вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" травня 2022 р. м. Київ Справа № 911/503/22
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Онофрійчук А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Акціонерного товариства «Дніпроазот», м. Кам'янське Дніпропетровської області
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт. Козин Київської області
про стягнення 167 846,31 грн.,
без виклику представників,
позивач - Акціонерне товариство «Дніпроазот», м. Кам'янське Дніпропетровської області (далі за текстом - АТ «Дніпроазот») звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 14.02.2022 №016/36/с до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт. Козин Київської області (далі за текстом - ПАТ «Центренерго»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 167 846,31 грн., з яких: 161 574,48 грн. основного боргу, 2 984,98 пені (на підставі п. 9.6 Договору про закупівлю (поставку) товарів від 06.07.2021 №121/26), 1 020,35 грн. 3% річних, 2 266,50 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «Дніпроазот» (постачальник) та ПАТ «Центренерго» (покупець) було укладено договір про закупівлю (поставку) товарів від 06.07.2021 №121/26, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.
Позивач твердить, що на виконання умов договору у липні 2021 - січні 2022 здійснив поставку ПАТ «Центренерго» товару на загальну суму 909 863,64 грн.
Позивач визнає, що відповідач здійснив оплату поставленого товару частково, розмір простроченої заборгованості відповідача станом на 14.02.2022 складає 161574,48 грн. Враховуючи, що часткова оплата була здійснена відповідачем з порушенням встановленого Договором строку оплати, позивач, крім основного боргу, нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строку оплати в розмірі 2 984,98 грн. (загалом за період з 13.08.2021 по 26.01.2022), 3% річних в розмірі 1 020,35 грн. (загалом за період з 13.08.2021 по 26.01.2022), а також інфляційні втрати за період жовтень, грудень 2021 року та січень 2022 року в розмірі 2266,50 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/503/22, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою зобов'язано позивача подати документи, що підтверджують суму заборгованості відповідача, а саме: платіжні доручення, квитанції, або банківську довідку по контрагенту, або належним чином засвідчені банківські виписки та/або довідки з банківських установ, що містять інформацію (станом на день подання) про дати та суми коштів, сплачених відповідачем за товар, поставлений згідно Договору про закупівлю (поставку) товарів від 06.07.2021 №121/23.
Відповідача зобов'язано подати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату заборгованості за товар, поставлений згідно Договору про закупівлю (поставку) товарів від 06.07.2021 №121/23.
05.04.2022 до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява №016/36/с-1 від 14.03.2022 про долучення документів до матеріалів справи та виправлення описок в ухвалі від 17.02.2022 про відкриття провадження у справі. В поданій заяві позивач, на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 17.02.2022 повідомив суд, що всі засвідчені копії платіжних доручень, про сплату відповідачем коштів за товар поставлений згідно договору про закупівлю (поставку) товарів від 06.07.2021 №121/26 були додані до позовної заяви. Крім цього, позивач зазначив, що після відкриття провадження у справі відповідачем 21.02.2022 було частково погашено суму боргу на суму 82059,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням №592 від 21.02.2022, копія якого долучена до матеріалів заяви.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2022 виправлено допущені в ухвалі господарського суду Київської області від 17.02.2022 у справі №911/503/22 описки, а саме вказано вірний номер договору, який є джерелом спірних відносин - « 121/26», замість помилкового: « 121/23».
Як вбачається з доданого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали господарського суду від 17.02.2022 про відкриття провадження у справі отримав 22.02.2022, а копію ухвали господарського суду від 07.04.2022 про виправлення описки - 20.04.2022, відтак, гарантований частиною 8 ст. 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву сплив.
Станом на 23.05.2022 відповідач відзив на позов та/або докази сплати заборгованості за товар, поставлений згідно Договору про закупівлю (поставку) товарів від 06.07.2021 №121/26 не подав.
У відповідності до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно із статтею 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Відповідно до статті 12-2 цього Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Отже, розгляд справ відповідно до предметної та територіальної юрисдикції є обов'язком, а не правом господарського суду, при цьому навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права особи на судовий захист не можуть бути обмежені.
Розглянувши позов АТ «Дніпроазот» до ПАТ «Центренерго» про стягнення 167846,31 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
06.07.2021 між ПАТ «Центренерго» (покупець) та АТ «Дніпроазот» (постачальник) укладено договір про закупівлю (поставку) товарів №121/26 (далі по тексту - Договір).
За умовами Договору:
- постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору (п. 1.1 договору).
- покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору (п. 1.2 договору);
- найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору (п. 1.3 договору);
- ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором (п. 2.1 договору);
- ціни на продукцію визначаються в додатку до договору (п. 2.2 договору);
- вартість продукції, зазначена в п. 2.1 цього Договору, включає вартість тари, упаковки, маркування продукції, а також інші витрати, які покладаються на постачальника відповідно до умов постачання, зазначених в п. 3.1. Договору (п. 2.4 договору);
- розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком до договору (п. 2.5 договору);
- приймання-передача продукції за цим договором здійснюється сторонами на підставі «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 зі змінами і доповненнями, «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 зі змінами і доповненнями, з урахуванням особливостей, передбачених даним Договором. В разі наявності розбіжностей між умовами договору і Інструкціями П-6, П-7, перевага надається умовам Договору (п. 5.1 договору);
- постачальник зобов'язаний у письмовій формі (лист, факс) у розумний строк до дати поставки, сповістити покупця про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття продукції (п. 5.2 договору);
- датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції. В разі, якщо фактична передача продукції і дата підписання Акту приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання Акту приймання передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання (п. 5.3 договору);
- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п. 9.1 договору);
- у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції (п. 9.6 договору);
- сплата неустойки не звільняє сторону від виконання зобов'язань за договором (п. 9.9 договору);
- даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору (п. 12.1 договору).
Додатком №1 до Договору про закупівлю (поставку) товарів №121/26 від 06.07.2021 сторони погодили наступне:
- постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію - 24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (Гіпохлорит натрію марки А). Кількість продукції, яка підлягає поставці: 127,0 т - Вуглегірська ТЕС; 24,13 т - Зміївська ТЕС. Ціна за одиницю продукції - 8 835,00 грн. (п. 1 Додатку №1 до Договору);
- загальна вартість продукції без ПДВ: 1 335 233,55 грн., крім того, ПДВ - 20%: 267046,71 грн., загальна вартість продукції з ПДВ: 1 602 280,26 грн. (п. 2 Додатку № 1 до Договору);
- умови розрахунків: протягом 30 календарних днів після підписання Акту приймання-передачі продукції (п. 3 Додатку №1 до Договору);
- строк поставки: протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця з можливістю дострокової поставки, у період з дати укладання Договору по 30.04.2022. Обсяги постачання можуть бути зменшені в залежності від реального фінансування видатків покупця (п. 5 Додатку № 1 до Договору);
- строк дії Договору: по 30.04.2022 (п. 5 Додатку № 1 до Договору).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання Договору у липні 2021 року - січні 2022 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 909 863,64 грн.
До матеріалів справи долучено копії належним чином оформлених, підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін Актів приймання-передачі продукції на суму 748 289,16 грн., а саме:
- від 13.07.2021 б/н на суму 27 565,20 грн.;
- від 13.07.2021 №1 на суму 81 423,36 грн.;
- від 28.07.2021 б/н на суму 81 211,32 грн.;
- від 11.08.2021 б/н на суму 80 999,28 грн.;
- від 19.08.2021 б/н на суму 82 695,60 грн.;
- від 09.09.2021 б/н на суму 81 423,36 грн.;
- від 23.09.2021 б/н на суму 68 276,88 грн.;
- від 12.10.2021 б/н на суму 26 929,08 грн.;
- від 20.10.2021 б/н на суму 81 211,32 грн.;
- від 11.11.2021 б/н на суму 81 423,36 грн.;
- від 25.11.2021 б/н на суму 27 141,12 грн.;
- від 21.12.2021 б/н на суму 27 989,28 грн.
Крім того, позивач твердить про поставки товару за Актами від 15.12.2021 та від 13.01.2022, підписані примірники яких відповідач позивачу не повернув.
Позивачем на підтвердження поставки товару за вказаними Актами долучено до матеріалів справи копії:
1) - видаткової накладної №17217 від 14.12.2021 на поставку Гіпохлориту натрію марки А, в кількості 7,680 т. на суму 81 423,36 грн.; відповідного рахунку-фактури №17217 від 14.12.2021 на оплату Гіпохлориту натрію марки А, в кількості 7,680 т. на суму 81 423,36 грн.;
- товарно-транспортної накладної №161587 від 14.12.2021 на перевезення Гіпохлориту натрію марки А, в кількості 7,680 т. із протоколом №8365 від 14.12.2021 зважування автомобіля по накладній №161587.
До матеріалів справи долучено копію телефонограми відповідача, в якій повідомлено, що 15.12.2021 ним отримано Гіпохлориту натрію марки А, який згідно видаткової накладної №17217 від 14.12.2021 має вагу 7,68 т. Однак, після зважування автомобіля було встановлено, що фактична отримана кількість становить 7,50 т. Недостача становить 0,18 т. У зв'язку з чим, відповідач просить виписати видаткові документи на фактично отриману кількість 7,5т. До вказаної телефонограми долучено Акт приймання продукції від 15.12.2021 на кількість продукції 7,5т вартістю 79 515,00 грн. та Акт №1 від 15.12.2021 коригування до видаткової накладної №17217 від 14.12.2021 за Договором поставки від 06.07.2021 №121/26 між АТ «Дніпроазот» та ПАТ «Центренерго», в якому зазначено, що вартість переданого гіпохлориту натрію марки А за вищевказаною накладною зменшується на суму 1 908,36 грн. та становить 79 515,00 грн.;
2) - видаткової накладної №234 від 12.01.2022 на поставку Гіпохлориту натрію марки А, в кількості 7,740 т. на суму 82 059,48 грн.; відповідного рахунку-фактури №234 від 12.01.2022 на оплату Гіпохлориту натрію марки А, в кількості 7,740 т. на суму 82 059,48 грн.;
- товарно-транспортної накладної №162442 від 12.01.2022 на перевезення Гіпохлориту натрію марки А, в кількості 7,74 т., з відміткою про отримання вантажоодержувача із проколом №9307 від 12.01.2022 зважування автомобіля по накладній №162442.
Крім того, як вбачається із доданої копії платіжного доручення від 21.02.2022 №592 на суму 82 059,48 грн., відповідач оплатив вказану поставку, вказавши у призначенні платежу «згідно рахунку №234 від 12.01.2022».
Первинний документ (в господарському праві) - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відтак, з поданих суду документів суд встановив, що вартість поставленого товару, що належав до оплати, загалом становить суму 909 863,64 грн. (748 289,16 грн. за підписаними Актами приймання-передачі продукції, 79 515,00 грн. за ТТН №161587 від 14.12.2021 та 82 059,48 грн. за ТТН №162442 від 12.01.2022).
Відповідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Інше встановлено п. 2.5 Договору, відповідно до якого розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком до договору. Пунктом 3 додатку №1 до Договору погоджено оплату протягом 30 календарних днів після підписання Акту приймання-передачі продукції.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, враховуючи положення частини 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відтак, враховуючи умови п. 3 додатку №1 до Договору
за актом приймання-передачі продукції від 13.07.2021 б/н на суму 27 565,20 грн. для відповідача 12.08.2021 закінчився строк оплати, а з 13.08.2021 настало прострочення;
за актом приймання-передачі продукції від 13.07.2021 №1 на суму 81 423,36 грн. 12.08.2021 закінчився строк оплати, а з 13.08.2021 настало прострочення;
за актом приймання-передачі продукції від 28.07.2021 б/н на суму 81 211,32 грн. 27.08.2021 закінчився строк оплати, а з 28.08.2021 настало прострочення;
за актом приймання-передачі продукції від 11.08.2021 б/н на суму 80 999,28 грн. 10.09.2021 закінчився строк оплати, а з 11.09.2021 настало прострочення;
за актом приймання-передачі продукції від 19.08.2021 б/н на суму 82 695,60 грн. 20.09.2021 закінчився строк оплати (оскільки 18.09.2021 припадає на вихідний, отже відповідно до частини 5 ст. 254 ЦК України останнім днем строку є перший за ним робочий день), а з 21.09.2021 настало прострочення;
за актом приймання-передачі продукції від 09.09.2021 б/н на суму 81 423,36 грн. 11.10.2021 закінчився строк оплати, фактично сплачено 08.10.2021 за платіжним дорученням №4160, прострочення відсутнє;
за актом приймання-передачі продукції від 23.09.2021 б/н на суму 68 276,88 грн. 23.10.2021 закінчився строк оплати, а з 24.10.2021 настало прострочення;
за актом приймання-передачі продукції від 12.10.2021 б/н на суму 26 929,08 грн. 11.11.2021 закінчився строк оплати, фактично сплачено 11.11.2021 за платіжним дорученням №4766, прострочення відсутнє;
за актом приймання-передачі продукції від 20.10.2021 б/н на суму 81 211,32 грн. 19.11.2021 закінчився строк оплати, а з 20.11.2021 настало прострочення;
за актом приймання-передачі продукції від 11.11.2021 б/н на суму 81 423,36 грн. 13.12.2021 закінчився строк оплати, а з 14.12.2021 настало прострочення;
за актом приймання-передачі продукції від 25.11.2021 б/н на суму 27 141,12 грн. 28.12.2021 закінчився строк оплати, а з 29.12.2021 настало прострочення;
за поставкою за ТТН №161587 від 14.12.2021 на суму 79 515,00 грн. 14.01.2022 закінчився строк оплати, а з 15.01.2022 настало прострочення;
за актом приймання-передачі продукції від 21.12.2021 б/н на суму 27 989,28 грн. 20.01.2022 закінчився строк оплати, а з 21.01.2022 настало прострочення;
за поставкою за ТТН №162442 від 12.01.2022 на суму 82 059,48 грн. 14.02.2022 закінчився строк оплати, а з 15.02.2022 настало прострочення. Разом із тим, вказана поставка оплачена платіжним дорученням від 21.02.2022 №592 на суму 82059,48 грн. та до розрахунку штрафних санкцій позивачем не включена.
Станом на дату звернення позивача до суду з позовом відповідач сплатив за отриманий товар 748289,16 грн. платіжними дорученнями:
- від 31.08.2021 №3647 на суму 27 565,20 грн.;
- від 31.08.2021 №3648 на суму 81 423,36 грн.;
- від 31.08.2021 №3649 на суму 81 211,32 грн.;
- від 15.09.2021 №3804 на суму 80 999,28 грн.;
- від 08.10.2021 №4160 на суму 81 423,36 грн.;
- від 27.10.2021 №4531 на суму 82 695,60 грн.;
- від 27.10.2021 №4532 на суму 68 276,88 грн.;
- від 11.11.2021 №4766 на суму 26 929,08 грн.;
- від 16.12.2021 №5188 на суму 81 211,32 грн.;
- від 30.12.2021 №5411 на суму 81 423,36 грн.;
- від 13.01.2022 №103 на суму 27 141,12 грн.;
- від 27.01.2022 №273 на суму 27 989,28 грн.
Відтак, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем, строк оплати якої настав, становила 161 574,48 грн. (909 863,64 грн. сума поставки мінус 748 289,16 грн. сума оплати).
Крім того, суд встановив, що після відкриття провадження у справі ухвалою від 17.02.2022 відповідач платіжним дорученням від 21.02.2022 №592 сплатив частину основного боргу в сумі 82 059,48 грн.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладена у постанові від 03.05.2018 у справі №404/251/17).
Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог.
Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, провадження у справі у частині стягнення 82 059,48 грн. основного боргу належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар в розмірі більшому, ніж доводить суду позивач, суду не подано, в тому числі і на вимогу пункту 4 ухвали суду від 17.02.2022 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання на всій території України, і яку відповідач отримав 22.02.2022.
З огляду на викладене, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу слід задовольнити частково в сумі 79 515,00 грн.
Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Тобто, оплата суми основного боргу була здійснена відповідачем з простроченням строку остаточного розрахунку, що визначений п. п. 3 додатку №1 до Договору, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 2 984,98 пені, 1 020,35 грн. 3% річних та 2 266,50 грн. інфляційних втрат.
Щодо вказаних вимог суд встановив таке.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.6 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.
Інше договором між сторонами не встановлено. Згідно з частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на викладене, пеня ( в розмірі облікової ставки НБУ) та 3% річних мають розраховуватися наступним чином:
за актом приймання-передачі продукції від 13.07.2021 б/н на суму основного боргу 27 565,20 грн. - з 13.08.2021 по 30.08.2021; пеня становить 108,75 грн., 3% становлять 40,78 грн.;
за актом приймання-передачі продукції від 13.07.2021 №1 на суму основного боргу 81 423,36 грн. - 13.08.2021 по 30.08.2021; пеня становить 321,23 грн., 3% становлять 120,46 грн.;
за актом приймання-передачі продукції від 28.07.2021 б/н на суму основного боргу 81 211,32 грн. - з 28.08.2021 по 30.08.2021; пеня становить 53,40 грн., 3% становлять 20,02 грн.;
за актом приймання-передачі продукції від 11.08.2021 б/н на суму основного боргу 80 999,28 грн. - з 11.09.2021 по 14.09.2021; пеня становить 75,45 грн., 3% становлять 26,63 грн.;
за актом приймання-передачі продукції від 19.08.2021 б/н на суму основного боргу 82 695,60 грн. - з 21.09.2021 по 26.10.2021; пеня становить 693,29 грн., 3% становлять 244,69 грн.;
за актом приймання-передачі продукції від 23.09.2021 б/н на суму основного боргу 68 276,88 грн. - з 24.10.2021 по 26.10.2021; пеня становить 47,70 грн., 3% становлять 16,84 грн.;
за актом приймання-передачі продукції від 20.10.2021 б/н на суму основного боргу 81 211,32 грн. - з 20.11.2021 по 15.12.2021; пеня становить 498,40 грн., 3% становлять 173,55 грн.;
за актом приймання-передачі продукції від 11.11.2021 б/н на суму основного боргу 81 423,36 грн. - з 14.12.2021 по 29.12.2021; пеня становить 321,23 грн., 3% становлять 107,08 грн.;
за актом приймання-передачі продукції від 25.11.2021 б/н на суму основного боргу 27 141,12 грн. - з 29.12.2021 по 12.01.2022; пеня становить 100,39 грн., 3% становлять 33,46 грн.;
за актом приймання-передачі продукції від 15.12.2021 б/н на суму основного боргу 79 515,00 грн. (не оплачено). - з 15.01.2022 по 13.02.2022; пеня становить 640,48 грн., 3% становлять 196,06 грн.;
за актом приймання-передачі продукції від 21.12.2021 б/н на суму основного боргу 27 989,28 грн. - з 21.01.2022 по 26.01.2022, пеня становить 46,01 грн.; 3% становлять 13,80 грн.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши правильність розрахунку пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив вірно розраховані суми пені, інфляційних та річних, а саме: 2906,33 грн. пені, 993,37 грн. процентів річних та 2265,22 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з чим вказані вимоги мають бути задоволені частково.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов акціонерного товариства «Дніпроазот» частково, ухвалює рішення про стягнення з публічного акціонерного товариства «Центренерго» 79 515,00 грн. основної заборгованості, 2906,33 грн. пені, 993,37 грн. процентів річних та 2265,22 грн. інфляційних втрат.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу 1285,20 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що виходячи із розміру позовних вимог (167846,31 грн.), позовна заява мала бути оплачена судовим збором у розмірі 2517,69 грн. Однак, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 520,00 грн., на підтвердження чого подано платіжне доручення від 10.02.2022 №1259 на суму 2 520,00 грн. Факт надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено відповідною випискою про зарахування коштів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З огляду на викладене, позивач не позбавлений права вирішити питання про повернення 2,31 грн. (2 520,00 грн. - 2 517,69 грн.) судового збору, звернувшись до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов акціонерного товариства «Дніпроазот» задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ідентифікаційний код 22927045)
на користь акціонерного товариства «Дніпроазот» (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1, ідентифікаційний код 05761620)
79 515,00 грн. (сімдесят девять тисяч п'ятсот п'ятнадцять гривень нуль копійок) основного боргу,
2906,33 грн. (дві тисячі дев'ятсот шість гривнень тридцять три копійки) пені,
993,37 грн. (дев'ятсот дев'яносто три гривні тридцять сім копійок) процентів річних,
2265,22 грн. (дві тисячі двісті шістдесят п'ять гривень двадцять дві копійки) інфляційних втрат,
1285,20 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять гривень двадцять копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні частини вимог про стягнення 78,65 грн. пені, 26,98 грн. процентів річних та 1,28 грн. інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх