Справа № 2-3170/2010 р.
І М * Я М У К Р А Ї Н И
15 липня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого судді СУРНІНОЇ Л.О.,
при секретарі ЄСАУЛЕНКО Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернувся із позовом про розірвання шлюбу, зазначивши, що 08.06.1979 року було зареєстровано шлюб з відповідачкою. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. Позивач вказує, що більше десяти років сторони проживають окремо внаслідок того, що між ними виникають сварки, кожен з них має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. У зв*язку з даними обставинами сторони фактично припинили шлюбні відносини, однак відповідачка на розірвання шлюбу не згодна. Спільне майно розділено добровільно. Враховуючи вищевикладене, позивач просить розірвати шлюб.
У судовому засіданні позивач підтримав позов, на розірванні шлюбу наполягав, строк для примирення просив не надавати.
Відповідачка у судовому засіданні на розірвання шлюбу погодилась.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд вважає, що є підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК України).
У судовому засіданні встановлено, що 08.06.1979 року було зареєстровано шлюб з відповідачкою. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. Позивач вказує, що більше десяти років сторони проживають окремо внаслідок того, що між ними виникають сварки, кожен з них має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. У зв*язку з даними обставинами сторони фактично припинили шлюбні відносини, однак відповідачка на розірвання шлюбу не згодна.Таким чином, суд вважає, що родина фактично розпалась, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечили б інтересам позивача. Вимоги про утримання дитини і поділ майна не заявлені. Витрати при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 130, 174, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 105, 110, 112 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 08.06.1979 року в Палаці Щастя м. Ворошиловграду, актовий запис №652, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави держмито в розмірі 17 грн. 00 коп. ОСОБА_2 від витрат звільнити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд Ленінського району м. Луганська шляхом подачі в 10-денний срок з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.