Справа № 2-93-10
8 липня 2010 року м. Мар'їнка
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової А.С.,
при секретарі Харьковій Л.М.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мар'їнка, Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа районне комунальне підприємство «Мар'їнське бюро технічної інвентаризації» про розділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Мар'їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить розділити житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими побудовами в натурі, визнавши за нею та відповідачем ОСОБА_3 право власності по Ѕ частині кожному спірного будинку відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи; розділити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, визнавши за нею та відповідачем ОСОБА_3 по Ѕ частині кожному згідно висновку земельно-технічної експертизи. 8 липня 2010 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить розділити житловий будинок АДРЕСА_1 без виділу часток в натурі, визнав за сторонами право власності по Ѕ частини кожному без виділу часток в натурі; розділити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 визнавши право власності по Ѕ частині кожній стороні по справі без виділу часток в натурі. Ухвалою суду від 8 липня 2010 року уточнення позовних вимог прийнято, та закрито провадження у справі щодо тих вимог, від яких відмовився позивач, судових розгляд по суті проведено щодо підтриманих позивачем вимог в заяві від 8 липня 2010 року.
04 жовтня 1997 року органом реєстрації актів цивільного стану реєстровано шлюб між ОСОБА_1, позивачем по даній цивільній справі, та ОСОБА_3, відповідачем по даній цивільній справі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданого Максимільянівською сільською радою Мар'їнського району Донецької області. 24 червня 2008 року шлюб між сторонами розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 135, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Мар'їнського районного управління юстиції Донецької області.
Під час шлюбу сторонами сумісно було придбано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також земельну ділянку площею 2500 квадратних метри в межах згідно з планом надану для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд. Право власності на вказані нерухомі об'єкти зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10 травня 2006 року. Домовленості про визначення часток у разі розділу майна між сторонами не досягнуто, шлюбний договір між ними не укладався.
На теперішній час шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинені, між сторонами виникають спори відносно порядку користування та володіння спірним житловим будинком, земельною ділянкою, що змусило ОСОБА_1 звернутись до суду з позовом щодо захисту її прав та інтересів шляхом визнання її права власності на спірні об'єкти нерухомості.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з'явилась, підтримала уточнені позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позові. За час перебування з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі ними за спільні кошти придбаний житловий будинок, та земельна ділянка. Після розірвання шлюбу позивач разом з двома неповнолітніми дітьми змушена переїхати до іншого місця проживання. На теперішній час, не користуючись фактично житловим будинком з причини експлуатації останнього колишнім чоловіком спільно з його новою сім'єю, ОСОБА_1, хвилюючись за майбутнє дітей просить розділити житловий будинок та земельну ділянку визначивши ідеальні долі в спільній частковій власності.
Представник позивача адвокат ОСОБА_2 (на підставі ордеру від 7 липня 2010 року) у судове засідання з'явився, підтримав надані ОСОБА_1 пояснення, окрім того зазначив наступне. Відповідно до вимог цивільного законодавства спірний будинок, земельна ділянка належать колишньому подружжю в рівних частинах, оскільки є спільною сумісною власністю подружжя, а тому ОСОБА_1 має всі права по володінню, користуванню, розпорядженню належної їй частини будинку та земельної ділянки.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав, надав наступні пояснення. На теперішній час в спільному домоволодінні він мешкає спільно зі своєю новою сім'єю, розуміючи, що житловий будинок земельна ділянка належить також його колишній дружині просить суд не виділяти останній частку власності, при цьому відповідач не надає згоди на сплату позивачу грошової компенсації її частки майна.
Третя особа РКП «Мар'їнське БТІ» у судове засідання не направила свого представника надіслала на адресу суду заявку, в якій просить справу розглянути в їх відсутність, постановивши рішення відповідно до закону.
Суд, вислухавши пояснення сторін, представника позивача, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено наступне.
Сторони по справі в період часу з 04 жовтня 1997 року по 24 червня 2008 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що не оспорюється сторонами та підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, а саме копією свідоцтва про одруження, копією свідоцтва про розірвання шлюбу. 10 травня 2006 року ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу жилого будинку разом з земельною ділянкою, відповідно до якого відповідач придбав одноповерховий самановий обкладений цеглою житловий будинок жилою площею 34,0 квадратних метри загальною площею 61,9 квадратних метри з надвірними побудовами: кухня-сарай «Б», сарай «В», погріб «п», колодязь «к», убиральня «у», паркан, ворота, що знаходяться в АДРЕСА_1, а також земельна ділянка площею 2500 квадратних метри в межах згідно з планом, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до ст. 60 СКУ майно, яке подружжя придбало у шлюбі, належить дружині й чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав через поважну причину (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Таким чином набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, тобто ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, відповідно до зазначеної статті воно вважається таким, що належить подружжю. Вирішуючи спір між колишнім подружжям про майно, суд встановлює обсяг спільного майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства (житловий будинок, земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в зазначених вище межах, розмірах), з'ясовує джерело (у судовому засіданні встановлено з пояснень як позивача так і відповідача майно придбане за спільні грошові кошти), та час його придбання (10 травня 2006 року в період наявних офіційно зареєстрованих шлюбних відносин). З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, щодо належності спірного майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України).
Для встановлення дійсної (ринкової) вартості майна, що підлягає розділу по справі проведена судова будівельно-технічна експертиза. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6526/23 від 30 березня 2010 року ринкова вартість домоволодіння, розташованого за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, АДРЕСА_1 складає 19 017 гривень; запропонувати будь-які варіанти розділу домоволодіння не передбачається можливим. При цьому судом вбачається, що відповіді щодо ринкової вартості земельної ділянки наданої для обслуговування житлового будинку та поділу останньої експертом не надано. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Так у судовому засіданні сторони позивач наполягав, відповідачем не надано заперечень на розгляді справи по суті без призначення по справі земельно-технічної експертизи для визначення варіантів розділу в натурі, а тому суд розглядає справу в межах заявлених вимог ОСОБА_1
Так з судової будівельно-технічної експертизи від 30 березня 2010 року вбачається, що поділ будинку в натурі в результаті якого виділена частина будинку стає самостійним об'єктом права приватної власності, становитимуть ізольовані квартири із самостійними джерелами опалення, електро -, газо -, водопостачання не можливий, навіть у разі проведення реконструкції, переобладнання чи добудови неможливий, вимог щодо встановлення порядку користування відокремленими приміщеннями, залишивши окремі підсобні приміщення у спільному користуванні співвласників не заявлено. Згідно ч. 4, ч. 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків передбачених ЦК України, при цьому це можливо за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Судом встановлено, що жодною зі сторін не надано згоди на одержання грошової компенсації, жодною зі сторін не заявлено вимог про припинення права власності на частку у спільному майні подружжя. Таким чином, з урахуванням того, що жоден з колишнього подружжя не вичинив вищезазначених дій, а об'єкти спільної сумісної власності - житловий будинок, земельна ділянка, не можуть бути реально поділені між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 відповідно до їх часток, суд, враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вважає за можливе визнати ідеальні частки сторонам в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Визначаючи розмір ідеальних часток позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 в праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування домоволодіння суд виходить з наступного. Так між вказаними особами частки у праві власності на спірне домоволодіння, земельну ділянку не визначались, спірне майно було придбана ними у спільну сумісну власність відповідно до вимог ст. 60 СК України, ст. 368 ЦК України та Закону України «Про власність» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Згідно до ст. 372 ЦК України - у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Таким чином, визначаючи частку ОСОБА_1 у спірному майні в порядку поділу майна, що є у спільній сумісній власності, необхідно виходити з рівності їх з ОСОБА_3 часток, та дорівнюють по половині кожному.
Посилаючись на п. 4 ст. 215 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Судом встановлено, що на час звернення до суду ОСОБА_1 не сплачені судові витрати по справі, при цьому заявлено відстрочку сплати судового збору. Ухвалою від 20 липня 2009 року ОСОБА_1 в порядку статті 82 ЦПК України надано розстрочку по сплаті судових витрат до ухвалення судового рішення по справі, при цьому роз'яснено позивачу про стягнення витрат за судовим рішенням. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки жодна зі сторін не компенсувала судові витрати по справі, суд вважає за необхідне стягнути їх як з позивача ОСОБА_1, та з відповідача ОСОБА_3 пропорційно від визнаних за ними часток майна. Згідно п. «в» ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» розмір ставки судового збору із позовних заяв - 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, ціна позову - вартість спірного домоволодіння (без оцінки земельної ділянки) дорівнює 19 017 гривень, а тому судових збір, що підлягає сплаті дорівнює 190, 17 гривень, та підлягає пропорційному стягненню із сторін у сумі 95,08 гривень з кожного. Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних справ зі справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру дорівнює 120,00 гривень, та підлягає пропорційному стягненню зі сторін у сумі 60,00 гривень з кожного. Вимоги щодо відшкодування (розподілу) витрати на проведення судової експертизи сторонами не заявлено.
На підставі ст.ст. 69 - 72 СК України, ст. 372 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 209 ч 2, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя задовольнити повністю.
Розділити майно, що було придбане позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 під час шлюбу, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, з господарськими будівлями шляхом визначення ідеальних часток сторонам в цьому майні без його реального поділу, визнавши за позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину будинку, залишивши майно у їх спільній частковій власності.
Розділити майно, що було придбане позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 під час шлюбу, а саме земельну ділянку площею 2500 квадратних метри в межах згідно з планом, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, з господарськими будівлями шляхом визначення ідеальних часток сторонам в цьому майні без його реального поділу, визнавши за позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, залишивши майно у їх спільній частковій власності.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати: державне мито у розмірі 95 (дев'яносто п'ять) гривень 08 копійок, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 60 (шістдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати: державне мито у розмірі 95 (дев'яносто п'ять) гривень 08 копійок, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 60 (шістдесят) гривень 00 копійок.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту його оголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження рішення.
Суддя