Справа № 500/853/22
18 травня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Тернопільській області від 24.01.2022 №Ф221-23.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем через засоби поштового зв'язку від Головного управління ДПС у Тернопільській області отримано вимогу Ф 221-23 від 24 січня 2022 року про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 26113,17 грн.
Позивач вважає дану вимогу протиправною, оскільки він звільнений від сплати єдиного соціального внеску, так як є пенсійного віку.
Ухвалою суду від 14.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №500/853/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14 березня 2022 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 23.03.2022 о 11:15 год.
Ухвалою суду від 23.03.2022 розгляд справи було відкладено на 06.04.2022 о 10:45 год.
Ухвалою суду від 06.04.2022, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відкладено розгляд справи на 03.05.2022 о 11:45 год. для наданням позивачу часу для ознайомлення із відзивом.
06.04.2022 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що оскільки платником не виконувалось жодних дій передбачених чинним законодавством, в тому числі подання звітності та нарахування ЄСВ самостійно, ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі інформаційної системи податкового органу було сформовано вимогу про салату боргу (недоїмки) № Ф-221-23 від 24.01.2022.
18.04.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 03.05.2022, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 18.05.2022 о 11:30 год.
Сторони в судове засідання не прибули, подавши до суду клопотання про розгляд даної справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 356 виданого КДК Тернопільської області 10.12.2004.
Позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як пенсіонер МВС України з 04 вересня 2004 року, ветеран ОВС, отримую щомісячне пенсійне забезпечення у відповідності Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відповідності вимог чинного законодавства не можу скористатися грошовими коштами сплаченими компетентним органам влади у відповідності вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами в редакції Закону № 2497-VIII від 10.07.2018, ВВР, 2018, № 37, ст.276.
24 січня 2022 року Головне управління ДПС у Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-221-23 у сумі 26113,17 грн.
У відповідності вимог діючого законодавства, позивач, як особа, який отримує щомісячне пенсійне забезпечення у відповідності Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позбавлений права скористатися грошовими коштами, які є на персоніфікованому рахунку на його ім'я у Пенсійному фонді України.
Подальша сплата грошових внесків у відповідності вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є такою, що суперечить вимогам цього Закону, адже грошові внески вносяться для того, щоб особа, яка досягне пенсійного віку могла скористатися цими коштами.
Проте, вважаючи вимогу протиправною, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Згідно пп. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 та підпункту 4 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Поряд із цим, приписами ч. 4 ст. 4 Закону №2464 визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Абзац 17 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними особами визнає осіб, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або осіб з інвалідністю, у тому числі дітей з інвалідністю, а також осіб, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до закону.
Розглядаючи у системному взаємозв'язку вказані норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, досягнення пенсійного віку (визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV) є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.
У зв'язку з цим застрахована особа у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування замість обов'язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов'язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою у постанові від 10.04.2019 року по справі № 814/779/17, провадження №11-1379апп18, а також ухвалою Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №500/1187/20, провадження №К/9901/24522/20.
Як вбачається з матеріалів справи позивач отримує пенсію за віком.
Отже, суд погоджується з позицією позивача, що він як особа, яка отримує пенсію, звільнений від сплати єдиного внеску, тому оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2022 №Ф221-23 є протиправною та підлягає до скасування.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Тернопільській області від 24.01.2022 №Ф221-23 в сумі 26113,17 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 20 травня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637).
Головуючий суддя Подлісна І.М.