їм не виправної шкоди.
Однак 01.02.2002 р. ОСОБА_2 прийняли на роботу по виготовленню керамзиту в ЦПК. В листопаді 2002 р. майстер ОСОБА_6 просив її підмінити його дружину на 2 місяця, якій зробили операцію на черевній порожнині, бо він фактично працював за двох. ОСОБА_7 потім не зміг знайти їй заміну, оскільки вона ОСОБА_2 виконувала таку роботу, на яку ніхто не йшов.
Робочі співчуваючі їй, називали її «бульдозером», бо вона працювала до лютих морозів, до зупинки печі працювала в цеху на лінії подачі глини на мішалку-прибирала засипки. А на початку січня ОСОБА_7 дав її завдання розбити лід із сталактитів до вікон біля входу і навколо будівлі, розчистити доріжку. Вона відмовилася, оскільки на роботі булу такі ж робочі, але чоловіки, двірник. Двірникові вона багато раз допомагала, а їй не допомагали, окрім навантажувача.
А, вона, ОСОБА_2 повинна була працювати при працюючих машинах, цех стояв, глина від морозу замерзнула. ОСОБА_7 сказав, що вона може йти, як всі жінки відпочивати до запуску машин. Всім робочим за вимушений простій сплатили, а їй не сплатили.
У квітні на засіданні комітету профкому заводу її не слухали, докоряли частими відпрошуваннями. При підписанні трудового договору вона вказала , що бажає працювати змінами, але її умовили працювати кожен день. Вона дала згоду, у зв'язку з сімейним станом працювати з 9.00 і з відпусткою за її потребою. Але її звинуватили в неіснуючих гріхах. В процесі обговорень їй було запропоновано ОСОБА_8 перейти до АХО двірником, та сказано, що зарплата буде як в цеху, робочий день починатиметься з 9.00 години «Зробиш свою роботу і вільна, коли треба - можеш йти, тільки попереджай». Їй виділили робочу ділянку, яка складає 10 тис кв.м., а зарплату їй платили 1/3 частини від цеху, більше 3-х місяців обіцяли розібратися. Однак, в листопаді 2004 року зменшили, на 30% і вона стала отримувати зарплату менше всіх на заводі, за умови не меншого об'єму роботи. Більш того, збиральна машина об'їжджала її ділянку, або прибирала після її прибирання. Вона вважає, що їй умисне створювалися такі умови. ЇЇ довго не надавали робочій інвентар, то потім все зникало, у неї не було спеціального побутового приміщення. На газон біля адміністративної будівлі вона носила воду у відрі для поливу квітів, тому що вода взагалі постійно була перекрита. Тобто повністю були відсутні соціально-побутові умови, чим задано її важкого морального збитку, який вона оцінює в 5000 грн.
У травні з приходом майстра ОСОБА_16 їй були, пред'явлені претензії про те, що вона працює з 9.00 ранку, а прибравши ділянку, йде. Він її постійно шукав, однак претензії щодо якості прибраної ділянки їй не пред'являлись. За травень та червень місяць зарплатню їй була зменшено на 1/3 частину. 29 червня, 1 і 15 серпня вона писала заяви с проханням розібратися, на ім'я ОСОБА_5, але в цій ситуації не розібрались. Тому вона вважає, що адміністрація заводу повинна їй доплатити, заробітну плату за травень місяць 220 грн. за червень місяць 200 грн.. Враховуючи ту суму, що їй платили з розрахунку в 500 грн. у місяць, в яку входить мінімальна заробітна платня, 25% екології Одеси, 25% за шкідливість роботи на заводі з 01.01.2006 р., але до цього платили відповідно менше.
Проте, ОСОБА_2 просить суд встановити, що вона повинна отримати заробітну платню за місяць розміром, тобто не менше ніж інші працівники АХО. Всі ці обставини морально її вбивають, а також те, що її працю так дешево оцінили. Тому вона просить морального відшкодування в вигляді 1/3 заробітку від 500 гривень за місяць, за весь період з жовтня 2004 року, що загалом складає 6.750 тисяч гривень. Як мати-одиначка, яка виховує
дитину-інваліда їй повинна надаватись соціальна допомога, але вона не отримувала соціальну допомогу з виробництва. На теперішній час ця сума складає 187.5 грн. на місяць. Як дитині-інваліду, дочці ОСОБА_2 належало відпочивати по два місяці на рік в санаторії. Ніякої допомоги вона не отримувала з роботи, хоч інші робітники отримували путівки в санаторії і на дітей і на себе. Тому вона бажає отримати соціальну допомогу з роботи за 12 років в сумі 26.160 грн..
ОСОБА_2 багато разів зверталась з заявами на ім'я ОСОБА_10, ОСОБА_3 про створювання вказаних їй проблем так, наприклад 28.06.06.,01.08.06. 15 серпня 2006 року після відмови виплатити їй заробітну плату у розмірі 450 грн., за травень і червень, вона надала заяву про неможливість безкоштовної праці, в зв'язку з чим пішла на вимушені прогули.
Відповідно до пояснень позивачка просить задовольнити її вимоги в повному обсязі, тобто:
1.Стягнути з відповідачів на користь позивачки заробітну плату за травень та червень місяць 2006 року в сумі 420 грн., в яку входить оплата за 155 робочих годин.
2.Стягнути з відповідачів на користь позивачки заробітну плату за вимушений прогул за 6 місяців 2006 року в сумі 4.500 грн.
3.Стягнути з відповідачів на користь позивачки моральні збитки в розмірі 5.250 гривень, в які входить зарплата по 250 грн., що їй не доплатили, з 21 місяць.
4.Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 моральне відшкодування у розмірі 5000 грн., за відсутність соціально побутових умов на її робочому місці.
5.Зобов'язати адміністрацію корпорації «Інтостроя», президента «Інтостроя» ОСОБА_11, адміністрацію ТОВ «КІК» Одеса-25 двадцятий кілометр Старокиївської дороги, надати ОСОБА_2 разом з дочкою, инвалідом-дитинства ОСОБА_13, 1990 р. народження двокімнатну квартиру з фонду будівництва корпорації з розрахунку 25% покладених членом акціонерного товариства.
Відповідач - адміністрація ТОВ «КІК» в судовому засіданні не визнала повністю. Інші відповідачі та третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про годину та місце слухання справи повідомлені своєчасно, про причини неявки суд не сповістили.
Відповідач - адміністрація ТОВ «КІК» в судовому засіданні пояснили, що позивачка ОСОБА_2 з 01.04.2005 року працювала в ТОВ «Куліндоровський Індустріальний Концерн» двірником адміністративно-господарського відділу, 30.10.2006 року звільнена за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію. Під час роботи ОСОБА_2 в ТОВ «КІК» з 01.04.2005 р. по 30.10.2006 р., їй нараховувалась заробітна плата відповідно до штатного розкладу, її оклад складав: з 01.04.2005 р. - 372 грн., з 01.07.2005 р. - 400 грн., з 01.09.2005 р. - 430 грн., з 01.07.2006 р. - 490 грн.. Оклад позивачки не був меншим за розмір мінімальної заробітної плати, затвердженої Законом України «Про держаний бюджет України на 2005 рік» №2285-VI від 23.12.2004 р., Законом України «Про держаний бюджет України на 2006 рік» № 3235-VI від 20.12.2005 р.. Позивачка ОСОБА_2, починаючи з травня 2006 року і закінчуючи днем її звільнення самовільно уходила з роботи не виконуючи своїх обов'язків, а також без поважних причин була довгий період відсутня на роботі - це вересень 2006 року, про що свідчить безліч актів складених на той час та доповідна записка майстра ОСОБА_14 (а.с. 203 т.1), дані акти маються в матеріалах справи ( а.с.205-269 т.1). У зв'язку з чим ОСОБА_2 була винесена догана, згідно наказу № 100-к від 20.09.2006 р.(а.с.202). Тому відповідач наполягає на те, що будь-які права ОСОБА_2 ТОВ «Куліндоровський Індустріальний Концерн» не порушував, тому її позивні вимоги безпідставні та підлягають відмові. Крім того, ТОВ «Куліндоровський Індустріальний Концерн» не є правонаступником підприємств зазначених в позовній заяві ОСОБА_2 (а.с.53 т.2), та квартирна черга відсутня на підприємстві взагалі (а.с.55 т.2).
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеса від 27 квітня 2009 року у позові ОСОБА_15 до адміністрації ТОВ «КІК» ОСОБА_3 Зінов'євича, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про захист порушення трудового договору, оплата праці, соціально-побутових умов, соціальний захист матері-одиначки дитини-інваліда, було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, що з'явився, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
При розгляді справи судом установлено, що позивачка працювала в ТОВІ “КІК” двірником адміністративно-господарського відділу в період з 01.04.2005 року по 30.10.2006 рік, звільнилась за власним бажанням у зв”язку з виходом на пенсію, відповідно до заяв ОСОБА_2і. ( а.с. 200,201-а т.1) та наказу ( а.с.201 т.1). заробітна плата ОСОБА_2 нараховувалась відповідно до штатного розкладу : з 01.04.2005 р. - 372 грн., з 01.07.2005 р. - 400 грн., з 01.09.2005 р. -430 грн., з 01.07.2006 р. - 490 грн., про що свідчать індивідуальні відомості на позивачку ( а.с. 177,178 т.1).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 З травня 2006 року по день звільнення самовільно уходила з роботи, не виконувала своїх обов”язків, без поважних причин була відсутня на роботі вересень 2006 року, про що свідчить як доповідна записка майстра ОСОБА_14 ( а.с. 203 т.1), так і складені акти ( а.с. 205 -269 т.1). Внаслідок чого ОСОБА_2 керівництво ТОВ винесло догану 20.09.2006 р. за № 100-к ( а.с. 202 т.1), з якою вона ознайомлена. Крім того судом встановлено, що ТОВ “КІК” не має квартирної черги на підприємстві взагалі ( а.с. 55 т.2).
ТОВ “Куліндоровський Індустріальний Концерн” зареєстровано 18.02.2005 р. (а.с. 194 т.1), який має свій Статут ( а.с.179-193 т.1) і не є правонаступником акціонерного товариства “ КЖХБІ” так і корпорації “Інтострой”, про які вказує ОСОБА_2і. ( а.с. 53 т.2).
Згідно листа від 29.08.2005 р. № 6-Р-1810 Суворовської райадміністрації, ОСОБА_2 стоїть на квартирному обліку з 26.06.1990 р. за місцем проживання при Суворовський райадміністрації м.Одеси( а.с. 30 т.1).
За вимогами ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об”єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв”язок доказів у їх сукупності.
Позивачка не надала доказів у підтвердження своїх позовних вимог, тому суд обгрунтовано відмовив у позові.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносинь.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 27 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий: Г.О. Косогор
Судді: Н.В. Ісаєва
О.С.Комлева