вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" травня 2022 р. м. Київ Справа № 911/464/22
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Ліком" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Абрикос Плюс” про стягнення 20720,16 грн
без виклику учасників процессу
Приватне підприємствао "Ліком" (далі - позивач) подало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Абрикос Плюс” (далі - відповідач) про стягнення 20720,16 грн заборгованості, з яких 11976,37 грн - основного богу, 2327,31 грн - пені, 5645,41 грн - 40 % річних та 771,07 грн - інфляційних витрат за Договором поставки № 109 від 18.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором поставки № 109 від 18.03.2021 в частині порушення строків оплати поставленого товару, в наслідок чого утворилась заборгованість у вигляді основного боргу та штрафних санкцій, які ї є предметом позову.
Ухвалою від 16.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 18.03.2022 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 01.04.2022 (включно).
Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем - 21.02.2022, ввідповідачем - 12.03.2022, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№0103281545004, 0103281544970.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
18.03.2021 між Приватним підприємством "Ліком" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Абрикос Плюс” (покупець) укладено Договорір поставки № 109 (далі - договір).
У відповідності до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари народного споживання (далі - товари») на умовах DDP, або EXW, або FCA (в редакції міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» 2010 року) в залежності від узгодженого Сторонами Замовлення (письмового або усного), а Покупець зобов'язується приймати їх та оплачувати на умовах цього Договору.
Згідно п. 2.1 договору, товвари поставляються по накладним на підставі замолень покупця на поставку.
Як передбачено п. 2.3. договору, момент виконання Постачальником зобов'язання по поставці, та передача права власності на товар вважається: момент здачі Товарів органу транспорту при самовивозу (FCA); момент підписання видаткової накладної, акту прийому-передачі або розписки про отримання товарів - при здачі на складі Покупця (DDP) або Постачальника (EXW); інший момент, погоджений Сторонами цього Договору у Замовленні.
Ціни на Товари та загальна сума кожної поставки вказуються в видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються (п. 3.1 договору).
Пунктом 3.2. договору визначено, що за поставлені Товари Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику грошові кошти протягом 21 (двадцяти одного дня з дня поставки (п. 2.3. Договору) у розмірі, що визначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється Товар.
Як визнчено сторонами п. 4.3 договору, за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2. Договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов'язання Покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити 40% (сорок відсотків) річних.
Відповідно до п. 4.4 договору, оплата пені не звільняє Сторону, що порушила свої зобов'язання, від виконання своїх обов'язків за цим Договором.
Згідно п. 4.5 договору, сторони цього Договору прийшли згоди не обмежуватись шестимісячним строком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим Договором, що передбачений ч.6 ст. 232 Господарсбкого кодексу України. За згодою Сторін нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання цього Договору припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання тп діє до 31 грудня 2024 року. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін на протязі 1 (одного) місяця до закінчення строку дії договору про припинення або зміну договору про припинення або зміну договору, строк дії продовжується на умовах, передбачених цим договором (п. 8.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 07.04.2021 по 25.11.2021 позивачем було поставлено відповідачу за його замовленнями товарів на загальну суму 190027,52 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними за №№Л-к-0064179 від 07.04.2021, Лк-0064180 від 07.04.2021; Лк-0067458 від 12.04.2021, Лк- 0067459 від 12.04.2021; Лк-0069433 від 14.04.2021, Лк-0069434 від 14.04.2021; Лк-0069371 від 15.04.2021, Лк-0069372 від 15.04.2021; Лк-0074382, Лк-0074383 вiд 21.04.2021; Лк-0091329, Лк-0091330, Лк-1013639 від 17.05.2021; Лк-0095931 від 24.05.2021, Лк-0095933 від 24.05.2021, Лк-0096878 від 24.05.2021, Лк-0096879 від 24.05.2021; Лк-0098617 від 26.05.2021, Лк-0098618 від 26.05.2021; Лк-0101638 від 31.05.2021; Лк-0103431 від 02.06.2021, Лк-0103432 від 02.06.2021; Лк-0104639 від 03.06.2021; Лк-0106939 від 07.06.2021; Лк-0108522 від 09.06.2021, Лк-01085523 від 09.06.2021, Лк-0108645 від 09.06.2021; Лк-0108549 від 10.06.2021, Лк-0108551 від 10.06.2021, Лк-0109907 від 10.06.2021; Лк-0111803 від 14.06.2021; Лк-0112808 від 15.06.2021; Лк-0113192 від 16.06.2021, Лк-0113592 від 16.06.2021, Лк-0113593 від 16.06.2021; Лк-114211 від 17.06.2021; Лк-0117131 від 23.06.2021; Лк-0126464 від 07.07.2021, Лк-0126465 від 07.07.2021, Лк-0125866 від 07.07.2021; Лк-0126217 від 08.07.2021, Лк-0126223 від 08.07.2021, Лк-0126879 від 08.07.2021, Лк-0126880 від 08.07.2021; Лк-0128749 від 12.07.2021, Лк-0128750 від 12.07.2021; Лк-0140843 від 29.07.2021, Лк-0140845 від 29.07.2021; Лк-0142680 від 02.08.2021, Лк-0142682 від 02.08.2021; Лк-0143899 від 04.08.2021; Лк-0152832 від 18.08.2021; Лк-0153607 від 19.08.2021, Лк-0153612 від 19.08.2021, Лк-0154154 від 19.08.2021; Лк-0155738 від 23.08.2021, Лк-0156056 від 23.08.2021, Лк-0156057 від 23.08.2021; Лк-0157241 від 25.08.2021, Лк-0157490 від 25.08.2021, Лк-0157491 від 25.08.2021; Лк-0158163 від 26.08.2021, Лк-0158429 від 26.08.2021, Лк-0158431 від 26.08.2021; Лк-0162234 від 01.09.2021, Лк-0162235 від 01.09.2021; Лк-0162937 від 02.09.2021, Лк-0163227 від 02.09.2021, Лк-0163228 від 02.09.2021; Лк-0166821 від 08.09.2021, Лк-0167086 від 08.09.2021, Лк-0167087 від 08.09.2021; Лк-0167990 від 09.09.2021, Лк-0168569 від 09.09.2021, Лк-0168570 від 09.09.2021; Лк-0170043 від 13.09.2021; Лк-0172157 від 15.09.2021, Лк-0172158 від 15.09.2021; Лк-0172843 від 16.09.2021; Лк-0183123 від 30.09.2021; Лк-0184972 від 04.10.2021; Лк-0187843 від 07.10.2021р.; Лк-0190344 від 11.10.2021; Лк-0208313 від 04.11.2021; Лк-0210103 від 08.11.2021; Лк-0213114 від 11.11.2021; Лк-0215214 від 15.11.2021; Лк-0218054 від 18.11.2021; Лк-0220276 від 22.11.2021; Лк-0223504 від 25.11.2021р.
Водночас, як вбачається з наявних в матеріалах справи копій банківських виписок, відповідач в період з 14.05.2021 по 17.01.2022 року оплатив поставлений позивачем товар у розмірі 176755,89 грн.
Крім того, відповідачем було повернуто позивачеві товарів на загальну суму 1295,26 грн у відповідності до накладних на повернення за №№ 258/0003741 від 10.06.2021; 386/0004117 від 17.06.2021; 388/0006150 від 03.08.2021; 46/0006784 від 02.09.2021; 454/0006859 від 07.09.2021; 1 813/0007021 від 13.09.2021; 778/0009053 від 04.11.2021; 799/0009211 від 11.11.2021; 1 869/0009338 від 15.11.2021р.
Таким чином, оскільки відповідачем отримано від позивача товар на загальну суму 190027,52 грн, а сплачено лише 176755,89грн, враховуючи повернення товару на 1295,26 грн, залишок неоплаченої суми становить 11976,37 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією від 08.12.2021, яка вручена відповідачу - 10.12.2021, про що свідчить підпис та печатка ТОВ “Абрикос Плюс”.
Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.10.21-08.12.21, який підписаний та засвідчений печатками, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Абрикос Плюс” на користь Приватного підприємства "Ліком" станом на 08.12.2021 складала 18476,37 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач позов не оспорив, доказів зворотнього не надав, претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.
Оскільки відповідач так і не виконав свого зобов'язання зі сплати поставленого йому товару у розмірі11976,37 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача оплати прийнятого ним товару, а також застосування відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов'язання.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.2. договорусторонами погоджено, що за поставлені Товари Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику грошові кошти протягом 21 (двадцяти одного дня з дня поставки (п. 2.3. Договору) у розмірі, що визначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється Товар.
Судом враховано, що відповідач борг не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав, в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо кількості, якості товару.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2327,31 грн пені.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Як визнчено сторонами п. 4.3 договору, за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2. Договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.
При цьому, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд зазначає, що при здійснені розрахунку, позивачем до періоду, за який нараховувалась пеня, помилково включено дні, у які відповідачем здійснено погашення боргу, а отже, і борг після оплати був менше, ніж визначено позивачем.
Здійснивши перевірку розрахунку пені в межах заявлених позивачем періодів, суд здійснив розрахунок пені та встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 2160,95 грн.
Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення 166,36 грн пені суд відмовляє.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5645,41 грн - 40 % річних та 771,07 грн - інфляційних витрат
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за порушення грошового зобов'язання Покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити 40% (сорок відсотків) річних.
При цьому, перевіривши надані позивачем розрахунки 40% річних, суд зазначає, що при здійснені розрахунку, позивачем до періодів, за які нараховувались 40 % річних, помилково включено дні, у які відповідачем здійснено погашення боргу, а отже, і борг після оплати був менше, ніж визначено позивачем.
Здійснивши перевірку розрахунку 40 % річних в межах заявлених позивачем періодів, суд здійснив розрахунок та встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 40 % річних становить 5374.03 грн.
Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення 271,38 грн - 40 % річних суд відмовляє.
Перевіривши наведений позивачем в позовній заяві розрахунок втрат від інфляції, суд вбачає, що такі нарахування виконанні позивачем арифметично вірно та у відповідності до чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню: 11976,37 грн - основного богу, 2160,95 грн - пені, 5374,03 грн - 40 % річних та 771,07 грн - інфляційних витрат. У задоволенні стягнення 166,36 грн пені та 271,38 грн - 40 % річних суд відмовляє.
Пунктами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 2428,60 грн.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,
1.Позов Приватного підприємства "Ліком" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Абрикос Плюс” про стягнення 20720,16 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Абрикос Плюс” (07302, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Ватутіна, буд. 110, корпус 2, офіс 52, код ЄДРПОУ 44037464) на користь Приватного підприємства "Ліком" (03124, м. Київ, пров. Радищева, буд. 3, код ЄДРПОУ 30638249) 11976,37 грн (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень тридцять сім коп) основного боргу 2160,95 грн (дві тисячі сто шістдесят гривень дев'яносто п'ять коп) пені, 5374,03 грн (п'ять тисяч триста сімдесят чотири гривні три коп) - 40 % річних, 771,07 грн (сімсот сімдесят одну гривню сім коп) інфляційних витрат та 2428,60 грн (дві тисячі чотириста двадцять вісім гривень шістдесят коп) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Суддя В.М. Антонова