23 травня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/6223/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) про відмову в зарахуванні до страхового стажу період роботи у Боянівському споживчому товаристві з 11.06.1987 по 02.01.1990 рік (записи в трудовій № НОМЕР_1 ) та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 31.12.1992 по 31.12.1995 рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з урахуванням періоду роботи у Боянівському споживчому товаристві з 11.06.1987 по 02.01.1990 рік ( записи в трудовій № НОМЕР_1 ) та періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 31.12.1992 по 31.12.1995 рік.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області відмовлено у задоволенні заяви через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з такою відмовою, оскільки вважає, що стаж роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності є достатнім для призначення вказаної пенсії. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність щодо не зарахування періодів роботи страхового стажу, що є порушенням її прав, соціальних гарантій та інтересів, гарантованих чинним законодавством України, звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти задоволення позову заперечує, зазначає, що за наданими позивачем документами прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так відповідно до записів трудової книжки позивач працював в Боянівському сільському споживчому товариству з 11.06.1987 по 02.01.1990, однак на не повністю зазначено реквізити паспортного документа та відсутнє прізвище ім'я по-батькові та дата народження, а також відсутній підпис відповідальної особи, чим порушено вимоги заповнення трудової книжки, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціальної політики України № 58 від 29.07.1993 р. та зареєстрованим в Мінюсті України 17.08.1993 р. за № 110 (далі - Інструкція №58). До страхового стажу також не зарахований період догляду до досягнення 3-річного віку, оскільки в свідоцтві про народження відсутні відмітки про одержання паспорта. На підставі вищевикладеного та у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу 14 років, передбаченого статтею 30 Закону №1058-ІV, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії по інвалідності. Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як такі що суперечать нормам чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
18.08.2021 р. позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії по інвалідності.
26.08.2021 р. відповідачем винесено рішення про відмову у призначенні пенсії №241670036924, оскільки страховий стаж позивача становить 3 роки 5 місяців 25 днів.
02.09.2021 р. відповідачем надано відповідь на заяву про призначення пенсії по інвалідності, відповідно до змісту якої вказував, що у позивача відсутній страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності.
30.09.2021 р. позивач повторно звернулася з заявою про призначення пенсії.
07.10.2021 р. відповідачем винесено рішення про відмову у призначенні пенсії. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 10 років 2 місяці 15 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 11.06.1987 по 02.01.1990, оскільки не повністю зазначено реквізити паспортного документа та відсутнє прізвище ім'я по-батькові та дата народження, а також відсутній підпис відповідальної особи, чим порушено вимоги заповнення трудової книжки, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціальної політики України № 58 від 29.07.1993 р. та зареєстрованим в Мінюсті України 17.08.1993 р. за № 110 (далі - Інструкція №58). До страхового стажу також не зарахований період догляду до досягнення 3-річного віку, оскільки в свідоцтві про народження відсутні відмітки про одержання паспорта.
Не погоджуючись з рішення відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058- IV (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 30 Закону № 1058 визначено умови призначення пенсії по інвалідності. Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Абзацом 27 частини 1 статті 32 Закону № 1058 визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд встановив, що згідно з довідкою № 11 від 21.09.2021 р. виданою Боянським ССТ позивачу нараховувалась заробітна плата з червня 1987 року по грудень 1989 року включно.
Згідно з пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
У пункті 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд наголошує, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Саме по собі не зазначення посади особи, яка вносила запис до трудової книжки, не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки в трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 11.06.1987 р. по 02.01.1990 р.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 31.12.1992 по 31.12.1995 по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
Таким чином, відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 16.12.1992 по 16.12.1995, у якому позивач здійснював догляд за дітьми до досягнення ними трирічного віку, з підстав відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта, є протиправною.
Водночас не підлягає до зарахування період з 17.12.1995 р. по 31.12.1995 р. оскільки, як вже зазначалось, до стажу зараховується період досягнення дитиною 3-річного віку.
З урахуванням зазначеного до страхового стажу позивача слід зарахувати 5 років 6 місяців 8 днів (період роботи в Боянівському ССТ та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку).
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак відповідач таким правом не скористався.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача на відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 11.06.1987 по 02.01.1990 в Боянівському ХТП та період з 16.12.1992 р. по 15.12.1995 р., коли позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в зарахуванні до страхового стажу період роботи у Боянівському споживчому товаристві з 11.06.1987 по 02.01.1990 рік (записи в трудовій №12-14) та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 16.12.1992 по 15.12.1995 рік є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує, що обчислення страхового стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію.
Суд вважає передчасними вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 11.06.1987 р. по 02.01.1990 р. та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16.12.1992 р. по 15.12.1995 р. адже, як встановлено судом, згідно відомостей у трудовій книжці та відомостей про страховий стаж позивача у вказані періоди позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною з 05.04.1986 по 04.04.1989, а також працював в інших підприємствах, установах та організаціях, зокрема, період роботи з 15.12.1992 р. по 31.12.1992 р., що у випадку задоволенні позову у спосіб, заявлений позивачем, може призвести до подвійного врахування одного й того самого періоду роботи до страхового стажу позивача.
Відтак, з метою відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах наявні підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 30.09.2021 р. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності є похідною від позовних вимог про зобов'язання зарахувати позивачу до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, певних періодів роботи, щодо яких суд дійшов висновку про їх передчасність, тому такі вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково
Стосовно розподілу судових витрат.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати судовий збір в сумі 454,00 грн, з розрахунку (908,00:2).
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у Боянівському споживчому товаристві з 11.06.1987 по 02.01.1990 рік (записи в трудовій № НОМЕР_1 ) та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 16.12.1992 по 15.12.1995 рік
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, подану ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір в сумі 454,00 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)
Суддя І.В. Маренич