Справа № 560/2783/22
іменем України
20 травня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Красилівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 за січень-грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожитковою мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні, та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Красилівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, у відповідності до вимог статті 135 закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що суддівську винагороду у період з січня 2021 по грудень 2021 йому нараховано та виплачено із застосуванням специфічної розрахункової величини, встановленої законом про державний бюджет на 2021 рік (2102 грн.), що призвело до зменшення суддівської винагороди та є незаконним, оскільки розмір суддівської винагороди може визначатись лише законами з питань судоустрою і не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.
Ухвалою від 18.02.2022 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач - територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий ухвалою строк не скористалось, жодних документів до суду не подало.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 Указом Президента України «Про призначення суддів» №1429/2005 від 07.10.2005 року призначений на посаду судді Красилівського районного суду Хмельницької області строком на 5 років.
Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" №2678-VI від 04.11.2010 - ОСОБА_2 обрано безстроково на посаду судді Красилівського районного суду Хмельницької області.
Зі змісту письмових доказів, зокрема відомостей (роздруківок) по виплаті ОСОБА_2 , суддівської винагороди протягом 2021 року судом встановлено, що суддівську винагороду за січень-грудень 2021 року позивачу обчислено з урахуванням розрахункової величини, передбаченої Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", тобто виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Судом встановлено, що зазначений розмір прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн., є меншим, ніж розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначений на рівні 2270 грн.
Оскільки, на думку позивача, розмір його винагороди не відповідає розміру, установленому Законом, тому він звернувся в суд з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
У преамбулі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частина третя статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) визначає, що базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні. Для основних соціальних і демографічних груп населення прожитковий мінімум становить, зокрема, для: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Суддівську винагороду за січень - грудень 2021 року позивачу обчислено виходячи з приписів статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", тобто виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У пункті 62 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Отже, виплата суддівської винагороди регулюється виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до правовідносин щодо виплати суддівської винагороди застосовуватись не можуть.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII). Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначений вище. Відтак, Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII передбачає те, що розмір суддівської винагороди встановлюється законом про судоустрій.
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння того, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатись розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначений у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання, є законом про судоустрій в значенні частини 2 статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з тим, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження регламентуються Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон № 966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплений вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум. Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
У той же час, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Аналогічно з цим, Законом № 966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.
Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" разом із встановленням на 1 січня 2021 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.
Разом з тим, зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (січень - грудень 2021 року), а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносились, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Тому для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які прийняті раніше, мають пріоритетне становище стосовно більш пізніх положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи), наприклад: "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, принцип Верховенства Права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII.
На думку Верховного Суду, який розглянув зазначене питання в межах справи № 360/503/21 (постанова від 30.1.2021) щодо аналогічних правовідносин, Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
За таким правовим підходом при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу і Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братись лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватись і змінюватись без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідачі при виплаті позивачу суддівської винагороди виходили із помилково визначеної розрахункової величини для обчислення його посадового окладу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26.04.2006 зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.) іншою розрахунковою величиною, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.) у січні - грудні 2021 року на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" була неправомірною, чого відповідачі не спростували.
Виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, тоді як Територіальне управління ДСА, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затверджує у його кошторисі на відповідний рік.
У той же час територіальне управління ДСА України у Хмельницькій області не надало суду будь-яких належних доказів на підтвердження того, що необхідні для виплати суддівської винагороди позивачу кошти, визначені територіальному управлінню ДСА для виплати суддівської винагороди асигнування, були недостатніми для виплати коштів у належному обсязі.
Зважаючи на це, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача провести перерахунок виплаченої позивачу протягом 2021 року суддівської винагороди, відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Враховуючи те, що відповідач не довів обґрунтованість застосування у 2021 році під час нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" 2102 гривні, позов необхідно задовольнити.
Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає наступне.
Згідно п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак з урахуванням вищенаведеного положення КАС України, рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Однак в даних правовідносинах має бути здійснено саме донарахування та виплата (фактично доплата до суми, яка мала бути виплачена судді згідно з нормами закону). Рішення суду у цій справі носить зобов'язальний характер. Тому відсутні підстави для допущення до негайного виконання рішення суду в частині вимоги про зобов'язання виплати щомісячне довічне грошове утримання судді у межах стягнення за один місяць.
Також позивачем заявлено клопотання про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення, про що суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Позивач не навів аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надав доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача в частині встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року по справі №804/5361/16 та від 26 березня 2020 року по справі №823/175/17.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Красилівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_2 за січень-грудень 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 201 року у розмірі 2102 гривні.
Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Красилівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_2 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року включно, відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складав 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених коштів та з утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
Судові витрати розподілу не підлягають
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (вул. Соборна, 75,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 26293548)
Головуючий суддя В.К. Блонський